Справді, жителі мікрорайону, здебільшого похилого віку, звернулись до «Батьківщини» із проханням допомогти захистити їхні інтереси, коли вони побачили, що посеред березової алеї почались незрозумілі роботи. Реакція корінних жителів Тернополя виявилась цілковито очікуваною. Багато років тому вони, бажаючи організувати благоустрій неподалік своїх домівок, висадили молоді берези, які згодом стали алеєю. Зелена частина міста стала місцем відпочинку для них. Причому під «відпочинком» вони розуміють не розпивання спиртних напоїв у гучних закладах, а, для прикладу, класичну прогулянку із рідними поміж молодих беріз. Тим більше, мова йде про алею, яку вони самі висаджували. Як каже народна мудрість, справжній українець повинен виховати дитину, збудувати будинок та посадити дерево. І справді, хто висаджує деревину, фактично живе із нею, і переживає за долю цих насаджень. Так сталося і у випадку, що виник. Старші тернополяни почали бити на сполох, коли побачили, що алея фактично може бути знищена. Поміж дерев, пошкоджуючи коріння, робітники почали копати ями, готуючи місце для встановлення якихось літніх споруд. Смішними виявились слова замовників робіт про те, що дерева не будуть пошкоджені. Поширені в Інтернеті фото говорять зовсім про інше.

Замовники робіт кажуть, що деревам не шкодять

Та найгірше те, що подібні випадки трапляються через захланні апетити чиновників-бізнесменів, які тільки й дивляться, де б то ще можна було дати дозвіл встановити якусь споруду чи збудувати багатоповерхівку. Як бачимо, будинки почали будуватися у середині дворів, на дитячих майданчиках, стадіонах… За останні декілька років можна згадати більше десятка гучних скандалів у такому невеличкому Тернополі.

У багатьох із цих випадків обурені громадяни приходили за допомогою до «Батьківщини», і в нас вони цю допомогу отримували. Можливо, тому, що знають – в Тернополі більше ніхто не допоможе.

У той же час в засобах масової інформації з’являються публікації про те, що нібито «Батьківщина» сама, без місцевих жителів, створює якісь конфліктні ситуації. Я впевнений, все це писанина збанкрутілих політичних опонентів, які неодноразово зраджували громаду, відчуваючи свій приватний інтерес.

Тож хочу заявити, що Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» й надалі буде відгукуватися на звернення тернополян і допомагати їм.

А собаки нехай брешуть. Караван все одно йтиме…

Щиро,  Степан Барна

Про це свідчать теракти, які вчинені сьогодні, 27 квітня 2012 року, в місті Дніпропетровську.

Замість того, щоб здійснювати профілактику правопорушень, розкривати злочини та затримувати тих, хто несе реальну загрозу українцям, загони правоохоронців вишикувались поблизу Адміністрації Президента Віктора Януковича та влаштовують безпечний проїзд гаранта, перекриваючи дороги. Тим самим ті, хто мав би охороняти життя та здоров’я громадян, ставлять ці найвищі цінності під загрозу.

Таким чином, на мою думку, слід порушувати кримінальну справу не лише по факту вибухів в одному із найбільших міст України, але й щодо правоохоронців, які не спромоглись забезпечити правопорядок на вулицях Дніпропетровська.

Мова йде саме про данину, а не податки!

Податки є гарантією виконання соціальних зобов’язань держави. Саме за рахунок податків збільшуються пенсії, заробітні плати у вчителів, лікарів та інших працівників бюджетної сфери, удосконалюються існуючі та утворюються нові заклади освіти, охорони здоров’я та культури. За податки утримується боєздатна армія, чесні правоохоронні органи та справедливі суди.

Данина ж осідає в кишенях можновладців. Саме за данину купуються золоті унітази, дорогі світильники та вертольоти для найвідомішого українського зека. Данина дозволяє керівникам правоохоронних органів перебувати в числі найбагатших людей нашої держави. За данину утримуються «кишенькові» прокурори, «кірєєвоподібні» судді та чиновники, які на дорогих джипах на смерть збивають українців.

