Про Євро у Львові сьогодні нагадує квітковий логотип чемпіонату, годинник, що відлічує час до початку футбольного свята, античні скульптури на площі Ринок, вбрані у футбольні форми, а ще є кілька розритих доріг. Емоційного піднесення й очікування футбольного дійства серед львів’ян не відчутно. Складається враження, що мешканці змучились від Євро ще до його початку, зауважує екскурсовод, історик Ігор Лильо.

«Негативне те, що більшість людей не відчувають себе частиною цього свята. Таке враження, що після червня світ зупиниться, принаймі у Львові, не бачу планів розвитку після. Бо те все, що розпочали, може зупинитись через брак ресурсів. Найбільше, що отримав Львів, це летовище. Важко назвати досягненням дороги, бо вони просто мають бути незалежно від Євро. А стадіон для мене не важливий», – каже львовознавець Ігор Лильо

Понад 12 мільярдів гривень Львівщина отримала на об’єкти Євро

Загалом Львівська область отримала 12 мільярдів 1 мільйон гривень на будівництво стадіону, летовища, ремонт державних і комунальних доріг, тренувальні бази, інженерну інфраструктуру, медицину та інші необхідні речі до Євро. 75 відсотків – це гроші з державного бюджету, повідомив Радіо Свобода заступник голови Львівської ОДА з питань Євро-2012 Володимир Губицький.

Посадовець вважає, якби не чемпіонат з футболу, то область ніколи б таких грошей не отримала і це – інвестиція держави в майбутнє регіону. А те, що, по суті, у полі збудували з «нуля» новий стадіон, вартість якого сягнула майже 3-х мільярдів гривень, переконаний Губицький, сприятиме розвитку ще одного району у місті, де, ціна землі вже зросла. Але, щоб утримати спортивну арену у належному стані у рік потрібно понад 20 мільйонів гривень.

«Будемо працювати, щоб була команда і футбол у Львові, і стадіон буде. Ми фактично підготували західну зону Львова для майбутньої розбудови спортивної, туристичної, бізнесової інфраструктури. Ми заклали фундамент для розвитку», – каже заступник голови Львівської ОДА з питань Євро-2012.

Львів після Євро залишиться з боргами

Львівський стадіон належить державі, але місто взяло кредит під будівництво спортивної арени і має повернути на сьогодні 90 мільйонів гривень боргу. Щороку 18 мільйонів гривень становлять лише відсотки.

Будівництво спортивної арени у Львові супроводжувалось скандалами і кримінальними справами. Півтора роки мер Львова Андрій Садовий переконував городян, що є кілька інвесторів на будівництво стадіону у Львові, але приватний капітал так і не залучили. Інвестори вкладали гроші лише в готелі і заклади харчування. До слова, посадовці називають різні суми, які були витрачені на об’єкти до Євро. Особливо, коли мова про будівництво доріг. Кабмін перераховував гроші на Управління капітального будівництва(УКБ), оминаючи місцевий бюджет. Місцеві депутати отримували лише вибіркову інформацію на свої запити в УКБ.

Корупція, непрозорість у відносинах держави і приватного бізнесу не сприяли надходженню інвестицій, вважає голова комісії з питань економічної політики міськради, депутат Андрій Хомницький.

«Це пов’язано з загальною політичною ситуацією у державі. Ні іноземний, ні внутрішній інвестор не хочуть залазити в інфраструктуру, бо це пов’язано з бюджетними коштами. На прикладі Львова бачимо, що є проблема з поверненням грошей за виконану роботу. Щодо «відкатів», то справді пропускались фірми, дотичні до певних бізнесових кіл і вирішувалось все через Київ», – зазначив економіст Андрій Хомницький.

Робочі місця і підприємства: сумні факти

Тисяч створених робочих місць за ці п’ять років львів’яни так і не дочекались, не запрацювали і нові підприємства, що їх обіцяла місцева влада у час підготовки до Євро. У Львові на стадіоні, летовищі, дорогах працювали переважно іноземці, а також донеччани і кияни. Робоча сила львів’ян використовувалась здебільшого на підсобних роботах, зауважив у коментарі Радіо Свобода колишній керівник обласного Центру зайнятості (2005 -2012 роки), депутат міськради Михайло Хміль.

