«Сподіваюся, наша трійця ввійшла в історію «Підйому»

— Олександре, майже рік, як ви з Ольгою Фреймут та Сергієм Притулою залишили «Підйом». Ви все ще переймаєтесь долею вранішнього проекту? Погоджуєтеся з експертами, які кажуть, що канал так і не знайшов достойної заміни вашій трійці?

— Я не можу не перейматися. Ми три роки жили «Підйомом». Тому не можу відхреститися: все це було у минулому. Мені цікаво, куди піде «Підйом». Бо ми були його часткою. І навіть, сподіваюся, ввійшли в історію проекту.

Мені подобаються нинішні ведучі: Юлія Довган, В’ячеслав Соломка та Олександр Скічко. Своїм оптимізмом вони пробуджують глядачів і піднімають їм настрій перед роботою чи навчанням. А затятим критикам можу порадити глянути на рейтинги: вони у нинішніх «підйомівців» дуже–дуже непогані й поступово зростають. Це свідчить про те, що «Підйом» дивляться. А це найголовніше для телебачення.

— Оскільки досить несподівано для всіх на Новому каналі змінилося керівництво, чи не відмінили раніше заплановані зйомки «Кабріоліта», де планувалася спільна участь вас, Олі Фреймут та Сергія Притули? І що надихнуло на появу ідеї цього подорожнього проекту: задум знову об’єднати успішну трійцю ведучих; успіх «Країни чудес» братів Сафонових, які показували фокуси, подорожуючи Україною?

— Плани не змінилися. «Кабріоліто» ми придумували як літню програму з настроєм відпустки. А що люди роблять, відпочиваючи? Дуже часто — подорожують. Ми, ведучі проекту, спробуємо передати настрій відпускників — людей, над чиїми головами не тяжіє робота. Ми поїдемо відпочивати по Україні. Будемо шукати цікаві місця, що, сподіваюся, сподобаються і глядачам, які зберуться у відпустку якщо не сьогодні, то завтра чи післязавтра. До речі, ми радимося з глядачами, просимо, щоб вони нам в інтернеті писали, куди можна заїхати, що можна подивитися. Якщо нас запросять на колоритне весілля, ми з великим задоволенням приїдемо і привітаємо молодих.

Я, Оля і Сергій рік не працювали пліч–о–пліч у щоденному режимі. На проектах зустрічалися не так часто, як хотілося б. Тому нам є про що поговорити. Із Сергієм уже почали обмінюватися думками. Бо разом iз ним і творчою групою уже не перший день сидимо над сценарієм. Ніхто не приховує, що у «Кабріоліті» на першому місці будуть наші з Олею і Сергієм приятельські стосунки. Кожен буде висловлювати свою точку зору на місце нашого перебування, шукати пригоди і наповнювати подорож своїм гумором. Сподіваюся, за цим буде цікаво спостерігати.

— Які ваші улюблені місця в Україні? Чи будуть вони у телепрограмі?

— Я люблю і знаю різну Україну. У різних її куточках у мене багато друзів. Думаю, у нашому проекті обов’язково будуть замки Закарпаття. Сподіваюся, буде екстрим: не тільки морський, а й прісноводний дайвінг; рафтінг у горах. (Взагалі, гори — це моє). На Східній Україні спробуємо спуститися десь у шахту. Звісно, буде Крим. Про родзинки півострова нещодавно «новоканальцям» розповідав міністр курортів і туризму Криму Олександр Лієв.

Про шефа пані Ірину і те, чому відомим ведучим треба «стріляти» по–новому?

— Практично до всіх найвідоміших ведучих глядачі ставляться традиційно–парадоксально — спочатку кажуть: «Та набридли вже Педан—Фреймут—Єфросиніна», а зникають обличчя каналу з ефіру — знижуються рейтинги. Як ви ставитесь до проявів таких форм глядацької психології?

— Без нової крові життя не існує. Треба постійно оновлювати обличчя телеканалів. Й оновлювати свої образи тим, хто працює у кадрі не перший день. Ведучі, до яких звикли, постійно мають «стріляти» по–новому. І балансувати між оцінками глядачів і критиків.

Ми на Новому каналі намагаємося щоразу подати себе глядачам так, щоб відразу виникало здивування: а це хто? Наприклад, у проекті «Пакуй валізи» я — даішник, Леді Гага, Алла Борисівна Пугачова… Мене навіть рідні бабусі не впізнають.

Подобатися глядачеві — важко й складно. Це мистецтво — з одного боку, бути постійно цікавим, різним, з іншого — не набридати. Зізнаюся, наша трійця довго сумнівалася, чи виходити в літньо­му проекті «Кабріоліто», чи витримати паузу до осені, щоб глядач устиг скучити за нами. Переважило те, що на відпочинку, який зніматимуть, ми все ж інші, ніж тоді, коли працюємо у студії. Це те саме, що ти бачиш шефа не на робочому місці в офісі, а на пляжі. Неначе та сама людина, але вона тебе не дратує.

