За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у жовтні 2016 року, 47% опитаних заявили, що користуються лише послугами державних медичних установ. 26% сказали, що окрім послуг державних медичних установ звертаються за умови наявності додаткових коштів в сім’ї до приватної медицини. 15% заявили, що поруч із державними послугами звертаються до приватних закладів у випадку серйозної хвороби в сім’ї. Лише 6% надають перевагу переважно приватним медичним установам перед державними.
Майже 70% опитаних не задоволені державними медичними послугами, які вони отримували за останні п’ять років. Задоволених тою чи іншою мірою рівнем послуг у державних медичних закладах 24% респондентів. Найбільше тих, хто висловив своє незадоволення у цій сфері, проживають на Півдні (85%). У віковому та майновому розрізах негативно оцінили ці послуги старші люди та ті, хто має низькі доходи.
55% опитаних заявили, що за останні два роки загальна якість державних медичних послуг для країни погіршилася. Лише 12% респондентів побачили покращення у цій сфері. 27% вважають, що нічого у рівні якості державних медичних послуг не змінилося. 6% не змогли відповісти на це питання.
Водночас респонденти досить позитивно відзначили зміни, які відбулися у сфері приватної медицини. 25% опитаних вважають, що за два роки якість послуг в приватних медичних закладах покращилася, і лише 15% заявили, що вона погіршилася.
17% вважають, що змін у цій сфері за останні два роки не відбулося. Третина респондентів взагалі не користувалася послугами у цьому секторі медицини. Найбільше тих, хто помітив позитивні якісні зміни у сфері приватної медицини, проживають на Заході, найменше – на Сході. У віковому розрізі покращення у сфері приватної медицини відзначали респонденти молодшого і середнього віку, переважно це люди з відносно високими доходами. Водночас серед респондентів старше 51 року більшість взагалі не користувалися послугами приватної медицини.
Лише 8% зазначили, що українська медична галузь близька до європейських стандартів, 85% вважають, що якість медичного обслуговування в Україні далека від європейських стандартів.
Вартість медичних послуг є одним із визначальних чинників вибору респондентів, коли вони вирішують, де саме отримати медичну допомогу. Так, 33% опитаних відповіли, що, якщо не зважати на гроші, вони б звернулися за необхідною медичною допомогою до приватних медичних установ, 31% взагалі б поїхали лікуватися за кордон. Водночас 27% готові звернутися за допомогою навіть за таких умов все одно до послуг державної медицини.
Що цікаво, послугами приватної та іноземної медицини хотіли б більше користуватися молоді люди, водночас старші респонденти все рівно більше довірили б своє здоров’я державним медичним установам, навіть за умови, що у них будуть кошти на приватну чи іноземну медицину.
Серед країн, які обрали б для лікування, лідирують Ізраїль (39%), Німеччина (38%) та Швейцарія (21%). А також США (10%) та Білорусь (8%). Тільки 3% обрали б Росію.
33% опитаних заявили, що консультуються із лікарем або будь-яким медичним спеціалістом із приводу стану свого здоров’я чи надання рекомендацій щодо стану свого здоров’я рідше аніж раз на рік. 27% консультуються з цього приводу кожного року, 18% – принаймні кожні 6 місяців, 9% – принаймні кожні 3 місяці і 5% звертаються за консультаціями кожного місяця.
83% респондентів вважають, що лікування для них або їхньої родини обходиться дорого (39% – дуже дорого). Лише 12% респондентів відзначили, що лікування є для них більш-менш доступним за вартістю.
36% опитаних зазначили, що лікування в державних медичних закладах є дуже дорогим. Загалом високу вартість медичних послуг у цих установах відзначили 77% опитаних. Лише 16% опитаних оцінили вартість медичних послуг у державних установах як доступну.
86% опитаних загалом оцінили вартість лікування у приватних закладах як дороге (58% – як дуже дороге). Лише 3% опитаних заявили, що ціна за лікування тут є більш менш нормальною.
Оцінка вартості лікування напряму корелюється із частотою звертання за медичними послугами. 51% респондентів, які звертаються за медичними консультаціями щомісяця, відзначають, що лікування обходиться їм дуже дорого. Натомість лише третина тих, хто звертається за послугами раз на рік, кажуть, що лікування є дуже дорогим. Але незважаючи на це, абсолютна більшість опитаних, незважаючи від того як часто вони звертаються до медичних закладів відзначають, що ціна лікування в Україні є високою.