«Основні ключові види робіт виконувала генпідрядна організація з Донецька, юридично зареєстрована як «Альтком Київміськбуд», це київська структура. Субпідрядні роботи виконували львів’яни, але розрахунок відбувався з запізненням. Кількість людей, які працювали додатково на будівництвах стадіону та аеропорту не можна офіційно облікувати. Бо офіційної статистики про створення додаткових робочих місць підрядники не надали. Я не виключаю, що це були неофіційні трудові відносини. Основний податок сплачувався, якщо не в Донецьк, то в Київ. Лише податки з зарплат людей залишалися в місцевому бюджеті, але це мізер», – каже Михайло Хміль.

Зиск від Євро отримали місцеві будівельні компанії, які постачали щебінь, пісок, деревину, бетон, тобто будматеріали, на об’єкти. Однак львівська влада не змогла пролобіювати інтереси місцевого бізнесу. Навіть крісла на стадіон придбали не у львівського підприємства, а китайського виробництва. По суті, місцева влада була усунена від будь-яких рішень та ініціатив. Все вирішувалось на рівні уряду.

Більшість опитаних експертів зауважують, що Львів не до кінця використав свій потенціал і шанс Євро-2012 і став заручником політичної ситуації в країні, чорного піару про Україну у світі, а ще прогнозують, що після проведення Євро будуть порушені кримінальні справи . Бо державні гроші, на думку експертів, витрачались не прозоро: було кілька джерел фінансування об’єктів, повністю відсутній громадський контроль щодо використання грошей. Відтак незрозумілі і хитрі схеми фінансування сприяли зловживанням, зауважують аналітики.

Важливо, щоб люди сюди приїхали ще і ще раз

Все ж найкраще міська влада використала Євро-2012 для промоції Львова в Європі – це участь у міжнародних виставках, організація фестивалів і зустрічей. Зрозуміло, що вислід цієї роботи буде відчутно після проведення футбольних матчів.

Багато власників львівських готелів у 5-10 разів завищили ціни. За місяць вони, мабуть, рахуватимуть збитки, а не шалені очікувані прибутки. Бо мало хто з фанів готовий платити аж стільки. Такої помилки не хотів допустити львовознавець Ігор Лильо. Він і його колеги-екскурсоводи не збільшили вартість послуг за екскурсії. Бо цим, на його думку, «лише нашкодиш собі». «Я не чекаю на якісь великі зрушення від приїзду футбольних фанатів. Мене цікавить картинка про Україну, яка буде показана, щоб люди захотіли сюди приїхати через сім місяців. Проблема не в тому, що пишуть про нас, а що ми пропонуємо світу», – зазначає Ігор Лильо.

Наразі Львів має чітко визначитись, що місто може запропонувати туристам такого, щоб сюди вони хотіли приїхати ще і ще раз.

Радіо СВОБОДА

Скандал в тернопільських православних закінчився. Нагадаємо, у Тернопільсько-Кременецькій єпархії в останні місяці розгорівся конфлікт між керуючим єпархією преосвященним Іовом, архієпископом Тернопільським і Кременецьким, з одного боку, і частиною духовенства єпархії – з іншого боку. Обидві сторони конфлікту звинувачують одна одну в порушеннях церковних канонів і недостойній поведінці.
Для розв’язання конфлікту на прохання духовенства Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Збаразьке благочиння Тернопільсько-Кременецької єпархії було передане до складу Тернопільсько-Бучацької єпархії.

Проте, конфлікт не був розв’язаний, свідченням чого стали рішення єпархіальних зборів Тернопільсько-Кременецької єпархії, проведених під головуванням преосвященного Іова, архієпископа Тернопільського і Кременецького, 24 квітня 2012 р., які за його підписом були надіслані на адресу Патріарха Київського і всієї Руси-України та Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату.

Синод УПЦ Київського Патріархату детально вивчивши ситуацію прийняв рішення усунути архієпископа Іова від управління єпархією, а єпархію передати архієпископу Нестору.