— Ви у найближчому майбутньому не бачите себе поза Новим каналом?

— Унікальністю Нового каналу завж­ди були люди, редактори, продюсери, його обличчя — ведучі. Сьогодні мені тут так само комфортно, як удома. Як буде далі — побачимо. Бо загадувати у нашій країні навіть на завтра не хочеться.

— На Новому з 15 травня новий керівник — Володимир Локотко. Для колективу було несподіванкою те, що з посади гендиректора йде Ірина Лисенко, яка з 2005 року очолювала Новий?

— Пані Ірина уже розповіла, що ідея залишити посаду виникла у неї десь рік тому. Як шеф вона озвучувати її вголос співробітникам не могла — щоб не посіяти хаос. Тому ця інформація для колективу була дійсно несподіваною. Мудра тактика утаємниченості спрацювала: жодних перебоїв у виробничому процесі на каналі немає, всі заплановані проекти продовжують напрацьовувати або уже знімають.

Із шефом Іриною Лисенко у мене не було жодної проблеми. Ми завжди знаходили спільну мову. Вона мені подобається не лише як керівник, а як жінка. Ми зідзвонювалися уже після оголошення про зміну керівництва каналу. Я запропонував їй принагідно зустрічатися десь на каві. У відповідь почув: «Добре. Десь у горах, на сноуборді». Річ у тім, що перетинаються наші захоплення екстремальними видами спорту.

— На творчих зібраннях не розглядали питання про те, що канал має стати серйознішим?

— Не думаю, що буде змінюватися формат каналу чи напрямок його розвитку. Упевнений, Новий буде розважальним — це наше. Подивіться на обличчя каналу! Спробуйте уявити, що я чи Фреймут читаємо серйозні новини. Наші глядачі такого не уявляють і навряд чи це буде їм до смаку.

— Як усередині колективу сприймають зниження рейтингів каналу?

— Новий канал дійсно в якийсь період досяг «вершини» лондонського дна. Але після зниження уже відбувається поступове нарощування рейтингів. Дуже гарні результати показують останні проекти. Скажімо, «Пакуй валізи», друга частина, — лідер у своєму слоті. А конкурувати доводиться з недешевим і цікавим розважальним проектом наших колег з «Інтера» — «Києвом вечірнім». По–моєму, усе гаразд у проекту «Хто зверху». Підтвердження цьому — два великі блоки реклами в ньому та частки: і 14, і 18 відсотків. До слова, Ірина Лисенко пішла з Нового каналу не у той момент, коли «корабель тонув». Вона його спочатку витягнула, а потім залишила команду.

Узагалі на телебаченні, як у житті загалом, все рухається і розвивається за синусоїдою: сьогодні ти зверху, завтра — внизу. До цього треба бути готовим. Від ступеня цієї готовності залежить, чи виживеш ти, чи піднімешся і чи будеш знову на вершині.

— Ви на телебачення прийшли з команди КВК, як резидент «Камеді клаб». Не думали робити суто гумористичну програму?

— Чогось на зразок скетч–шоу «Файна Юкрайна», яке на каналі робили Сергій Притула та Андрій Молочний, чи російського «Наша Раша», напевно, не буде, принаймні найближчим часом. Але з Сергієм Притулою, можливо, восени, можливо, пізніше видамо на–гора якийсь гумористично–розважальний студійний інтерактивний проект. Можливо, це буде лайт–найт–шоу з гостями, музикою, новинами. У нас є думки, вони визрівають.

Про корпоративи, Алена Делона й очі, що навпроти

— Якщо подивитися на сайти івент–агентств, Олександр Педан — досить успішний шоумен. Чи всі пропозиції приймаєте? Чи погоджуєте цю діяльність із каналом?

— На першому місці у мене телебачення. Телеведучий — це моя основна робота, за яку отримую основний заробіток. І це дуже приємно. Бо ми досягли тієї планки, коли ти можеш заробляти на телебаченні, а не як раніше це було: працюєш лише для того, щоб на ТБ розкрутити собі ім’я, а заробляти на корпоративах.

Корпоративну діяльність я теж люблю. Бо ти виходиш за рамки телебачення і починаєш спілкуватися з глядачем тет–а–тет. У результаті на власні очі бачиш: популярний ти чи ні. Із часів КВК, із «Камеді» я звик виходити на сцену і бачити очі глядача, кожної секунди знаючи, що треба зробити, щоб йому було ще приємніше і ще краще.

Останнім часом дуже активно працюємо у Харкові. Щойно прилетів із кінофестивалю «короткометражок» «Харківський бузок». Вели його з Оксаною Гутцайт, там був Ален Делон. Це, до речі, ще один бонус від участі у культурно масових заходах — можливість зблизька спостерігати за відомими особистостями. Зараз заможні люди їх часто запрошують навіть на весілля: хто Кіркорова, хто Стінга.