Більшість (69%) заявили, що у них не вимагали хабара за лікування або медичні послуги протягом останніх двох років. Водночас, 25% опитаних відзначили наявність фактів корупції.
У свою чергу, 59% опитаних заявили, що відчували себе зобов’язаними дати медичному працівнику не грошовий подарунок (алкоголь, шоколад, їжу), щоб віддячити за лікування. Лише третина не відчували таких зобов’язань. Найбільше тих, хто відчували зобов’язання «подякувати» лікарю, на Заході та у Центрі (66%), найменше – на Сході (48%). Водночас слід зазначити, що на Півдні досить високий рівень несприйняття явища «подяки» медичному працівнику – 42% не відчувають жодних зобов’язань. Більш зобов’язаними стосовно подарунку лікареві себе відчувають жінки (64%), аніж чоловіки (53%).
Найпоширенішою сумою «подяки», яку вимагали за лікування або медичні послуги, є 100-250 грн (23%). У 16% вимагали від 250 до 500 грн., у 14% – 500-1000 грн., у 16% – більше 1000 грн. Найменш поширена сума «подяки» – до 50 грн (4%).
Лише 5% заявили, що не платили б жодних хабарів, якщо б їх попросили заплатити за лікування.
Основним джерелом інформації стосовно лікування, послуг є медичні працівники (67%) та друзі, сім’я (45%). Також близько чверті отримують інформацію з Інтернету, від аптекарів, з телевізійних програм.
Дві третини опитаних знають хто є їхнім сімейним лікарем або терапевтом. Половина опитаних довіряють своєму лікарю, 19% – не довіряють. 31% не змогли відповісти на це питання.
Найвищий рівень довіри до сімейного лікаря спостерігається серед опитаних у Центрі (58%). Натомість на Сході тих, хто довіряє сімейному лікарю 38%, а чверть опитаних не мають довіри до цього інституту. Довіра до сімейного лікаря вища серед старших людей та серед жінок. У сільській місцевості довіряють більше (57%), аніж у містах (48%). Кожен п’ятий респондент у містах висловлює недовіру до сімейних лікарів.
83% підтримують вакцинацію дітей проти таких хвороб як поліомієліт, кір, туберкульоз, гепатит B, дифтерія та інші. Лише 9% не підтримують цього виду профілактики. 77% вважають, що щеплення повинно бути обов’язковим, 12% – не підтримують цю ідею, 11% не могли визначитися із відповіддю на це питання.
69% опитаних заявили, що підтримують ініціативу, щоб до водіїв швидкої допомоги ставилася вимога закінчити медичні курси з надання першої допомоги та допомоги при отриманні травм, а не просто, щоб вони були водіями. 23% – не підтримують цю ідею.
64% підтримують ініціативу щодо створення фельдшерської служби як у країнах Заходу, послуги яких використовуються при наданні першої медичної допомоги при травматичних ситуаціях, щоб врятувати життя пацієнта, доки він не отримає повноцінного і незалежного лікування у відділенні швидкої допомоги. 23% проти такої ідеї. Основними причинами несприйняття такої ініціативи респонденти назвали те, що фельдшери це не те саме, що ліцензовані лікарі (66%), а фельдшерська служба знищить традиційну службу швидкої допомоги (29%), 17% побоюються, що це призведе до збільшення витрат, або залишить лікарів швидкої без роботи (10%).
Лише 6% респондентів мають приватну медичну страховку, 94% – не мають. Слід зазначити, що навіть серед респондентів з більш менш високими доходами (більше 5 тис. грн. ) тих, хто має медичну страховку – лише 14%.
46% опитаних вважають, що забезпечення кожного громадянина приватною страховкою, яка б покривала реальні витрати на якість медичної допомоги, найбільш допомогло б удосконалити українську систему охорони здоров’я. 34% вважають, що найбільше б допомогло удосконалити вітчизняну медичну систему, якби існуюча система працювала ефективно. Лише 12% хотіли б такий механізм удосконалення як запровадження медичного ваучера на певну грошову суму, яку б можна було використовувати щомісяця і поповнювати за рахунок заробітної плати.
57% опитаних підтримують принцип, за яким бюджетні державні кошти виділяються медичним установам залежно від кількості пацієнтів, а не на підставі кількості лікарняних ліжок. 21% проти такої ініціативи, 22% не змогли відповісти на це питання. Найбільше тих, хто позитивно оцінили ініціативу на Заході (69%), найменше – у Центрі (47%).

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,5%. Терміни проведення дослідження: 13-20 жовтня 2016 р.

Напишіть відгук