synevoОсвітній проект мережі лабораторій «Сінево» Curiosity Month розповів про найчастіші помилки щодо здавання і дослідження аналізів. Завдання «допитливого місяця» — спростувати поширені міфи й страхи про медичні тести й підвищити грамотність українців стосовно власного тіла й здоров’я.

«Люди часто отримують неправильну чи перекручену інформацію про здавання аналізів. Іноді нам телефонують і кажуть, мовляв, вичитали в інтернеті, що аналізи на гельмінтів слід здавати тільки на повний місяць. У рамках проекту Curiosity Month ми готові поділитися всією інформацією, як насправді все влаштовано, як підготуватися до здачі аналізів, щоб люди все знали напевно», — пояснив мету просвітницького заходу Микола Скавронський, комерційний директор мережі лабораторій «Сінево».

На презентації проекту експерти «Сінево» спростували відомі непорозуміння щодо здавання лабораторних аналізів.

  1. Замість сечі можна здати чай, і лабораторія не помітить підміни.

Прилад, звісно, не покаже, що людина схожа на яблуко або чайний кущ, адже машина не розуміє, що аналізує, а лише визначає, скільки в дослідженій рідині глюкози, білків, ферментів тощо.

  1. Для виявлення гельмінтів кал слід здавати на повний місяць.

Це неправда. Достатньо розуміти місце проживання гельмінта і його життєвий цикл.

  1. Усі аналізи треба здавати вранці натщесерце.

Поголодувати краще перед здаванням аналізів крові, і це не забаганка «лихих лікарів». Просто після їжі в крові з’являється багато продуктів розпаду жирів, що спотворює результати. Усі інші біологічні матеріали здавати натще не обов’язково.

  1. Якщо лабораторія не зробить аналізів у день здавання, результат буде неточний.

Часом пацієнти вимагають «терміново і негайно» вивчити їхні зразки, оскільки аналізи «швидко псуються». Це не зовсім так. У кожного тесту є свої часові рамки точності. Для більшості зразків термін зберігання в спеціальних умовах перевищує один день. Одначе деякі дослідження необхідно виконувати в день взяття біоматеріалу. Тому в «Сінево» такі тести проводять тільки в тих містах, де лабораторії розташовані поруч із місцем забору.

  1. Аналіз крові може показати, курить людина чи ні.

Часто цього бояться підлітки, які приходять із батьками. Насправді для цього потрібно проводити дослідження за спеціальною методикою, а загальний аналіз крові не покаже нікотину чи продуктів його розпаду. Характерних лише для курців показників немає.

  1. Прилади в лабораторії не розрізняють аналізів дорослих і дітей.

Правда в тому, що обладнання не визначає відмінності за статтю чи віком, а лише оцінює рівні показників, що відрізняються залежно від віку, статі й захворювання.

  1. Якщо перед здаванням аналізу крові на цукор з’їсти багато солодкого, обладнання може показати цукровий діабет.

Солодкий десерт справді підвищить рівень глюкози в крові, але це недостатня підстава для діагнозу. Існує тест на рівень глікованого гемоглобіну в крові (HbA1c), він визначає середній рівень глюкози за останні 3 місяці і не залежить від того, чи їла людина щось солодке напередодні. Такий тест найкращий для діагностики цукрового діабету.

  1. Після дослідження залишки аналізів просто викидають.

Не вірте страшилкам про вилиті на подвір’ї відра крові. Насправді біоматеріал знезаражують, обробляють і передають спеціальній компанії, яка повністю утилізує аналізи.

  1. Якщо отримані результати аналізів з двох різних лабораторій відрізняються, значить один із них помилковий.

Результати тестів можуть відрізнятися через відмінні методики, апаратуру, умови зберігання і час здавання. Варто враховувати, що різні лабораторії можуть використовувати різні одиниці вимірювання. У таких випадках, хоч показники й відрізнятимуться, результати аналізів можуть бути однакові.

«Важливо, щоб українці розуміли, як працює їхнє тіло і що роблять медики. Тоді людей не збиватимуть з пантелику некомпетентна інформація і обговорення в інтернеті. Ми готові пояснювати всі незрозумілі і суперечливі питання», — зазначила медичний директор «Сінево» Оксана Небильцова.

Компанія вирішила допомогти всім цікавим: спеціальна «гаряча лінія» з експертами лабораторій доступна кожному, хто захоче поставити своє запитання про аналізи, їх здавання та інтерпретацію, поширені помилки й сумніви. Якщо ви має запитання, телефонуйте на номер (044) 467-52-70 або пишіть: doctor@synevo.ua.