Проте конфлікт на цьому не закінчився більшість духовенства насторожено сприйняло нового архієрея, а деякі деканати навідріз відмовились йому підпорядковуватись тому подали прохання Патріарху Філарету про перехід в Тернопільсько-Теребовлянську єпархію до єпископа Павла.

Своє рішення кожен священник коментує по різному. Одні більше довірять владиці Павлу, вважають, що він краще розуміється з священниками, так як сам має великий досвід парафіяльного священика. Інші вважають, що конфлікт в Тернопільсько-Кременецькій єпархії спровокував сам владика Нестор, систематично переманюючи до себе священників на яких архієпископ Іов накладав певні дисциплінарні стягнення і тому не хочуть йому підпорядковуватись. Багато сказали просто, що розміщення єпархіального управління в Чорткові для них зручніше ніж в Тернополі.

Але очевидно одне, єдиного самодержавного архієрея з владики Нестора не вийшло. Кафедра під ним захиталась, не встиг він ще на неї стати. Побудувати «архиєпархіїї» не получилося, проте засліплений гординею архієпископ Нестор за короткий час встиг зіпсувати стосунки як з духовенством Тернопільсько-Кременецької так і Тернопільсько-Теребовлянської єпархії заклавши фундамент нової напруги серед духовенства, яка невідомо чим закінчиться.

Роман Якимчук, спеціально для ВІСНИК ПРАВДИ.

ГР “УПА” створена Київськими міськими організаціями Всеукраїнського товариства Просвіта ім. Тараса Шевченка, Української Народної Партії, УНА-УНСО, Конгресу Українських Націоналістів, Української Партії та Спілки Офіцерів України.

Метою створення ГР “УПА” є об’єднання зусиль із захисту прав, свобод і соціально-економічних інтересів українського народу, обстоювання суверенітету та територіальної цілісності Української держави.

Ми, поборюючи байдужість та зневіру українців, оголошуємо масовий рух проти політичних та економічних мародерів усіх мастей та кольорів. Ми переконані, що без національної революції не може бути соціальної. Ми переконані, що без української мови та культури не може бути України.

За правду, волю і кращу долю, повідомляє  прес-служба КУНу

У всьому світі люди продовжують бути об’єктами дискримінації, жорстокого поводження та переслідувань через свою сексуальну орієнтацію. Дуже приємно відзначити прогрес, який за останні 20 років Україна досягла у розв’язанні цієї проблеми; водночас, ми також звертаємо увагу на недоліки у деяких сферах, де можна досягнути подальшого поступу.

Ми сподіваємося, що цьогорічний «Парад гордості» ЛҐБТ-спільноти відбудеться мирно та у безпечному середовищі; це дасть змогу учасникам заходу відстояти свої права на свободу зібрань та засвідчить толерантне ставлення до них збоку влади і суспільства. Ми сподіваємося, що заплановані заходи зроблять свій внесок у подолання стигматизації та стереотипів у суспільстві, а також у боротьбу проти мови ненависті, дискримінації та насильства.

Цінності плюралізму, недискримінаційного ставлення, толерантності, справедливості, солідарності та рівності є спільними для усіх країн-членів ЄС та лежать в основі Європейського Союзу. ЄС підтверджує свої зобов’язання з підтримки та розвитку цих цінностей у відносинах із країнами-партнерами, стимулюючи повну повагу до прав людини будь-якої особи».

12 квітня замовили в соціальній мережі Вконтакті на сторінці «Антибутік Тернопіль» (http://vk.com/
id134200590) 2 пари туфлів. (600 грн за пару). Вибрали дві пари фірми Крістіан Лобутен. Мала прийти
якісна їх копія (оригінали ж коштують набагато дорожче). Туфлі мали прийти до 12 травня, спеціально
до випускного. При замовленні скинули на рахунок завдаток (в розмірі 300 грн. за кожну пар).

