Канадські політики спілкувалися з місцевими політиками, громадськими активістами, науковцями,зокрема з істориком Русланом Забілим (директор Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького»), якого СБУ намагається звинуватити в розголошенні державної таємниці, коли він писав роботу про діяльність УПА та репресії.

Зустрілись парламентарі і з Євгенією Тимошенко, а ось до лідери опозиції Юлії Тимошенко їх не допустила  Пенітенціарна служба. З цього приводу парламентський секретар Міністерства закордонних справ Канади Боб Дечерт зазначив, що вони дотримались усіх офіційних формальностей, але не потрапили до ув’язненої.

«Я був в Україні у березні й тоді просив дозволу зустрітись з Тимошенко, але мені було відмовлено. Ми почули в Україні такі речі, які нас дуже непокоять. Ми вбачаємо політичні мотивації переслідування Луценка і Тимошенко», – каже представник канадської делегації.

«Луценко, Тимошенко, Іващенко є символами демократії у світі»

На запитання Радіо Свобода, за якої умови може поліпшитись імідж України у світі, який через арешти опозиції є негативним, Боб Дечерт відповів.

«Луценко,Тимошенко, Іващенко є символами демократії у світі. Ми занепокоєні політичними переслідуваннями. Світ розуміє, що влада розправляється з неугодними їй політиками і демократією. Їхнє звільнення – це перший крок. Другий – забезпечити вільні вибори, мають бути обрані ті, кого хочуть люди і процес виборів має бути відкритий для міжнародних спостерігачів», – зазначає Боб Дечерт.

Канадські парламентарі повідомили, що невдовзі в Україну прибудуть спостерігачі з Канади, які стежитимуть за перебігом виборчої кампанії. Адже чесні вибори є важливими для цієї держави, в якій мешкає 1 мільйон 300 тисяч громадян українського походження.

За результатами поїздки в Україну канадські парламентарі писатимуть звіт, який визначатиме майбутню українсько-канадську співпрацю.

18 травня делегація з Канади огляне Львів і найдавніший єврейський цвинтар Галичини та братню могилу у Самборі. Це місце – мовчазний свідок знищення  єврейської історії і громади Самбора у роки Другої cвітової війни.

Радіо Свобода

«Сподіваюся, наша трійця ввійшла в історію «Підйому»

— Олександре, майже рік, як ви з Ольгою Фреймут та Сергієм Притулою залишили «Підйом». Ви все ще переймаєтесь долею вранішнього проекту? Погоджуєтеся з експертами, які кажуть, що канал так і не знайшов достойної заміни вашій трійці?

— Я не можу не перейматися. Ми три роки жили «Підйомом». Тому не можу відхреститися: все це було у минулому. Мені цікаво, куди піде «Підйом». Бо ми були його часткою. І навіть, сподіваюся, ввійшли в історію проекту.

Мені подобаються нинішні ведучі: Юлія Довган, В’ячеслав Соломка та Олександр Скічко. Своїм оптимізмом вони пробуджують глядачів і піднімають їм настрій перед роботою чи навчанням. А затятим критикам можу порадити глянути на рейтинги: вони у нинішніх «підйомівців» дуже–дуже непогані й поступово зростають. Це свідчить про те, що «Підйом» дивляться. А це найголовніше для телебачення.

— Оскільки досить несподівано для всіх на Новому каналі змінилося керівництво, чи не відмінили раніше заплановані зйомки «Кабріоліта», де планувалася спільна участь вас, Олі Фреймут та Сергія Притули? І що надихнуло на появу ідеї цього подорожнього проекту: задум знову об’єднати успішну трійцю ведучих; успіх «Країни чудес» братів Сафонових, які показували фокуси, подорожуючи Україною?

— Плани не змінилися. «Кабріоліто» ми придумували як літню програму з настроєм відпустки. А що люди роблять, відпочиваючи? Дуже часто — подорожують. Ми, ведучі проекту, спробуємо передати настрій відпускників — людей, над чиїми головами не тяжіє робота. Ми поїдемо відпочивати по Україні. Будемо шукати цікаві місця, що, сподіваюся, сподобаються і глядачам, які зберуться у відпустку якщо не сьогодні, то завтра чи післязавтра. До речі, ми радимося з глядачами, просимо, щоб вони нам в інтернеті писали, куди можна заїхати, що можна подивитися. Якщо нас запросять на колоритне весілля, ми з великим задоволенням приїдемо і привітаємо молодих.

Я, Оля і Сергій рік не працювали пліч–о–пліч у щоденному режимі. На проектах зустрічалися не так часто, як хотілося б. Тому нам є про що поговорити. Із Сергієм уже почали обмінюватися думками. Бо разом iз ним і творчою групою уже не перший день сидимо над сценарієм. Ніхто не приховує, що у «Кабріоліті» на першому місці будуть наші з Олею і Сергієм приятельські стосунки. Кожен буде висловлювати свою точку зору на місце нашого перебування, шукати пригоди і наповнювати подорож своїм гумором. Сподіваюся, за цим буде цікаво спостерігати.

— Які ваші улюблені місця в Україні? Чи будуть вони у телепрограмі?

— Я люблю і знаю різну Україну. У різних її куточках у мене багато друзів. Думаю, у нашому проекті обов’язково будуть замки Закарпаття. Сподіваюся, буде екстрим: не тільки морський, а й прісноводний дайвінг; рафтінг у горах. (Взагалі, гори — це моє). На Східній Україні спробуємо спуститися десь у шахту. Звісно, буде Крим. Про родзинки півострова нещодавно «новоканальцям» розповідав міністр курортів і туризму Криму Олександр Лієв.

Про шефа пані Ірину і те, чому відомим ведучим треба «стріляти» по–новому?

