dnisterНа сьогодні в Україні немає чіткої та збалансованої політики щодо розвитку гідроенергетики, як великої, так і малої. Про це свідчать результати огляду ситуації в гідроенергетичному секторі країни, який провели експерти Всесвітнього фонду природи WWF в Україні.

Огляд показав, що існує ряд законодавчих документів, що передбачають розвиток гідроенергетики в країні, але ці документи не узгоджені між собою. Деякі з них потребують глибоких попередніх екологічних та гідрологічних досліджень.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. № 552-р з порушеннями чинного законодавства було схвалено Програму розвитку гідроенергетики до 2026 року (Програма-2026).
Серед основних порушень:
1) не було прозорого обговорення Програми-2026 з громадськістю;
2) Міністерство екології та природних ресурсів України висловилося проти більшості проектів, зазначених в Програмі-2026;
3) не було зроблено оцінку впливу на навколишнє середовище (ОВНС) для проектів «Добудова Дністровської ГАЕС» та «Побудова Канівської ГАЕС»;
4) добудова Ташлицької ГАЕС буде мати негативний вплив на національний природний парк «Бузький Гард» (часткове його затоплення);
5) наслідком будівництва каскаду Верхньодністровських ГЕС буде знищення всіх прируслових та руслових природних комплексів НПП «Дністровський каньйон», частини НПП «Хотинський» та «Галицький».

Більшість проектів, що зазначені в Програмі-2026, реалізовує ПАТ «Укргідроенерго» – найбільша гідрогенеруюча компанія України, до складу якої входять дев’ять станцій на річках Дніпро та Дністер. Проект «Добудова Ташлицької ГАЕС», зазначений в Програмі-2026, реалізовує Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Компанія є оператором діючих атомних електростанцій України.

Перед розробкою планів щодо збільшення гідроенергетичних потужностей в Україні мають бути уважно розглянуті довгострокові цілі та пріоритети розвитку енергетики в країні та детально проаналізовані всі можливі альтернативи. Особлива увага має бути приділена напрямку енергозбереження та підвищення енергоефективності. Тільки у випадку, якщо дійсно збільшення енергетичного потенціалу є необхідним, а більш екологічно дружньої альтернативи не існує, є можливою побудова нових ГЕС.

Всі стратегічні документи щодо розвитку гідроенергетики мають бути переглянуті, розроблені та затверджені прозоро і у відповідності до чинного законодавства.
З кожним роком в Україні зменшується кількість природних незарегульованих річок, тому вони повинні бути максимально збережені та захищені від руйнування та забудови.

Дуже критично треба ставитися до розвитку малої гідроенергетики. На сьогоднішній день не існує чіткої стратегії та плану розвитку малої гідроенергетики в Україні. План має бути детально та прозоро розроблений, він має враховувати екологічні наслідки, підпадати під стратегічну екологічну оцінку та бути узгодженим зі всіма зацікавленими сторонами.

В рамках реалізації гідроенергетичних проектів обов’язково мають бути розроблені та впроваджені природоохоронні пом’якшуючі та компенсаційні заходи (такі як відновлення місць існування, створення рибоходів тощо).

Загалом, WWF вважає розвиток відновлюваних джерел енергії критично важливим для дотримання Україною міжнародних вимог. У той же час, він має бути стратегічно продуманим та не створювати додаткового навантаження на навколишнє середовище.

Проте, гідроенергетика, яка вважається відновлюваною енергетикою, має значний негативний вплив на водні екосистеми та екологічні послуги як на локальному, так і на басейновому рівні. Навіть природоохоронні пом’якшуючі та компенсаційні заходи, які обов’язково мають бути впроваджені в рамках гідроенергетичних проектів, але досить часто ігноруються власниками проектів, на жаль, не можуть повністю забезпечити збереження біорізноманіття.

«До часів незалежності України в суспільстві формувалася думка, що гідроенергетика є «зеленою», бо не потребує спалювання корисних копалин та не спричиняє викидів парникових газів. Оцінка широкого спектру негативних наслідків – екологічних, соціальних та економічних – від впровадження гідроенергетичних проектів показує, що до розвитку гідроенергетики, як великої, так і малої, треба ставитися дуже обережно», – коментує Світлана Матус, координатор з питань екологічної політики WWF.

Напишіть відгук