 Міф 1. Якщо отримані результати аналізів з двох різних лабораторій відрізняються, значить один з них помилковий

 Стисла інформація

Різні результати аналізів можуть бути пов’язані з тим, що було використано:

  • різне лабораторне обладнання;
  • різні методи дослідження;
  • різні виробники реагентів;
  • різний час здачі;
  • різні типи матеріалів;
  • різні референтні інтервали й одиниці вимірювання;
  • різні умови підготовки до здачі.

Вищевказані особливості необхідно брати до уваги при подальшій інтерпретації результатів, отриманих із різних лабораторій.

Повна інформація

Причини отримання різних результатів у різних лабораторіях можуть бути пов’язані з різними чинниками.

Наприклад, розгляньмо один із найпростіших і водночас досить складних тестів — загальний аналіз сечі.

Загальний аналіз сечі є одним із найбільш поширених і традиційних лабораторних досліджень, які використовуються в повсякденній практиці лікарів усіх спеціальностей. Результати цього тесту мають значення в діагностиці, передусім, захворювань сечовивідних шляхів (нирок, сечового міхура, уретри). Однак завдяки широкому переліку показників, які досліджуються в сечі, можна оцінити й роботу інших органів і систем.

Різні результати сечі можуть бути пов’язані з тим, що тестуються:

  • Різні порції сечі — уся ранкова порція сечі або середня порція. Сеча формується в нирках, накопичується в сечовому міхурі та виводиться назовні через уретру. Перша порція сечі може вказати на запальний процес у нижніх сечових шляхах — уретрі (сечівнику), друга (середня порція) — у сечовому міхурі, третя — допоможе виявити патологію у верхніх сечових шляхах: нирках і сечоводах. Приміром, якщо для одного дослідження буде зібрано всю порцію сечі, а для іншого — матеріал без першої порції, тоді за наявності патологічного процесу в уретрі зміни можуть бути не виявлені при тестуванні частково зібраної порції сечі.
  • Різний час збору сечі. Якщо матеріал для дослідження було зібрано з однієї порції сечі, але перший зразок було тестовано протягом декількох годин, а інший — потрапив до лабораторії через триваліший термін за кімнатної температури, це може призвести до зміни фізичних властивостей сечі (прозорості, кислотності — pH), руйнування клітин і розмноження бактерій.
  • Різні дні збору сечі. При проведенні дослідження в різні дні аналізи сечі можуть відрізнятися, і це залежить від:

– ретельності туалету зовнішніх статевих органів;

– особливостей раціону харчування, вживання ліків, питного режиму (впливає на колір сечі);

– температури зберігання сечі. Наприклад, низька температура сприяє випаданню солей (впливає на прозорість);

– періодичності в прийнятті їжі, кількості споживаної рідини, інтенсивності потовиділення (впливає на питому щільність);

– переважання в харчовому раціоні продуктів тваринного або рослинного походження (впливає на реакцію сечі — кисла або лужна відповідно). Крім того, кисла реакція сечі спостерігається при лихоманках різного генезу, а лужна реакція сечі — при вживанні лужної мінеральної води;

– споживання великої кількості багатої на білки їжі, після інтенсивних фізичних навантажень, емоційного стресу, переохолодження (підвищення рівня білка в сечі);

– вживання в їжу багатих на вуглеводи продуктів, на тлі приймання деяких лікарських препаратів (підвищення рівня глюкози в сечі);

– тривалості голодування, наявності інтоксикації різного генезу (інфекційного або неінфекційного), гіпертермії, у дітей при блювоті та проносі (підвищення рівня кетонових тіл).

Усі згадані вище чинники належать до долабораторного (преаналітичного) етапу, але є ціла низка лабораторних (аналітичних) факторів, які визначають відмінності в результатах у різних лабораторіях. Це:

  • метод дослідження (ручний/автоматизований);
  • принцип роботи приладу;
  • виробник лабораторного обладнання та реагентів;
  • референтні значення, одиниці вимірювання;
  • дотримання правил проведення внутрішнього контролю якості;
  • участь лабораторії в різних програмах зовнішнього контролю за якістю з подальшим урахуванням результатів контролю в повсякденній роботі.

З огляду на перелічені вище преаналітичні і аналітичні чинники впливу на остаточний результат лабораторного аналізу, їх обов’язково потрібно враховувати при інтерпретації результату як самому клієнту, так і лікарю, щоб ухвалити правильне рішення щодо подальшої тактики ведення хворого. Дотримуйтеся правил підготовки до здачі аналізу, інформуйте лікаря про умови, у яких ви його здавали.

