У нас в обласній раді, як на мене, працює негласний принцип депутатської солідарності – не практикується публічна критика колег-депутатів за їхню позицію з тих, чи інших питань.
Однак, у ситуації з «театральним скандалом» не можу промовчати, бо маю, за словами моїх колег, «загострене почуття справедливості». Бо… знову в обласній раді відбулася банальна змова!

Щодо акторів, відразу зазначу: засуджую сам факт участі українських акторів у польському фільмі, але це вже історія та мистецька подія, з якою доведеться жити. Історію мають трактувати історики! Чужий кінематограф, бо свого немає – оцінювати глядачі та кінокритики!

В оцінці дій тернопільських акторів: я – проти покарання у будь-якій формі, як спосіб розплати з непокірними. Здається, ми це вже переживали в «совку» у вигляді репресій та фізичних розправ. А робочій групі, яка створена розпорядженням голови облради, цілком може підійти роль парткому,
на який запрошували всіх, хто завинив перед партією і комсомолом.

Отже, що ж насправді відбувається навколо фільму «Волинь»?
На мою думку, відбувається штучна «політична істерія» ВО «Свободи» на фоні падіння рейтингу партії, яка призведе лише до одного — негативного результату: популярність фільму «Волинь» зросте до нечуваних масштабів на радість нашим східним ворогам. Чи цього хочуть свободівці? Здається, ні. Однак закон реклами бере своє: антиреклама – це найкраща реклама! А у виконанні Олександра Башти – це неперевершено! Для спостережливих та обізнаних у політичних справах навожу останні соціологічні дослідження, проведені Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного Республіканського Інституту. Результати свідчать, що 77% респондентів ставляться до лідера свободівців ОлегаТягнибока «дуже негативно» та «скоріше негативно». До слова, лідером
суспільної підтримки є саме голова політичної партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко.
Тому складається враження, що ВО «Свобода» вирішила врятувати свій рейтинг, що падає, скандалом навколо польського фільму. Прошу звернути увагу, що не навколо е-декларування, «скаженого» збагачення на фоні війни українського політичного істеблішменту, не навколо російськомовного телеефіру, не навколо відсутності українського кінематографу як альтернативи, а навколо традиційної для ВО «Свободи» теми «любові до неньки-України» та пошуку ворогів.

А тепер про те, як усе відбулося.
Заплановане на 28 листопада перше засідання четвертої сесії Тернопільської обласної ради перенесли спеціально на вимогу фракції ВО «Свобода», щоб мати достатньо часу «розібратися» з «невірними» театралами.  Тепер, аналізуючи цю ситуацію, ставлю собі запитання: чому тему фільму
«Волинь» підняли перед сесією, адже фільм був офіційно презентований польському глядачеві ще 23 вересня на 41-му кінофестивалі художніх фільмів у Гдині. І в Україні про це знали! Також для мене було дуже дивним, як швидко на перенесення сесії погодилось керівництво обласної ради?.. Як
виявилось, усе дуже банально – про все знову домовились. Про що саме, дещо нижче.
Більш поміркованим у питанні конфлікту навколо акторів театру, на мою думку, є голова Тернопільської ОДА, історик за фахом Степан Барна. У коментарі газеті Номер один він сказав: «Особисто я не дивився фільму, лише чув певні відгуки. Я як ніхто інший можу говорити про спільну українсько-польську історію. Вона торкнулася моєї родини – діда та батька, які вийшли з роду переселенців. Думаю, зараз не потрібно займатися популізмом і говорити про минуле, а думати про майбутнє. Історією мають займатися науковці. Знаю, що в Польщі теж є популістичні сили, які
намагаються розхитати ситуацію відносно польсько-українських відносин. Тут я вбачаю участь ФСБ. Прикро, що польська еліта піддалася цій справі. Для того, щоб дати оцінку фільму та акторам, які у ньому знялися, спершу слід переглянути картину». Для мене позиція Степана Барна більш-менш прийнятна.

А от позиція колег-депутатів з «ВО «Свободи», які за логікою Степана Барни розхитують ситуацію, ініціювали рішення про те, щоб зняти частину зарплатні з усіх працівників театру за участь у фільмі окремих його акторів, в умовах зростанні цін, безгрошів’я, злиднів та розчарувань 99% громадян країни, й водночас підтримали пропозицію голови обласної ради збільшити апарат обласної ради на 6 працівників, виглядає як черговий «договорняк».
За моїми підрахунками на рік таке розширення штату апарату обласної ради обійдеться бюджету щонайменше 300-400 тисяч гривень. Виявляється, що в українській політиці усе має свою ціну…
Лариса Римар, депутат Тернопільської обласної ради

Напишіть відгук