Сьогодні на Тернопільщині данину збирають чужинці. Заїжджий керівник обласної податкової привіз із собою цілий десант чиновників, з якими він «спрацювався» в Житомирській та Вінницькій області. Серед заступників керівника обласної ДПС немає жодної людини, яка б працювала на Тернопільщині. Колишніх вінницьких податківців почали призначати начальниками відділів ДПС України у Тернопільській області та керівниками районних податкових структур.

Відразу ж виникає запитання, а чи зможе така велика кількість заїжджих чиновників жити на одну зарплату? Однозначно ні! Саме це і підтвердила спецоперація Служби Безпеки України та Генеральної прокуратури України, проведена в п’ятницю, 20 квітня 2012 року. В результаті затриманий перший заступник голови – начальник управління податкової міліції ДПС України у Тернопільській області із непоганою добавкою до заробітної плати у вигляді хабаря в сумі 750 тисяч гривень.

Чи є цей хабар першим в кар’єрі чиновника? Я припускаю що ні. Припускаю, що не менші надбавки до зарплатні має і керівник обласної податкової, а дещо менші «халявні» гроші отримують привезені ним із Вінниччини та Житомирщини підлеглі.

Цікаво, що знищувати свідомість у жителів області прислані не лише податківці.

Варто задуматись, навіщо нам чужинці, які пристосовуються до посади в Тернопільській області. А такими є обласний прокурор, начальник та новопризначений перший заступник начальника обласної міліції, голова облдержадміністрації, голова облради…

 

А зараз – це і є твоє обіцяне нам -  ” покращення життя вже сьогодні ” ?… 

Чи нам буде ще гірше від твого проффесорського управління? 

Якщо ти, шановний читач, на всі сто своїх розумових здібностей впевнений, що у всіх твоїх та наших сучасних бідах та негараздах винні лише і тільки ” папередники ” та ” эти аранжевые, что пять лет….”, а у ” законно и без фальсификаций ” тобою обраною та вже два роки діячою влади, на твою думку було ще дуже мало часу для втілення їх реформ та обіцянок ” покращення вашого життя “, то не витрачай даремно свій дорогоцінний час на прочитання цієї моєї писанини.
Якщо ти, шановний читачу, всеж не прислухався до моєї поради, а цікавість тебе розпирає так, що не можеш спинитись читати, то тоді дозволь мені ще нагадати тобі ось таке, з передвиборчої програми вф януковача кінця 2009 року “ Україна для людей ” : -

 - “ Я і моя команда не витрачаємо час на пустопорожні розмови та самовихваляння. Здавна звикли переконувати у своїй правоті не солодкими обіцянками, а реальними результатами ”.

Пригадав ?. Вони то і справді, свій час не витрачають на тебе, бо на самих, коханих, їм мало, а ось твоє ” покращення “, дозволь спитати, вже відбулось ? Два роки !!!. Що зробила влада януковича за цей час для тебе ?, для всіх вас, прихильників “регіоналів” ?. Чи ти може не потрапив до кола тих “людей”, для яких Україна ?

Про ” не прихильників ” влади януковича промовчу, тому що вже в 2003-2004 роках ті люди розуміли що воно таке, той твій янукович та йому подібні … тому і не мали жодних “сподівань та надій ” на те його обіцяне покращення.
А от для прикладу скажу тобі, що одна пересічна жінка за такий саме час – два роки, може дати житя двом малюкам. А якщо у неї буде двійня, то навіть життя чотирьом малюкам ! Уявляєш, скількі то радості для тої родини. А у тебе, читачу, як ?

Якщо і надалі ти ще всеж читаєш, та тебе розпирає цікавість прочитати від мене ще щось ” паскудне ” про твого кумира та твою надію на покращення , то буду змушений тебе розчарувати -  ” кина не будет “.   А буде лише моя думка, що твій  ” гарант ” лише звичайний пустозвон та мавпа. І якщо з ” пустозвоном ” ти, не хотячі, під тиском фактів можеш ще погодитись, то от – ” а к чему тут мавпа ?” так і чую, як кричить все твоє іство.

Спробую пояснити тобі.