Міф 2. Усі аналізи треба здавати вранці натщесерце

 

Стисла інформація

Усі загальні клінічні та біохімічні аналізи крові рекомендовано здавати натще (перерва між їдою має бути не меншою за 6 годин за умови відсутності в їжі жирних продуктів і алкоголю напередодні). У зв’язку з тим, що після вживання їжі в крові спостерігається хільоз (мутність) через появу в сироватці/плазмі продуктів жирового обміну (жирних кислот, холестеролу, моноацилгліцеролу). Унаслідок цього хільоз може впливати на якість і подальший результат аналізу. Інша причина необхідності здавати аналізи натще (суворо натщесерце, із перервою між їдою не менш ніж 8—12 годин) пов’язана з тим, що деякі показники крові будуть змінюватися під впливом надходження харчового чинника (наприклад, глюкози). У такому разі результат не відображатиме дійсного рівня цього показника в клієнта. Решту біологічного матеріалу (сечу, слину, кал, інші види) можна здавати не натще, оскільки це не впливає на якість результату й справжній рівень досліджуваного показника.

Повна інформація

Рекомендація здавати аналізи крові натще є однією з основних у лабораторній діагностиці. Це пов’язано із цілою низкою різних чинників:

  1. Хільоз сироватки/плазми, що впливає на якість проведення лабораторного визначення показників крові.

Вживання їжі призводить до появи в крові хільозу (різного ступеню мутності сироватки або плазми через наявність у крові продуктів розпаду жирів, таких як жирні кислоти, холестерол, моноацилгліцерол, а також тригліцериди). Це може істотно вплинути на якість проведення лабораторного аналізу: що вищий ступінь мутності, то більша похибка вимірювання. Сучасні аналізатори (наприклад, Cobas 8000, 6000, виробництво Roche Diagnostics) мають спеціальну касету контролю для даного показника якості коректності проби сироватки/плазми. У разі виявлення хільозу, який виражається в спеціальних індексах, що перевищують граничне значення, система не пропускає матеріал для подальшого тестування. Не можна використовувати зразки сироватки/плазми з хільозом в аналізаторах, тому що відбувається неправильне дослідження показників, що призводить до неправильної оцінки реального рівня. Однак при деяких захворюваннях, що супроводжуються порушенням розпаду жирів у організмі, кров у людини фактично завжди є хільозною (незалежно від часу вживання їжі). Це — украй рідкісні випадки, але вони трапляються. У такому разі лабораторія інформує про необхідність повторного взяття крові через наявність хільозу. Та якщо дотримання правил здачі крові натще не призведе до зникнення хільозу, це має стати для лікаря лабораторним сигналом про необхідність відкинути низку певних захворювань.

  1. Зміна рівня окремих показників унаслідок вживання їжі, а не наявності захворювання.

Вживання їжі може спричинити зміну цілої низки показників крові, справжній рівень яких є важливим для встановлення діагнозу та визначення подальшої тактики ведення хворого. Насамперед це — традиційні біохімічні показники (рівень глюкози, ліпідів, білірубіну та його фракцій, ферменти). Якщо не взяти до уваги того факту, що клієнт не виконав вимоги підготовки до здачі крові суворо натщесерце (восьмигодинна перерва в прийнятті їжі), відповідно, лікар може неправильно розцінити результати й обрати хибну тактику ведення пацієнта.

Дотримуйтеся правил підготовки до здачі аналізів, інформуйте лікаря про умови, у яких ви їх здавали.

 

Міф 3. Якщо перед здаванням аналізу крові на цукор з’їсти багато солодкого, обладнання може показати цукровий діабет

 

Стисла інформація

Усе залежатиме від того, яке дослідження було проведене та через який час після їди.

Якщо це — визначення рівня глікозильованого гемоглобіну в крові, то результат не буде позитивним, оскільки він відображає середній рівень глюкози крові за три останніх місяці. І тому є найоптимальнішим тестом для скринінгу та діагностики цукрового діабету.

А от при дослідженні глюкози крові — цілком можливо, тому що підвищений рівень глюкози свідчить про її надходження в кров після їди.

Рівень глюкози може бути вищим/нижчим за норму й навіть відповідати рівню цукрового діабету. Але цукровий діабет неможливо діагностувати за одним результатом аналізу глюкози крові. Необхідно провести з суворим дотриманням правил підготовки повторне дослідження глюкози крові і/або глікозильованого гемоглобіну з урахуванням скарг пацієнта.

Повна інформація

Цукровий діабет (ЦД) — це група обмінних захворювань, які характеризуються підвищенням глюкози в крові, коли підшлункова залоза не виробляє достатньо інсуліну або коли організм не може ефективно використовувати вироблений ним інсулін. У світі ЦД є основною причиною сліпоти, ниркової недостатності, ампутації нижніх кінцівок, він загрожує передчасною смертю.

2012 року було зареєстровано 1,5 млн смертних випадків через діабет, а 2,2 млн —через високий вміст цукру в крові, що створює підвищений ризик серцево-судинних і інших захворювань.