Коли досягнув певного рівня, хочеться працювати на гарно, по–європейськи, підготовлених заходах зі сценарієм. Я — не тамада. Ведучий не може говорити індивідуально з усіма гостями весілля упродовж 10 годин (наприклад, у Рівному саме на стільки розтягується гуляння у день одруження). Жодних заборон на корпоративну діяльність із боку каналу не існує. Головне, щоб вона не заважала основній роботі.

— Після активного перевтілення у різні образи у проекті «Пакуй валізи» ви в одному з інтерв’ю пошкодували, що не актор. Не збираєтеся рухатися у цьому напрямi?

— Взагалі–то я вчився у Школі мистецтв у Хмельницькому, на факультеті акторської майстерності. Ми ставили вистави, і я був впевнений, що стану драматичним актором в одному з українських театрів. Потім життя трохи змінилося — і я тішуся тим. Хоча переконаний, що колись буду зніматися у кіно. А зараз задоволений тим, що не надходять пропозиції, від яких не можна відмовитися. У мене все у житті відбувається поступово і своєчасно.

— Ви уявляєте себе ведучим розважальних проектів років через десять–двадцять?

— Я не збираюся до кінця життя вести форматні шоу і підлаштовуватися під них. Хочу робити вечірній прямоефірний проект, де я буду собою. Для цього треба прийти до того, щоб твоя суб’єктивна думка була близькою більшості глядачів, щоб до неї прислухалися.

 Україна молода

ДОСЬЄ

Олександр Педан, 30 років.

Народився у м. Хмельницький.

За фахом менеджер–економіст. Закінчив Хмельницький національний університет (2004 ).

1999—2006 рр. — грав у КВК, зокрема в команді «Три товстуни» (м. Хмельницький).

З 2006 р. — ведучий Comedу Club UA.

З 2008 р. — ведучий Нового каналу.

Одружений. Донька закінчує перший клас.

Скандал в тернопільських православних закінчився. Нагадаємо, у Тернопільсько-Кременецькій єпархії в останні місяці розгорівся конфлікт між керуючим єпархією преосвященним Іовом, архієпископом Тернопільським і Кременецьким, з одного боку, і частиною духовенства єпархії – з іншого боку. Обидві сторони конфлікту звинувачують одна одну в порушеннях церковних канонів і недостойній поведінці.
Для розв’язання конфлікту на прохання духовенства Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Збаразьке благочиння Тернопільсько-Кременецької єпархії було передане до складу Тернопільсько-Бучацької єпархії.

Проте, конфлікт не був розв’язаний, свідченням чого стали рішення єпархіальних зборів Тернопільсько-Кременецької єпархії, проведених під головуванням преосвященного Іова, архієпископа Тернопільського і Кременецького, 24 квітня 2012 р., які за його підписом були надіслані на адресу Патріарха Київського і всієї Руси-України та Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату.

Синод УПЦ Київського Патріархату детально вивчивши ситуацію прийняв рішення усунути архієпископа Іова від управління єпархією, а єпархію передати архієпископу Нестору.

Проте конфлікт на цьому не закінчився більшість духовенства насторожено сприйняло нового архієрея, а деякі деканати навідріз відмовились йому підпорядковуватись тому подали прохання Патріарху Філарету про перехід в Тернопільсько-Теребовлянську єпархію до єпископа Павла.

Своє рішення кожен священник коментує по різному. Одні більше довірять владиці Павлу, вважають, що він краще розуміється з священниками, так як сам має великий досвід парафіяльного священика. Інші вважають, що конфлікт в Тернопільсько-Кременецькій єпархії спровокував сам владика Нестор, систематично переманюючи до себе священників на яких архієпископ Іов накладав певні дисциплінарні стягнення і тому не хочуть йому підпорядковуватись. Багато сказали просто, що розміщення єпархіального управління в Чорткові для них зручніше ніж в Тернополі.

Але очевидно одне, єдиного самодержавного архієрея з владики Нестора не вийшло. Кафедра під ним захиталась, не встиг він ще на неї стати. Побудувати «архиєпархіїї» не получилося, проте засліплений гординею архієпископ Нестор за короткий час встиг зіпсувати стосунки як з духовенством Тернопільсько-Кременецької так і Тернопільсько-Теребовлянської єпархії заклавши фундамент нової напруги серед духовенства, яка невідомо чим закінчиться.

Роман Якимчук, спеціально для ВІСНИК ПРАВДИ.

Пиво Кальтенберг виготовлене в Україні микулинецькими пивоварами ТОВ «Микулинецький Бровар», на Тернопільщині по ліцензії Його Королівської Високості Принца Люітпольда фон Байерна пивоварні Кальтенберг, що в Баварії.