Пригадуєш, як верещали і вдень і в ночі ( я зовсім не перебільшую ) підконтрольні януковичам змі, коли уряд прем’єр-міністра Тимошенко запланував, а потім почав виплачувати одну тисячу грівень обкраденим банками українцям ? Пригадав ?. – ” популістка, авантюрістка, непрофесионалка…” Пригадав ? А тепер спробуй назвати той процес “обіцяю 1000грн.”, якій тепер, перед виборами до вр 2012 ” затіяв ” твій янукович. І цей процес дивно один в один  схожий на “Юліну тисячу”, але робила виплати Тимошенко не перед виборами, а одразу після… От бачиш, ти вже і з мавпою та мавпуванням януковича погодився. Хоча такої цілі я не переслідував. Для об’єктивності всеж мушу сказати, що Тимошенко “сказала – і виплатила”, а ось твої януковичі починають складати програми про наміри та всіляки списки на черги по виплаті, вже навіть не пишу про довідки, які треба буде тим “осчастливленним вітєю” пред’явити.

Якщо ти, читачу, ще і досі не заплював свій монітор, та читаєш мою ” маячню “, то скажу тобі по секрету – ту ” вітіну тисячу ” навряд чи отримають ті 6 млн. ошуканих українців, якім вітьок в чергове щось пообіцяв.
“Освідчитись, то не означає одружитись” – волає народна мудрість.

А от ” пообіцяти і не виконати “- то основне в діях тобою обранною влади. Скільки ти вже чув обіцянок за два роки царювання від януковичів ? А вітін кишеньковий суд вже вам довів і законність того, що обіцяти і не виконувати обіцяне – то не є злочином і відповідальності влади за невиконані обіцянки тепер нема жодної. Так що ти, читачу, і надалі продовжуй вірити та синіючи сподіватись на обіцянки від вітька та його  команди проффесіаналів.

ВПЕВНЕННОЮ ХОДОЮ ДО ВЕРШИНИ “ПОКРАЩЕННЯ”
p.s.

А читачі з аналітичними здібностями та без провалів в памяті напевно  пригадають, як “голубі” мавпували, і продовжують все мавпувати , що перед тим робили “помаранчеві”. Може це і не погано, але всеж то  – мавпування.

Два роки тому я подарував своїй тітці собаку. З великою собакою тітка не справилась би за своїм віком ( 72 роки ), а на маленьку все якось не випадало. Тому при першій нагоді вибрав дуже гарну собаку – скотч-тер’єра. Білого скотч-тер’єра. По всіх “канонах собачників” собаку треба було назвати на літеру А. Сподобалось ім’я Абі, а для документів – Абігель. Собака виросла дуже лагідною та гарною. Коли тітка прогулювалась з Абі по Дружбі, то байдужих при появі Абі не було. Принаймі так нам здавалось. Багато людей просто зупинялись, цікавились що за порода ?, а ті, хто живе на Дружбі і часто бачили мою тітку з Абі вже вітались як старі друзі. Байдужим Абі не залишала нікого…

Неля Василівна народилась в тяжкі та страшні часи. Коли їй було два роки, почалась війна та прийшли німці. Коли їй було вже п’ять років то німці пішли, а прийшли “освободители” і засудили її тата, Василя Чорнія до 25 років таборів за те, що був він – “украинским буржуазним националистом”. Далі все було як у всіх дітей часів “спасибо тов. сталину за наше счастливое детство”…. правда у трьох сестер – Дарки, Нелі, та Анізи Чорній, без батька та тих речей, які совіти конфіскували в “свою пользу”. Опанувавши професію акушера, Неля Василівна працювала в Тернопільському пологовому будинку. Потім була Сибір,Сургут, Ноябрск, де вони разом з чоловіком “добували нафту та газ” для країни рад. Потім були “зниклі заощадження” в банку, повернення додому, пенсія, старість та хвороби. Коли помер її чоловік Вячеслав, то Неля Василівна залишилась одна в своїй квартирі. Це були тяжкі для неї часи. Ми вирішили їй подарувати собаку, щоб хоть якось відволікти від сумних думок. З появою Абі в житті Нелі Василівни все змінилось. І змінилось в кращу сторону. Неля Василівна ожила. У неї з’явився друг. Справжній друг.

Але це тривало не довго. Чомусь у нашому житті все що добре – швидкоплинне, а погане вже 70 років переслідує нашу націю та людей.