Основні види ЦД:

  • ЦД 1-го типу — пов’язаний із дефіцитом вироблення інсуліну.
  • ЦД 2-го типу — пов’язаний із неефективним використанням інсуліну.
  • гестаційний ЦД — гіперглікемія, яка розвивається або вперше була виявлена під час вагітності, коли концентрація глюкози в крові є вища за норму, але не досягає значень, характерних для ЦД.

ЦД 2-го типу становить 90—95% від загальної кількості пацієнтів із цукровим діабетом.

Поширеність ЦД у світі — 415 млн осіб, тобто в середньому 8,5% дорослого населення, до 2040 року очікується збільшення кількості хворих на ЦД до 642 млн. В Україні станом на 1 січня 2015 року зареєстровано 1 198,5 тис. хворих, що становить близько 2,9%. Так як ЦД, що розвивається, часто не має класичної клінічної картини, то надзвичайно важливим є лабораторний скринінг у людей із високим ризиком захворюваності.

При діагностиці ЦД, згідно з нормативними документами МОЗ України, можна використовувати такі тести:

  • глюкоза крові — натщесерце або випадковий рівень;
  • пероральний глюкозо-толерантний тест (ПГТТ);
  • глікозильований гемоглобін.

Діагноз ЦД встановлюється за наявності симптомів і результату перелічених вище тестів у діабетичному діапазоні.

З огляду на те, що глюкоза:

  • преаналітично нестабільна,
  • відображає точковий (у конкретний момент) рівень глікемії,
  • залежить від стресу та приймання препарату,
  • не дає змоги діагностувати одномоментно підвищений рівень глікемії натщесерце та після їди (у пацієнта рівень глюкози натще може вказувати на ЦД, але при цьому при проведенні ПГТТ глікемія не відповідатиме порушенню вуглеводного обміну), —

більш раціональним тестом скринінгу є дослідження HbA1c (глікозильованого гемоглобіну, який відображає інтегрований середній рівень глікемії за 2-3 попередніх місяці.

Таким чином, вибір тесту може впливати на діагностику ЦД.

 

Міф 4. Аналіз крові не може показати, курить людина чи ні

 

Стисла інформація

Так, це — правда. Відомо, що куріння призводить до зміни цілої низки показників крові, проте специфічних змін не існує. Визначення присутності нікотину та його метаболітів у різному біологічному матеріалі вимагає застосування спеціальних лабораторних методик, що дають змогу відповісти на запитання, курить людина чи ні та скільки.

Повна інформація

Куріння впливає на рівень цілої низки показників, які визначаються в крові для діагностики різних захворювань. Приміром, рівень тиреотропного гормону знижується, а рівні більшості онкомаркерів підвищуються. Якщо не брати до уваги цей вплив, тоді помилково можна припустити наявність захворювання за його відсутності.

Приклад: при визначенні помірно підвищеного рівня раково-ембріонального антигену (РЕА) необхідно враховувати те, що він може бути не тільки маркером наявності колоректального раку, раку молочної залози, легень і цілої низки інших пухлин, а й свідчити про факт куріння. У подібних ситуаціях потрібно порівняти дані клінічної картини пацієнта з даними інструментальних досліджень, беручи до уваги не тільки факт куріння, а й кількість викурених за добу сигарет.

Оскільки куріння може вплинути на рівні деяких показників у крові, у правилах підготовки до взяття аналізу вказана рекомендація відмови від куріння напередодні, щоби мінімізувати цей вплив.

Стверджувати, курить людина чи ні, щодо змін тих чи інших рівнів показників неможливо, тому що ці зміни можуть бути пов’язані з наявністю супутньої патології. Будь-яких специфічних змін у загальному аналізі крові не існує, проте є тенденція до підвищення лейкоцитів, еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, кількості лейкоцитів і нейтрофілів. І це теж необхідно враховувати при інтерпретації отриманого результату аналізу крові, аби уникнути встановлення неправильного діагнозу та призначення хибного лікування. Саме тому треба обов’язково поінформувати вашого лікаря про те, що ви курили й що це могло спровокувати ті зміни в аналізах, які видала лабораторія.

Існує низка специфічних тестів, які допоможуть оцінити рівень нікотину й дати відповідь на запитання, курить людина чи ні.

Міф 5. Прилади в лабораторії не розрізняють аналізів дорослих і дітей

 

Стисла інформація

Так, це — правда.

Лабораторне обладнання тільки вимірює рівні тестованих показників. Той самий рівень може бути наслідком фізіологічного стану (наприклад, вагітність, період новонародженості тощо) або присутності патології незалежно від статі. Тому отримані результати лабораторного аналізу вимагають інтерпретації фахівцем з урахуванням усіх даних клієнта: це — вік, стать, наявність тих чи інших станів (фізіологічних чи патологічних) на момент взяття матеріалу, дотримання правил підготовки до взяття, вживання препаратів.

