Арсеній Яценюк: «Хто і чому боїться Андрея Шептицького?» З нагоди 145-річчя від Дня народження Митрополита
Богослови, історики, мистецтвознавці краще розкажуть про Митрополита монаха, екуменіста, мецената, будівничого цілої Церкви і окремих храмів. Для мене Андрей Шептицький передовсім – видатний державний діяч. Гранично сміливий політик, який не тільки провів галицьке українство через дві світові війни і жорна окупацій, але й залишив вражаюче актуальне бачення української держави – подібного, як він писав, до моноліту організму, «оживленого духом, що з внутрішньої сили розвивається».
Чому бояться сьогодні шанувати Митрополита і чим мені особисто близька ця постать?
Почну з його персональних рис. Владика Андрей - це цілісність натури, це здатність плисти проти течії тоді, коли вона, на думку Митрополита, несла його народ у невірному напрямі. Багато з того, що робив Андрей Шептицький, він робив всупереч усталеним поглядам, політичній кон’юнктурі і, як у відносинах з «першими Совєтами», що прийшли в Галичину 1939 року та гітлерівцями, що прийшли після них, – всупереч власній безпеці. Особиста сміливість – от що ще вирізняє Андрея Шептицького з легіону політиків. Коли Митрополит писав листа Гіммлерові проти винищення євреїв і проти залучення до каральних акцій української поліції, і тоді, коли вимагав від радянської влади припинити атеїзацію Галичини у 1940 р., він розумів, що і те, і інше може коштувати йому життя. Мужність Андрея Шептицького суровий докір слабкодухим, всім, хто сьогодні готовий впасти перед пострілом, хто принишк після першого ж окрику чи то зі Сходу, чи то із Заходу.
По-друге, Митрополит - це політична цілісність і масштабність мислення. Його «земною» метою була українська державність. Він розумів, що врятувати українців без держави неможливо і був абсолютно послідовним у досягненні цієї мети. Чи то йшлося про бойкот сейму, чи про виборчу реформу, чи про створення українських установ.
Андрей Шептицький глибоко аналізує міжнародний контекст і безжально констатує, що Україна може розраховувати виключно на свої сили. Нікому іншому, зауважте, а саме Митрополиту Шептицькому, церковному діячеві, належать слова про те, що «немає такої ціни, котрої не можна було б сплатити за створення українського війська». Зрозуміло, що тим, хто витискає Україну з числа держав, здатних самостійно вирішувати свою долю, хто будує свою політичну кар’єру на пошуку зовнішнього господаря, постать Митрополита сильно заважає.
По-третє, Андрей Шептицький – це надзвичайно чітке і по-справжньому прогнозне бачення того, якою має бути держава Україна, як її треба будувати і які підводні камені траплятимуться на цьому шляху. Майже 70 років тому, у 1941 році – не 1991-му, відзначте, і не 2010-му, - митрополит пише про необхідність творення проекту Держави. Він не сумнівається, що Боже Провидіння дасть українському народові виконати його природне право – «вибрати собі й установити форму управи своєї Рідної Хати», але закликає до мудрості, моральності й інтелектуальної глибини у справі реалізації цього права. Держава у розумінні Митрополита – це не випадкове сполучення різнорідних елементів, а задум, який втілюється у життя свідомою волею, знаннями і усвідомленням того, що саме треба робити для її творення. Не випадково Митрополит обирає моделлю держави Хату, яку можна будувати лише за попереднім добре продуманим проектом і «озброєними достатніми знаннями».
Він абсолютно точно передбачає наслідки «безпроектності» й стихійності державного будівництва: хаос, підміна спільного інтересу інтересами корпоративним. Для нинішньої влади, яка за півроку так і не спромоглася представити стратегічний план розвитку країни, яка готова розплачуватися за газ майбутнім своїх дітей і онуків, таке прогнозне бачення є просто небезпечним.
Часто перечитую Митрополитову «Як будувати Рідну Хату». Тут і безжальні оцінки сучасних йому персонажів, цілком застосовані до представників нової влади, і всебічний аналіз соціально-політичних устроїв. І діагноз української ситуації: «глибока й сильна воля мати свою державу», яка поєднується з нерозумінням що саме треба робити та відсутністю щоденної копіткої й усвідомленої державницької праці.
Питання, яке ставить Андрей Шептицький – «Чи перевагу візьмуть елементи позитивні чи негативні?» - звернене не в минуле, а до нас. І відповідь залежить від кожного.
Арсеній Яценюк,
лідер політичної партії «Фронт Змін»,
народний депутат України
2010-07-29