Майже три тижні тому, повернувшись після прогулянки по скверику на Миру, коли Неля Василівна готувала вечерю для себе та Абі, собака в страшних конвульсіях померла за годину після прогулянки. Здорова, життєрадісна собака, з всіма необхідними щепленнями померла на протязі години. Коли ми з дружиною привезли помираючу Абі до лікаря, то врятувати Абі було вже неможливо. Лікар, якій знав все про Абі з народження, сказав що він шокований цим випадком, і таких смертей за той день він зафіксував вже три..

Спостерігаючі за діскусіями на сторінках наших газет, читаючи коментарі противників та прихильників “кращого друга людини” усвідомлюю, що порозуміння там не буде ніколи. Рівень розвитку суспільста визначається по відношенню тогож суспільства до інвалідів, людей похилого віку, та…чистоти в громадських туалетах

На тисячу нормальних людей, які люблять та тримають домашніх тварин, завжди знайдеться пара-трійка ідіотів. То що, тепер всіх відповідальних та порядних будемо звинувачувати ? а тварин винищувати ?

Неля Василівна ще і досі не може змиритись з смерттю своєї собаки Абігель. Сволочі, що ж ви робите ?

Вчора ми з Ірою подарували Нелі Василівні чорного скотч-тер’єра Дуню ! Подивіться на очі Нелі Василівні…Вони у неї такі вже три тижні.

З повагою до небайдужих, О’Башта.

Цей анекдот чи не найкраще ілюструє усю абсурдність ситуації навколо заборони ввезення в Росію українського сиру.

На сьогодні під заборону на експорт сиру підпало 7 українських підприємств. Заводи практично зупинено, а працівників відправили у неоплачувані відпустки. А це приблизно 5 тисяч українців. Зупинка сироварень автоматично вдарила по найменш незахищених українцях – селянах. Для яких здача молока була практично єдиним джерелом доходу. Сьогодні закупівельна ціна впала в два рази: з 3 гривень до 1,5.

Для українського бюджету щомісячна втрата віт цієї торгівельної війни складає 4 мільйони гривень щомісяця, оскільки 60% своєї продукції заводи експортували саме в Росію.

Уже сьогодні на територiї Росiї припинено реалiзацiю 32 тонн сиру, а понад 120 тонн українського сиру затримано на кордонi i не допущено до РФ.

Парадокс заклечається ще й у тому, що практично усі ці підприємства були проінспектовані та допущені Роспотребнаглядом до експорту сиру декілька років тому. Й у них є відповідні сертифікати.

Тому стає цілком зрозуміло – російська заборона, це черговий шантаж Кремля, із яким українські чиновники до цього часу не можуть або не хочуть нічого зробити. Російська сторона навіть відмовилася вести перемовини з українським міністром аграрної політики Присяжнюком, який був змушений поневірятися по коридорах російських органах влади й в решті решт зустрівся ледь не із секретаркою того ж таки Оніщенка.

Але незважаючи ні на що – Росія продовжує штампувати образи ворогів для свого внутрішнього ринку. І цей ряд, крім вакхабітів, боржомі, мандарин, бандерівців, естонських шпротів, молдавських і грузинських вин, потрапив і український сир.

А про ефективність роботи Онищенка щодо захисту прав споживача можна судити лише із однієї цифри: щорічно від отруєння неякісним алкоголем в Росії помирає 40 тисяч мешканців.

Степан Барна 

Ярослав Михайлович, побратим Вячеслава Чорновола, згадав у своєму виступі перед чисельною громадою Тернопілля відкриту, жертовну та вогненну вдачу цієї людини, їхні спільні епізоди журналістської праці в підпіллі, та зазначив, що найбільш болючим моментом у житті Чорновола стала зрада його ,так званими, друзями, а не поневіряння у совєцьких катівнях. Він також з жалем констатував , що Україна поки що не народила другого Чорновола, та кожен з нас свято зберігає пам’ять про незабутнього Вячеслава і прагне вибороти таку Україну про яку він  мріяв.

У своєму зверненні до громади Іван Стойко окреслив  тернистий шлях боротьби Вячеслава Чорновола  до найсвятішої  мети його життя – становлення та розбудови  незалежної  соборної  демократичної України  і закликав присутніх жити та діяти за Чоноволом, який   єдиним шляхом перемоги завжди вважав об’єднання  національно-демократичних патріотичних політичних сил на рівні України, за умови якого можна змінити діючий у нашій державі антиукраїнський «режим». Іван Михайлович  також зауважив, що велику надію Вячеслав Максимович покладав на молодь, тому те, що сьогодні на майдані прийшло вшанувати пам’ять про цього Великого Українця багато учнів та студентів є символічним доказом незборимості та величі українського чорноволівського духу.