Повна інформація

Залежно від вікових особливостей або статевої приналежності одні рівні показників можуть відрізнятися істотно, а інші — фактично нічим, за умови відсутності патології. Наявність захворювань може супроводжуватися як підвищенням, так і зниженням рівнів цих показників. Тому, визначивши рівень показника в умовах лабораторії, неможливо відповісти на запитання: це —дитина чи дорослий, чоловік чи жінка, це — патологія чи норма.

Наприклад, рівень альфа-фетопротеїну (АФП). Цей тест використовується для виявлення раку печінки, гермінативних пухлин яєчок, яєчників. А під час вагітності — для оцінки наявності патології в плоду (вади розвитку нервової трубки). У нормі в новонароджених дітей АФП визначається у великій кількості, потім його рівень знижується й до року фактично дорівнює рівню дорослої людини. Під час вагітності рівень АФП знову підвищується в крові жінки, указуючи на синтез цього білка спочатку клітинами жовткового мішка, а потім печінкою плоду.

Прилад Cobas 8000 виміряв рівень АФП. Результат — 100 нг/мл. Це може бути:

  • проба новонародженої дитини — варіант норми;
  • проба вагітної жінки (термін 19 тижнів) — варіант норми;
  • проба жінки з раком печінки — варіант патології;
  • проба чоловіка з гермінативною пухлиною яєчок або раком печінки — варіант патології.

Тому отримані результати лабораторного аналізу завжди вимагають інтерпретації фахівцем з урахуванням всіх даних клієнта: віку, статі, наявності тих чи інших станів (фізіологічних або патологічних) на момент взяття матеріалу, дотримання правил підготовки до взяття, вживання  препаратів.

 

Міф 6. Якщо лабораторія не обробить аналізи в день здачі, результат буде неточний

 

Стисла інформація

Для кожного лабораторного тесту існують певні правила підготовки, умови зберігання й транспортування, які забезпечують стабільність біологічного матеріалу. Ці умови надаються виробниками реагентів і нормативними документами, що регламентують роботу клініко-діагностичних лабораторій.

Стабільність аналізованої речовини (аналіту) більшості лабораторних тестів становить понад 24 години. Це дає змогу транспортувати матеріал, проводити тестування не в день здачі клієнтом і зберігати матеріал в умовах лабораторії з дотриманням температурного режиму для подальшого проведення дослідження без втрати точності й достовірності лабораторного аналізу. Однак деякі тести (кал на дисбактеріоз, дослідження ліквору, мокротиння, жовч для бактеріологічного посіву, спермограма) необхідно виконувати в день взяття біоматеріалу, згідно з інструкцією виробника й нормативними документами.

З урахуванням цих вимог в Україні було відкрито одну центральну (Київ) і шість регіональних лабораторій (Вінниця, Одеса, Харків, Дніпро, Львів, Чернівці), які насамперед виконують умови аналізів «день у день».

Повна інформація

Лабораторне тестування уможливлює оцінювання найрізноманітніших показників (аналітів) у різних біологічних рідинах (крові, сечі, лікворі тощо) і матеріалах людини. Це можуть бути гормони, ферменти, антитіла, електроліти, вітаміни тощо. Кожен із цих показників має свої біологічні характеристики: стабільність у різних умовах і рідинах, час напівжиття (тобто час, за який рівень знижується вдвічі). Ці дані отримують під час наукових досліджень, а потім використовують для визначення правил взяття, зберігання, транспортування в лабораторію. Кожен виробник лабораторного обладнання та реагентів надає інструкції, що містять повну інформацію про:

  • принципи лабораторного методу, використовуваного для тестування, правила зберігання та стабільності реагенту;
  • вимоги до типу матеріалу для дослідження, підготовку зразків (крові, сечі, слини, калу тощо) до транспортування в лабораторію;
  • стабільність тестованого показника (аналіту) у біологічному матеріалі в різних умовах, тип стабілізатора й транспортного контейнера.

Ці дані враховують загальноприйняті у світі критерії стабільності речовин (наприклад, дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Більш детальну інформацію можна отримати,  перейшовши на сайт ВООЗ за цим посиланням: https://extranet.who.int/iris/restricted/bitstream/10665/65957/1/WHO_DIL_LAB_99.1_REV.2.pdf

У всіх лабораторіях «Сінево» в Україні суворо дотримуються інструкцій виробника, а також нормативних документів, які регламентують умови підготовки, зберігання реагентів і тестового біологічного матеріалу, що забезпечує основну мету лабораторного аналізу — якість і достовірність.