Туфлі прийшли запізно та ще й зовсім не такі як були представлені на фотографіях у ВК. Коли ми з
сестрою захотіли їх поміняти, мовляв це зовсім не те, що ми хотіли, то чоловік, який нам передавав
товар (Сергій Стеценко, http://www.odnoklassniki.ru/profile/243816026563) почав аргументувати це
тим, що «ну а що ви хотіли, за 600 грн справжні Лабутени?».

Але товар який нам прийшов, це навіть не якісна підробка Лабутенів, а просто «дешевий китайський
товар з зовсім іншим лейбом».

Почали зв’язуватися з другим продавцем (компаньйон Сергія.). Ним виявився відомий в Тернополі
танцюрист та діджей Андрій Бурмас (http://vk.com/id11584823). По телефону не вийшло поговорити,
так як він зараз закордоном, тому вели розмову у чаті Вконтакті.

Коротко, що він нам відписав:

«Добрий вечір. Діло в тому, що купуючи речі в Інтернеті людина в любому випадку ризикує на свій

страх і розсуд. Гарантії ніхто не дає».

Одним словом, висновки робіть самі. Хлопці поступили дуже нечесно. Тому хочеться застерегти всіх
від подібних обманів.

Емілі Антіпова <ant.em@mail.ru>

У пишній ошатній залі ресторану «Асторія», яка у дивовижній атмосфері перетворилася на знімальний майданчик, зібралися знані та шановані особистості нашого краю: митці слова та пісні, фольклористики, представники влади району та освітяни, учасники студії «Сонячне гроно» (яка працює при центральній районній бібліотеці), жінки – сільські голови. Представила всіх учасників, відкривши вечір, присвячений Дню матері, Оксана Колівошко – директор центральної бібліотечної системи району.

А далі майстерно творилися телесюжети: Раїса Обшарська, Тетяна Яблонь, Галина Грицьків, Ярослав Дзісяк, о. Мирон Заяць (с. Скородинці) читали власні вірші; Іван Стечишин, заступник голови райдержадміністрації, із найщирішими словами шани та любові звернувся до рідної неньки, привітавши її та усіх матерів зі святом; присутні пригадували приємні моменти життя, пов’язані з матір’ю.

На галявині побіля районного будинку культури ім. К.Рубчакової відбулося знайомство знімальної групи з народним аматорським жіночим ансамблем «Оксамит» (кер. І.Желіховська). Слід відзначити, що даний колектив удостоєний поїздки до Києва на знімальний процес програми «Надвечір’я» у студії Першого телеканалу.

Не обминули телевізійники с. Скородинці, де свою творчу мистецьку працю показав народний аматорський фольклорно-обрядовий ансамбль, який несе давні традиції в сьогодення ось уже 40 років (кер. Л.Чайка). Побували і в Семаківцях, де творився відеосюжет про знаний у нашому краї «Бабограй» (кер. М.Деркач). А під завісу плідної праці «Надвечір’я» завітало до чудової жінки, майстрині-вишивальниці села Долина Ольги Басістої, котра пригостила шанованих гостей свіжоспеченим власноруч хлібом і подарувала розмаїтий вишиваний рушник.

У червні цього року ми матимемо змогу переглянути на телеканалі УТ-1 програму «Надвечір’я» за участю чортківчан, повідомляє news.chortkiv.net.ua

Поряд з цим, мало хто говорить про причини такого рішення…. Цікавим також є реакція окремих посадовців влади на цей лист. Думаю, «свободівці» сховають його під сукно, одночасно пробуючи відбілити свого «страждальців від віри» у пресі. Адже, зазіхнули на їх духовного «лідера», гучномовця національних сил – о. А.Зінкевича.

А ця персона дуже цікава! Ретроспективний опис якої ще потребуватиме багатолітньої праці біографів.

Правду кажучи, А.Зінкевич, переплюне багатьох наших місцевих політиків у політиканстві, вмінні   піаритися, бути «востребованим» як і владою, так і опозицією. Одним словом – справжній політик і бізнесмен! Одна біда, він у священицькому вбранні! Але це йому ніколи не заважало!