«Вячеслав Чорновіл є перш за все нашим національним героєм», – зазначив народний депутат, а також додав, що «на всіх патріотів України «камазів» не вистачить і в Україні вже незадовго наступить переломний момент істини».

До учасників мітингу –реквієму звернулися також міський голова Тернополя Сергій Надал, депутати Тернопільської обласної ради, завідувачка кімнатою-музеєм Галицького коледжу ім.Вячеслава Чорновола Омеляна Парило, Особливим щемом  у душах відлунювали слова присвячені Вячеславу Чорноволу з уст дітей – учнів данного освітнього закладу.

Жителі Тернопільщини чисельно взяли участь у молитві – панахиді за душі Вячеслава  Чорновола та його дружини Атени Пашко  і поклали квіти до барильєфу.

Прес-служба народного депутата України Івана Стойка                                                                 

В коментарі інформаційному агентству «УНІАН» Іван Запорожан повідомив, що «Закон про освіту говорить, що навчальний процес розмежований з політичним. То навіщо зараз втягувати школу в політику?».

Що ж на думку головного освітянина області є політикою? Наявність портрета політичного діяча в навчальних закладах, чи його відсутність?

На мою думку, портрети Януковича мають бути зняті в усіх навчальних закладах краю саме з метою уникнення політичних процесів всередині шкіл. І це в свою чергу забезпечить виконання закону, який цитує Іван Запорожан.

Але найбільше мене обурює не те, що в особі Януковича не хочуть бачити керівника режиму диктатури, а те, що в ньому не бачать злодія, який знімав шапки із перехожих.

Ймовірно, для пана Запорожана виховання дітей у таких традиціях є нормальним явищем. Мало того, керівництво «обласної освіти» особисто показує приклад ганебного життя. Варто нагадати, що всього декілька місяців тому правоохоронці затримали при одержанні хабара заступника начальника обласного управління освіти.

У той же час Іван Запорожан, як керівник управління освіти і науки Тернопільської ОДА, не оприлюднив жодних своїх зауважень до міністерського керівництва в особі українофоба Табачника з приводу переписування шкільних програм та підручників. У такий спосіб він мовчки погоджується із перекручуванням історичних фактів та виключенням з програм вивчення української літератури патріотичних творів.

То ж, може, Іван Запорожан став табачникоподібним, і так, як і його бос-українофоб, прислуговує режиму?

Обуховим… по голові. Вибори мера Обухова завершилися гучним скандалом – і він аж ніяк не торкався результату волевиявлення. Під час голосування представник Партії регіонів – народний депутат Петро Мельник намагався “винести” з приміщення свою колегу по парламенту Ірину Геращенко, яка спостерігала за ходом виборів. Як сам інцидент, так і коментарі, якими він супроводжувався, малиб отримати широкий резонанс та розголос в суспільстві. Однак не стало. Влада в чергове все замилила та перекрутила. Вибори ж мера завершилися перемогою кандидада від влади. На що опозиція заявила – задля перемоги Партія регіонів масово задіяла старий-перевірений метод фальсифікацій – так звані “каруселі” ну і звісно – “підрахуй” голосів..

ВІд себе дозволю задати вам, читачі таке питання  – Чому ? На якій підставі голова комісії вирішила видалити народного депутата від опозиції з свого засідання ?

Ну а про те ригоанальне мурло, яке брутально “виносило ” жінку з приміщення комісії напевно писати взагалі неварто. Хто має розум, той все зрозумів. Ну а прихильникам регионалів щось доводити та доказувати – то є марна трата часу.

Ну а далі вже самі думайте, аналізуйте. Попереду виборча кампанія 2012, самі вибори. А головне – процес підрахунку голосів нашого волевиявлення.   З повагою,  О’Башта.

За допомогою всього лише одного питання : -  “Чи вірите Ви обіцянкам Януковича?” …. можна визначити відсоток недоумкуватих “вєроватєлєй” в країні!