Їх свідчення зібрано у добірці, яка містить результати опитувань не лише військовослужбовців і бійців добровольчих батальйонів ЗС України, але і журналістів, волонтерів, священиків, пересічних мешканців Донбасу.
За період збройної агресії Російської Федерації проти України понад три тисячі українських громадян перебували у заручниках терористичних угрупувань. Серед звільнених із полону є й наші земляки – мешканці Тернопільської області.
Для того аби долі цих людей не залишились поза увагою співвітчизників та світової спільноти, пропонуємо ознайомитися із їх розповідями.

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ

СВІДЧЕННЯ ЩОДО ЗБРОЙНІЙ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ:

Руслан Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 46 діб) та Андрій К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 32 доби)
«…У полон були захоплені біля с. Дзеркальне Донецької області військовослужбовцями регулярних російських військ (Псковська десантно-штурмова бригада ЗС РФ)…».

Іван Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 47 діб)
«…Наш підрозділ потрапив під шквальний артилерійський обстріл з установок “Смерч” чи “Ураган”, що відбувався з території РФ. Майже відразу нас атакували регулярні російські війська (про це дізналися, коли захопили в полон кількох російських десантників), але атаки ми відбили. Згодом розпочався танковий наступ, унаслідок якого загинула значна кількість українських військовослужбовців. Мене та 5 моїх товаришів росіяни захопили в полон. Російські офіцери під час першого допиту відразу застосували фізичні тортури – били руками, ногами, прикладами зброї, погрожували розстрілом. Особливою жорстокістю відрізнялися “кадирівці” – російські військові з Чечні. Вони стріляли повз нас із вогнепальної зброї та погрожували зарізати ножами…».

Федір Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 211 діб)
«…У полон мене захопили бійці розвідувального підрозділу ЗС РФ – уродженці Чечні. Вони жорстоко побили мене, завдавши важких тілесних ушкоджень».

СВІДЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН ЩОДО НЕЛЮДСЬКИХ УМОВ УТРИМАННЯ ЗАРУЧНИКІВ:

Віталій В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 20 діб)
«…Мене та інших полонених утримували в автомобільних боксах, які зовсім не були пристосовані для перебування там тривалий час людей. Годували нерегулярно неякісною їжею, столового посуду взагалі не було. Бойовики не дотримувалися жодних санітарно-гігієнічні умов утримання полонених. Поранені українські бійці фактично були кинуті напризволяще без медичної допомоги…».

Іван Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 47 діб)
«…У полоні мене утримували в м. Сніжне Донецької області в приміщенні ізолятору тимчасового тримання райвідділу міліції. Полонених було так багато (понад 200 осіб), що навіть не було де присісти, спали по черзі на бетонній підлозі. Усіх полонених змушували працювати з шостої ранку до пізньої ночі: розміновували поля (ризикуючи життям, без спеціальних засобів), розбирали пошкоджену військову техніку на металобрухт, розбирали завали. За будь-яку провину (наприклад, повільність в роботі) жорстоко били…».

Володимир М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 76 діб)
«…Харчування було недостатнім, належної медичної допомоги не надавали. Полон супроводжували постійні побої та морально-психологічне знущання…».

Федір Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 211 діб)
«…У полоні мене тримали в підвалі колишнього Донецького СБУ. На той час там уже перебувало 50-60 українських бійців, зокрема й поранені. Спали ми на бетонній підлозі, годували нас недоїдками їжі бойовиків. Нас примусово змушували виконувати різноманітну роботу (діставати з-під завалів в Донецькому аеропорті трупи терористів та тіла загиблих українських вояків, розбирати розбиті будинки)…».

СВІДЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН ЩОДО ФІЗИЧНОГО НАСИЛЛЯ ТА КАТУВАННЯ ЗАРУЧНИКІВ:

Іван Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 47 діб)
«…Захопивши мене та моїх товаришів у полон, російські військовослужбовці відвезли нас до н.п. Дзеркальне (це був дитячий садок або школа) та передали бойовикам ДНР. Одразу почався другий етап знущань і тортур – нас побили та змусили танцювати (є відео в Ютубі “Пленные украинцы скачут”). Потім нас поставили обличчям до стіни, бойовики підходили й питали кожного, звідки він, водночас стріляючи з пістолета біля голови полоненого. Один з українських бійців сказав, що він з Донецька, бойовик одразу вистрілів у потилицю та вбив його. Тортури й катування постійно застосовували протягом усього періоду мого перебування в полоні…».

Володимир М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 76 діб)
«…У полон я та 16 моїх бойових побратимів потрапили під час бойових дій у Донецькому аеропорту. Нас тримали в підвалі колишнього Донецького управління СБУ, захопленого бойовиками ДНР. Усіх полонених постійно били, а також періодично застосовували фізичні тортури. На моїх очах терорист, на прізвисько “Моторола”, вбив мого товариша Ігоря Б…».

Федір Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 211 діб)
«…Мене та інших полонених постійно били та катували. Намагалися виколоти очі, роздягали догола на морозі. Періодично телефонували моїм близьким родичам, здебільшого вночі, та розповідали їм, як мене катують. Серед садистів, що застосовували тортури до українських полонених, була й жінка-снайпер НЗФ ДНР з позивним “Кнопка”…».

СВІДЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН ЩОДО МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗНУЩАННЯ НАД ЗАРУЧНИКАМИ:

Віталій В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 20 діб)
«…На полонених морально-психологічно тиснули. Мене та інших полонених силою змусили взяти участь у т.зв. “параді українських полонених”, що відбувся в м. Донецьк у серпні 2014 року. Постійно погрожували вогнепальною та холодною зброєю…».

Напишіть відгук