Однак, багатьом читачам не відомо, що таку славну фамілію носять кілька духівників: брат о.А.Зінкевича – керуючий Волинською єпархією УПЦ-КП єпископ Михаїл, та син о.А.Зінкевича – керуючий Дніпропетровською єпархією УПЦ-КП єпископ Симеон. Ось такий клан, тобто сімейна традиція.

Але в цій традиції лежать і причини цього гучного конфлікту! Просто о.А.Зінкевичу потрібно було  звільнити місце керуючого Тернопільсько-Кременецької єпархії УПЦ-КП від владики Іова для свого сина, який, бідний, не сильно прижився в Дніпропетровську… Тому і почав о.А.Зінкевич підкопувати під Іова, обливаючи його брудом перед духовенством по всіх усюдах, тим самим створюючи розбрат і неспокій в єпархії. Тому рішення владики Іова є цілком логічним і закономірним!

***

Протягом останніх днів в тернопільській пресі з’явилися замовні статті, покликані виправдати о. А.Зінкевича, і навпаки, очорнити вже колишнього керуючого Тернопільсько-Кременецькою єпархією УПЦ-КП архієпископа Іова. В них звинувачують Іова в усіх гріхах, в першу чергу у фальсифікації зборів духовенства єпархії, на яких було виключено чотирьох священиків за порушення церковних канонів, а також , ви тільки вдумайтесь, у виконання замовлення Москви по руйнуванню УПЦ-КП!!?? Більшої нісенітниці я ніколи не чув, але розуміючи, хто виступав замовником статей – розумію, рукою журналістів водить великий Комбінатор о. А.Зінкевич.

Давайте разом висловимо велике захоплення геніальними комбінаціями нашого Отця…

Наприклад, уважно розглянемо рішення Священного Синоду УПЦ-КП від 14 травня поточного року, яке призвело до усунення Іова від керівництва єпархією. Для того, щоб схилити Патріарха Філарета до прийняття такого складного рішення, о. А.Зінкевич здійснив попередню «артпідготовку», в ході якої заручившись підтримкою окремих ієрархів, постійно «стукав» Філарету на свого керівника Іова, звинувачуючи його в аморальній поведінці та втраті авторитету серед духівництва. Розуміючи, що Філарет буде з осторогою ставитися до слів о.А.Зінкевича, останній робить «хід конем» – він привозить до Філарета у Київ заступника начальника відділу внутрішньої політики, національностей і релігії Тернопільської облдержадміністрації Миколу Сивирина, який від імені такої поважної держустанови підтверджує слова Зінкевича. Ну як, правда геніально!

Але тут криється вже фальсифікація та обман! Як виявилося, Миколу Сивирина, особисто відданого о.А.Зінкевичу, ніхто з керівництва Тернопільської ОДА не уповноважував здійснювати поїздку до Філарета, і тим більше говорити від імені адміністрації. Таким чином, о.А.Зінкевич залучивши до своєї афери М.Сивирина, не тільки обманув Філарета, але й призвів до втягування Тернопільської ОДА у внутрішньо церковний конфлікт!

Візьмемо іншу аферу о.А.Зінкевича… Вищезазначене рішення Священного Синоду «забороняє парафії Свято-Троїцького собору Тернополя іменуватися „Духовним центром” … В чому тут заковика? Документи, які надав сам о.А.Зінкевич, свідчать, що існує офіційно зареєстрована релігійна громада «Свято-Троїцький духовний центр ім..Д.Галицького». Трохи розтлумачу, що це значить. Релігійна громада –є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи необхідно не менше десяти чоловік, які досягли 18-річного віку. Духовний центр, лавра – це назви окремих великих православних монастирів, які підпорядковані безпосередньо Патріархові і має статус ставропігії.

Таким чином, о. А.Зінкевич у назві своєї організації поєднав два не поєднуваних поняття. Для чого це було зроблено? А дуже просто – о. А.Зінкевич публічно говорив і продовжує говорити про «Духовний центр», скромно упускаючи префікс «релігійна громада», що зразу у простих людей асоціюється з чимось грандіозним і величним. Тому, о. А.Зінкевич, випрошуючи у багатих тернопільських бізнесменів гроші під розбудову «Духовного центру», вводив їх в оману, адже вони думали, що дають кошти на таку собі Тернопільську Лавру, майже Почаївську чи Київську, не розуміючи,що дають кошти на звичайну церкву, яка за своїм статусом не відрізняється від більшості місцевих церков, включаючи сільські…..!