Наприклад, стабільність одного з найбільш часто досліджуваних гормонів — тиреотропного гормону (ТТГ) згідно з інструкцією виробника (Roche Diagnostics) і даними ВООЗ.

 

 

Стабільність ТТГ у сироватці крові

Rochе Diagnostics

(інструкція виробника)

 

ВООЗ
2—8   ͦC -20   ͦC 4—8   ͦC 20—25   ͦC -20   ͦC
7 діб 1 місяць 3 доби 1 доба 3 місяці

 

Із наведених даних видно, що рівень ТТГ можна визначати в сироватці крові не тільки через 24 години за умови зберігання при 2—8   ͦC, а й через тиждень, а якщо сироватку заморозили, то й через місяць (3 місяці за ВООЗ)!

Згідно з інструкцією Rochе Diagnostics: «Після заморожування допустиме одноразове розморожування для повторного тестування».

Таким чином, дослідження можна провести наступного дня й отримати коректний (правильний) результат. Стабільність аналіту забезпечується в нашій лабораторії завдяки використанню найбільш оптимальних контейнерів для крові з необхідним стабілізатором. Це — вакутайнер із гелем, який дає змогу відокремлювати сироватку від клітин крові, що забезпечує стабільність рівнів речовин (аналітів) у сироватці.

Частина тестованих «речовин» є настільки нестабільною, що вимагає особливих умов підготовки біологічного матеріалу.

Наприклад, ренін.

При проведенні тесту, відповідно до інструкції

При проведенні тесту, відповідно до інструкції виробника Demeditec, необхідно або провести тестування протягом 4 годин або негайне заморожування зразка крові відразу після взяття, транспортування в сухому льоді і розморожування безпосередньо перед тестуванням. Недотримання цих умов може призвести до неправильних результатів – хибно низький, негативним (-). Для таких тестів необхідно проведення тестування відразу після взяття (взяття матеріалу проводитися тільки в пунктах, де розташована лабораторія) або первинна обробка, заморожування і транспортування з дотриманням температурного режиму до лабораторії.

 

Стабільність реніну в плазмі крові

 

Demeditec   Germany

(інструкція виробника)

t   +20  – +80 С t  – 200 С
 До 4 годин до 1 місяця

негайне заморожування

Усе це є обґрунтуванням можливості сучасних клініко-діагностичних лабораторій:

  • проводити дослідження не в день взяття біологічного матеріалу (якщо це дозволяє стабільність матеріалу);
  • транспортувати матеріал із різних міст і населених пунктів України;
  • проводити повторне тестування (за необхідності підтвердження результату або для дослідження додаткових показників у одній пробі крові).

 

Міф 7. Після дослідження залишки аналізів просто викидають

 

Стисла інформація

Матеріал для аналізів беруть у спеціальні пробірки/контейнери відповідно до правил взяття. Після проведення дослідження біоматеріал обробляється (знезаражується) і централізовано передається спеціалізованій компанії, яка його утилізує (спалює).

 

Повна інформація

У лабораторії «Сінево» в Україні щодня надходить найрізноманітніший біологічний матеріал для проведення лабораторних досліджень: кров, сеча, кал, спинномозкова рідина, урогенітальні зіскоби, мокрота тощо. Кожен із них несе в собі потенційні ризики не тільки забруднення, а й інфікування у разі потрапляння в зовнішнє середовище. Тому після проведення тестування біоматеріал обробляється (знезаражується) і централізовано передається спеціалізованій компанії, яка його утилізує (спалює).

 

Міф 8. Замість сечі можна здати чай — і лабораторія не помітить підміни

 

Стисла інформація

Автоматизовані аналізатори сечі різних виробників лабораторного обладнання визначають клінічно значущі фізико-хімічні, біохімічні та мікробіологічні показники. Лабораторне обладнання не може ідентифікувати/розпізнати тип речовини (вода, сік, чай чи сеча), а тільки оцінити за технічно встановленими параметрами завантажену для тестування рідину. Тому результат за цими параметрами буде видано у разі тестування будь-якої рідини.

 

Повна інформація

Загальний аналіз сечі належить до найпоширеніших традиційних лабораторних досліджень, які використовуються в повсякденній практиці лікарів усіх спеціальностей. Результати такого тесту мають значення в діагностиці передовсім захворювань сечовивідних шляхів (нирок, сечового міхура, уретри). Одначе завдяки широкому переліку показників, які досліджуються у сечі, можна оцінити роботу й інших органів і систем. Перелік цих показників можна згрупувати таким чином:

  1. Оцінка кількості, відносної щільності, кольору і прозорості.
  2. Визначення кількості білка, рівня глюкози, білірубіну і уробіліногену, кетонових кислот.
  3. Клітинний склад (лейкоцити, еритроцити), наявність циліндрів, солей.
  4. Оцінка наявності слизу, бактерій, трихомонад, дріжджоподібних грибів, сперматозоїдів тощо.