Це пиво виготовлене згідно з законом «Про чистоту пива», що його видав прадід ЙКВ Принца Люітпольда фон Байерн – Вільгельм IV у 1516 році. Згідно з цим законом, пиво повинно варитися виключно з солоду, води і хмелю.

Протягом багатьох віків королівська баварська сім’я вважала своїм обов’язком зберігати та забезпечувати якість пива в Баварії.

ЙКВ Принц Люітпольд фон Байерн слідує традиціям своєї сім’ї, використовуючи традиційну методику виробництва і сімейну рецептуру, продовжує варити королівське баварське пиво в замку Кальтенберг. Його сім’я займається пивоварінням з 1260 року. І вона також управляла Баварією 738 років.

Пивоварня Кальтенберг в Баварії, що в Німеччині, є Батьківщиною всього королівського баварського пива. Цей замок є також резиденцією ЙКВ Принца Люітпольда фон Байерн, який особисто контролює якість цього пива.

Пиво Кальтенбер яке виготовлено в Микулинцях є найвищої якості і повністю відповідає усім якостям баварського пива Кальтенберг. Ми надіємось що це достойне пиво знайде своїх поціновувачів в Україні та за її межами.

Як розповіла кореспонденту «Високого Замку» донька Параски Королюк – Світлана, пам’ятник виготовили з чорного граніту. У центрі стели висічено кольоровий портрет, на якому Параска Василівна зображена у вишиванці з медалями.

- Хто із сусідів не приходить до хати, побачивши на пам’ятнику портрет мами, каже, що вона – наче жива, – каже пані Світлана. – Плачуть, згадують її добрим словом. Я до дня народження мами склала вірша… Ми постаралися зробити гідний пам’ятник, наша мама на нього заслужила. Обійшлася нам ця робота у 16 тис. грн. Але ніяк не можемо поставити пам’ятник на місце, бо бракує на це коштів. Зараз на будову до Польщі поїхав мій племінник і онук нашої баби – Володя. Дасть Бог, заробить грошей, тоді і візьмемося за встановлення. Більше грошей взяти нам нізвідки…

І ось вчора помічниця голови Тернопільської облради панна Марія повідомила “Про все”, що керівник облради перерахував кошти із своєї зарплати.

Нагадаємо, що свого часу голова облради обіцяв підтримувати соціальні проекти, коли йому підвищили зарплату на сесії облради.

“Про все” неодноразово критикувала голову облради, який чомусь робив великий секрет за витрату коштів фактично  платників податків.

Певно, критика різних ЗМІ довела Олексія Петровича до того, що він врешті на одній із зустрічей розповів, на що ж витрачає зарплату

- Сьогодні я отримую зарплату у розмірі 12 тисяч. Раніше я отримував п’ять. Але зрозумів, що це — неефективно. До мене постійно приходять люди, просять допомогти… Тепер я частину грошей щомісяця віддаю на благодійність, але не афішую цього… – каже Олексій Кайда.

ЗМІ почали “доставати” Кайду, щоб назвав хоч один проект. Олексій Петрович тримався довго. На зустрічі в “Березолі”, торік,  коли був присутній Олег Тягнибок та Сергій Надал, навіть сказав, що не ніколи не афішуватиме. Присутні люди дивувались. Але, напевно, періодичне питання від журналістів про те, що ж підтримав Кайда цього місяця із зарплати, довело його до того, що в світ вийшла інформація про пам’ятник бабі Парасці.

“Про все” вітає Олексія Кайду з почином!
Дружині Олексія Петровича – стійкості і розуміння
Сподіваємось, що Олексій Петрович регулярно оприлюднюватиме такі дані, як й отримуватиме без затримок заробітну платню.
За весь час головування Кайдою, про підтримані соціальні ініціативи було відомо про книгу Вероніки Зварич «Життєвий шлях Патріарха Йосифа», яку мала отримати кожна школа області. Видання побачило світ за кошти із заробітної плати голови обласної ради. Ще щось Олексій Кайда підтримав з “медичним відтінком”. На жаль, в інтернеті ми так і не змогли “відкопати”

Тому, “Про все” ще раз пропонує Олексію Кайді офіційно оприлюднювати інформацію що він підтримав і на яку суму за конкретний місяць. Адже голова облради – це найнятий людьми державний менеджер, який отримує зарплату від платників податків. І в цьому не має нічого соромно, щоб прозвітувати на що витрачались кошти. І домислів не буде…
До речі, голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда отримав у 2011 р. сукупний дохід у сумі 193,995 тис. гривень. Це була найбільша зарплата серед чиновників Тернопільщини.

Приєднатися до перекладу може кожен охочий, просто залогінившись зі свого твітер-екаунту.

http://watcher.com.ua