А про те, як цей «духовний центр» будується, скільки часу, і скільки туди «вбухано» грошей поговоримо пізніше.

***

Протягом останніх днів в тернопільській пресі з’явилися замовні статті, покликані виправдати о. А.Зінкевича, і навпаки, очорнити вже колишнього керуючого Тернопільсько-Кременецькою єпархією УПЦ-КП архієпископа Іова. В них звинувачують Іова в усіх гріхах, в першу чергу у фальсифікації зборів духовенства єпархії, на яких було виключено чотирьох священиків за порушення церковних канонів, а також , ви тільки вдумайтесь, у виконання замовлення Москви по руйнуванню УПЦ-КП!!?? Більшої нісенітниці я ніколи не чув, але розуміючи, хто виступав замовником статей – розумію, рукою журналістів водить великий Комбінатор о. А.Зінкевич.

Давайте разом висловимо велике захоплення геніальними комбінаціями нашого Отця…

Наприклад, уважно розглянемо рішення Священного Синоду УПЦ-КП від 14 травня поточного року, яке призвело до усунення Іова від керівництва єпархією. Для того, щоб схилити Патріарха Філарета до прийняття такого складного рішення, о. А.Зінкевич здійснив попередню «артпідготовку», в ході якої заручившись підтримкою окремих ієрархів, постійно «стукав» Філарету на свого керівника Іова, звинувачуючи його в аморальній поведінці та втраті авторитету серед духівництва. Розуміючи, що Філарет буде з осторогою ставитися до слів о.А.Зінкевича, останній робить «хід конем» – він привозить до Філарета у Київ заступника начальника відділу внутрішньої політики, національностей і релігії Тернопільської облдержадміністрації Миколу Сивирина, який від імені такої поважної держустанови підтверджує слова Зінкевича. Ну як, правда геніально!

Але тут криється вже фальсифікація та обман! Як виявилося, Миколу Сивирина, особисто відданого о.А.Зінкевичу, ніхто з керівництва Тернопільської ОДА не уповноважував здійснювати поїздку до Філарета, і тим більше говорити від імені адміністрації. Таким чином, о.А.Зінкевич залучивши до своєї афери М.Сивирина, не тільки обманув Філарета, але й призвів до втягування Тернопільської ОДА у внутрішньо церковний конфлікт!

Візьмемо іншу аферу о.А.Зінкевича… Вищезазначене рішення Священного Синоду «забороняє парафії Свято-Троїцького собору Тернополя іменуватися „Духовним центром” … В чому тут заковика? Документи, які надав сам о.А.Зінкевич, свідчать, що існує офіційно зареєстрована релігійна громада «Свято-Троїцький духовний центр ім..Д.Галицького». Трохи розтлумачу, що це значить. Релігійна громада –є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи необхідно не менше десяти чоловік, які досягли 18-річного віку. Духовний центр, лавра – це назви окремих великих православних монастирів, які підпорядковані безпосередньо Патріархові і має статус ставропігії.

Таким чином, о. А.Зінкевич у назві своєї організації поєднав два не поєднуваних поняття. Для чого це було зроблено? А дуже просто – о. А.Зінкевич публічно говорив і продовжує говорити про «Духовний центр», скромно упускаючи префікс «релігійна громада», що зразу у простих людей асоціюється з чимось грандіозним і величним. Тому, о. А.Зінкевич, випрошуючи у багатих тернопільських бізнесменів гроші під розбудову «Духовного центру», вводив їх в оману, адже вони думали, що дають кошти на таку собі Тернопільську Лавру, майже Почаївську чи Київську, не розуміючи,що дають кошти на звичайну церкву, яка за своїм статусом не відрізняється від більшості місцевих церков, включаючи сільські…..!

А про те, як цей «духовний центр» будується, скільки часу, і скільки туди «вбухано» грошей поговоримо пізніше.