Виявлення наявності деяких із наведених показників можливе в різних рідинах.

Наприклад: глюкоза в сечі —  це результат наявності в крові високого рівня глюкози, яку нирки виводять із сечею. Якщо тестується чай з цукром, то результат буде позитивним на наявність глюкози внаслідок розчинення глюкози цукру.

Сучасна лабораторія проводить тестування на приладах, кожен із яких призначений для роботи з певним видом біологічного матеріалу з оцінкою тільки клінічно значущих параметрів. З огляду на рівні цих аналітів у тій чи іншій біологічній рідині, прилад має відповідні аналітичні характеристики. Виробник лабораторного обладнання не ставить завдання для лабораторії проводити ідентифікацію біоматеріалу, завантаженого для дослідження. В інструкції тільки вказується вид біологічного матеріалу, для роботи з яким призначений аналізатор, і саме лабораторія відповідає за дотримання інструкції виробника й обов’язкових правил підготовки проби до тестування. Ідентифікувати рідини можуть тільки спеціалізовані лабораторії, в арсеналі яких є методи й обладнання для ідентифікації матеріалу.

Сечовий аналізатор, згідно з інструкцією виробника, призначений для роботи з людською сечею і не проводить ідентифікації матеріалу. Для нього будь-яка рідина — це людська сеча, в якій він визначає низку клінічно значущих параметрів, які дають змогу виявити патологію.

Сечовий аналізатор працює методом фотоколорометрії на основі сухої хімії (метод оцінки зміни інтенсивності забарвлення тест-смужки за кожним параметром).

Параметри сечі, що визначаються:

  1. Відносна щільність, рН середовища, колір, прозорість.
  2. Білок, глюкоза, кетонові кислоти, уробіліноген, білірубін, лейкоцити і еритроцити (на підставі хімічних властивостей). Підрахунок лейкоцитів і еритроцитів проводиться не шляхом підрахунку кількості клітин, а шляхом оцінки наявності та рівня естерази як ферменту, що відображає кількість лейкоцитів, і псевдопероксидази — еритроцитів.

У лабораторіях «Сінево» в Україні на додаток до даних аналізатора проводиться обов’язкова традиційна мікроскопія осаду сечі з оцінкою таких показників:

  1. Лейкоцити
  2. Еритроцити
  3. Клітини епітелію: плоского, перехідного, ниркового, сечового міхура.
  4. Слиз
  5. Циліндри: гіалінові, еритроцитарні, лейкоцитарні, воскоподібні, зернисті, епітеліальні.
  6. Кристали: трипельфосфати, оксалати Са, сечова кислота, біурат амонію, карбонат Са, білірубін, фосфат Са, фосфорнокисле вапно.
  7. Аморфні фосфати й урати.
  8. Бактерії.
  9. Дріжджоподібні гриби
  10. Трихомонади.
  11. Сперматозоїди.

Необхідно розуміти, що здебільшого в здорових людей не буде виявлятися більшість із перерахованих показників, саме тому відсутність у протестованому матеріалі цих структур не дає підстави сумніватися у типі тестованого біологічного матеріалу. Що ж до лейкоцитів і еритроцитів: так, лікар-лаборант може бачити в полі зору під час мікроскопії елементи, морфологічно подібні до вказаних клітинних структур, що дозволяє прийняти рішення про результат.

 

Міф 9. Для точного виявлення гельмінтівкал слід здавати на повний місяць

 

Стисла інформація

Дослідження можна проводити без урахування місячного циклу, оскільки фази Місяця жодним чином не пов’язані з життєвим циклом гельмінтів. Рекомендовано проводити дослідження з урахуванням життєвого циклу можливого гельмінта і місця його проживання.

 

Повна інформація

Уперше науковий опис глистів дав Гіппократ (гострики, аскариди, ехінокок), він же ввів терміни, які використовують до теперішнього часу: «гельмінт» і «гельмінтоз» (від давньогрецького helmis — паразитний черв’як).

На сьогодні відомо 384 види гельмінтів, здатних паразитувати в людському організмі й призводити до розвитку захворювання. Їх поділяють на кілька типів: 207 видів плоских червів, 146 видів круглих червів, 24 види волосатиків і 7 видів скребликів. Необхідно звернути увагу, що лямблії і амеби, які традиційно вважаються глистами, насправді до них не належать.

Кожному з представників глистів притаманний свій життєвий цикл в людському організмі, шлях зараження, місце проживання і розмноження, органи-мішені, шляхи виділення з організму, реакції імунної системи у вигляді продукції специфічних антитіл.

Наприклад, всі добре знають про аскарид (захворювання аскаридоз) — найпоширенішого гельмінта в Україні.

Це один з трьох гельмінтів, якого може помітити сам хворий: у калі можна побачити червів веретеноподібної форми червонувато-жовтого чи білого забарвлення розміром 15–25 см (самка — до 40 см). Хвора людина з калом виділяє яйця гельмінта, які обов’язково мають досягти зрілості в ґрунті. Сам хворий не є причиною захворювання серед людей, що його оточують! В організм людини зрілі яйця аскариди потрапляють через брудні руки, немиті овочі та фрукти. Потім в тонкому кишечнику з яєць виходять личинки, які чіпляються до стінки кишечника й потрапляють у кров. Завдяки цьому глист може потрапляти в різні органи, в першу чергу — в легені й печінку. У легенях личинки проникають в альвеоли і бронхіоли, просуваються до ротоглотки, де повторно ковтаються з мокротинням. Період міграції становить близько 2–3 тижнів. Повторно потрапляючи в кишечник, личинки протягом 2,5 місяців досягають статевої зрілості й самка починає відкладати яйця, які виділяються з калом. Аскарида дуже рухлива, може підніматися кишечником до шлунка й далі через стравохід у глотку, потрапляти в дихальні шляхи. Клініка аскаридозу дуже різна й залежить від стадії захворювання (де перебуває збудник і його личинки): це алергічні реакції, висипання різної локалізації, температура, нудота, болі в животі, розлад шлунка. Важливо, що міграція личинок аскарид призводить до розвитку клініки ураження легень: кашлю, розвитку пневмонії. Потрапляння в печінку призводить до розвитку клініки гепатиту.

Таким чином, для виявлення глиста необхідно враховувати його локалізацію (в кишечнику, легенях, печінці, ін. органах) і стадію розвитку (личинки чи зрілі особини, які виділяють яйця). Це ніяк не пов’язано з місячним циклом, а тільки з інфікуванням і стадією захворювання. Тому для встановлення діагнозу цього гельмінтозу необхідно використовувати різні методи діагностики:

  • прямі методи, що дають можливість визначати самого глиста, його яйця або личинки. На ранніх стадіях захворювання, коли немає дорослих особин, а личинки проходять через легені, можна виділити личинки в мокротинні. При цьому в калі ще не будуть виявлятися яйця аскарид, поки немає зрілої самки. А після появи зрілих особин в кишечнику основним методом стає дослідження калу. Ефективність виявлення залежатиме від цілої низки чинників: кількості глистів і яєць (тобто від тяжкості захворювання), підготовки до здавання аналізу, терміну й умов доставки на пункт. Саме тому є рекомендації триразового дослідження (якщо під час першого дослідження не виявлено паразита) для виявлення яєць гельмінта.

 

  • непрямі методи, завдяки яким можна побічно встановити вплив на людський організм. У загальному аналізі крові це може бути зміна показників унаслідок розвитку алергічних реакцій на інфікування глистом — виражена еозинофілія (різке збільшення еозинофілів). Але підвищення рівня еозинофілів може викликати чимало інших причин. Причому, ШОЕ за аскаридозу буде в нормі. Важливішим методом є виявлення специфічних антитіл в крові, поява яких свідчить про інфікування людини конкретним глистом. Завдяки високій специфічності антитіл у разі їх виявлення можна стверджувати, що інфікування було. Цей метод зручніший для пошуку відповіді щодо інфікування глистом.

Для встановлення діагнозу найоптимальніші прямі методи — виявлення збудника дає підстави поставити діагноз і призначити лікування. Але слід розуміти, що ми не завжди можемо отримати матеріал, який містить збудника.

 

***

Про «Сінево Україна»

Медична лабораторія «Сінево Україна» входить до європейської мережі лабораторій Synevo медичного холдингу Medicover, який належить Фундації Йонаса і Крістіни Йохник (Швеція).

Лабораторна мережа «Сінево» представлена в Білорусі, Болгарії, Грузії, Молдові, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, Туреччині, Україні і налічує 79 лабораторій у Європі.

У 2007 р. у Києві «Сінево» відкрила першу лабораторію на території України.

Зараз працюють лабораторії у Києві, Дніпрі, Вінниці, Одесі, Харкові, Львові та Чернівцях, створено велику національну мережу, яка об’єднує 160 лабораторних центрів у понад 50 містах України.

У «Сінево» працює близько 1500 співробітників. Лабораторія за рік обслуговує більше 2,5 млн пацієнтів, виконуючи 12 млн тестів на рік.

Напишіть відгук