— Практично до всіх найвідоміших ведучих глядачі ставляться традиційно–парадоксально — спочатку кажуть: «Та набридли вже Педан—Фреймут—Єфросиніна», а зникають обличчя каналу з ефіру — знижуються рейтинги. Як ви ставитесь до проявів таких форм глядацької психології?

— Без нової крові життя не існує. Треба постійно оновлювати обличчя телеканалів. Й оновлювати свої образи тим, хто працює у кадрі не перший день. Ведучі, до яких звикли, постійно мають «стріляти» по–новому. І балансувати між оцінками глядачів і критиків.

Ми на Новому каналі намагаємося щоразу подати себе глядачам так, щоб відразу виникало здивування: а це хто? Наприклад, у проекті «Пакуй валізи» я — даішник, Леді Гага, Алла Борисівна Пугачова… Мене навіть рідні бабусі не впізнають.

Подобатися глядачеві — важко й складно. Це мистецтво — з одного боку, бути постійно цікавим, різним, з іншого — не набридати. Зізнаюся, наша трійця довго сумнівалася, чи виходити в літньо­му проекті «Кабріоліто», чи витримати паузу до осені, щоб глядач устиг скучити за нами. Переважило те, що на відпочинку, який зніматимуть, ми все ж інші, ніж тоді, коли працюємо у студії. Це те саме, що ти бачиш шефа не на робочому місці в офісі, а на пляжі. Неначе та сама людина, але вона тебе не дратує.

— Ви у найближчому майбутньому не бачите себе поза Новим каналом?

— Унікальністю Нового каналу завж­ди були люди, редактори, продюсери, його обличчя — ведучі. Сьогодні мені тут так само комфортно, як удома. Як буде далі — побачимо. Бо загадувати у нашій країні навіть на завтра не хочеться.

— На Новому з 15 травня новий керівник — Володимир Локотко. Для колективу було несподіванкою те, що з посади гендиректора йде Ірина Лисенко, яка з 2005 року очолювала Новий?

— Пані Ірина уже розповіла, що ідея залишити посаду виникла у неї десь рік тому. Як шеф вона озвучувати її вголос співробітникам не могла — щоб не посіяти хаос. Тому ця інформація для колективу була дійсно несподіваною. Мудра тактика утаємниченості спрацювала: жодних перебоїв у виробничому процесі на каналі немає, всі заплановані проекти продовжують напрацьовувати або уже знімають.

Із шефом Іриною Лисенко у мене не було жодної проблеми. Ми завжди знаходили спільну мову. Вона мені подобається не лише як керівник, а як жінка. Ми зідзвонювалися уже після оголошення про зміну керівництва каналу. Я запропонував їй принагідно зустрічатися десь на каві. У відповідь почув: «Добре. Десь у горах, на сноуборді». Річ у тім, що перетинаються наші захоплення екстремальними видами спорту.

— На творчих зібраннях не розглядали питання про те, що канал має стати серйознішим?

— Не думаю, що буде змінюватися формат каналу чи напрямок його розвитку. Упевнений, Новий буде розважальним — це наше. Подивіться на обличчя каналу! Спробуйте уявити, що я чи Фреймут читаємо серйозні новини. Наші глядачі такого не уявляють і навряд чи це буде їм до смаку.

— Як усередині колективу сприймають зниження рейтингів каналу?

— Новий канал дійсно в якийсь період досяг «вершини» лондонського дна. Але після зниження уже відбувається поступове нарощування рейтингів. Дуже гарні результати показують останні проекти. Скажімо, «Пакуй валізи», друга частина, — лідер у своєму слоті. А конкурувати доводиться з недешевим і цікавим розважальним проектом наших колег з «Інтера» — «Києвом вечірнім». По–моєму, усе гаразд у проекту «Хто зверху». Підтвердження цьому — два великі блоки реклами в ньому та частки: і 14, і 18 відсотків. До слова, Ірина Лисенко пішла з Нового каналу не у той момент, коли «корабель тонув». Вона його спочатку витягнула, а потім залишила команду.

Узагалі на телебаченні, як у житті загалом, все рухається і розвивається за синусоїдою: сьогодні ти зверху, завтра — внизу. До цього треба бути готовим. Від ступеня цієї готовності залежить, чи виживеш ти, чи піднімешся і чи будеш знову на вершині.

— Ви на телебачення прийшли з команди КВК, як резидент «Камеді клаб». Не думали робити суто гумористичну програму?

— Чогось на зразок скетч–шоу «Файна Юкрайна», яке на каналі робили Сергій Притула та Андрій Молочний, чи російського «Наша Раша», напевно, не буде, принаймні найближчим часом. Але з Сергієм Притулою, можливо, восени, можливо, пізніше видамо на–гора якийсь гумористично–розважальний студійний інтерактивний проект. Можливо, це буде лайт–найт–шоу з гостями, музикою, новинами. У нас є думки, вони визрівають.

Про корпоративи, Алена Делона й очі, що навпроти

— Якщо подивитися на сайти івент–агентств, Олександр Педан — досить успішний шоумен. Чи всі пропозиції приймаєте? Чи погоджуєте цю діяльність із каналом?

— На першому місці у мене телебачення. Телеведучий — це моя основна робота, за яку отримую основний заробіток. І це дуже приємно. Бо ми досягли тієї планки, коли ти можеш заробляти на телебаченні, а не як раніше це було: працюєш лише для того, щоб на ТБ розкрутити собі ім’я, а заробляти на корпоративах.

Корпоративну діяльність я теж люблю. Бо ти виходиш за рамки телебачення і починаєш спілкуватися з глядачем тет–а–тет. У результаті на власні очі бачиш: популярний ти чи ні. Із часів КВК, із «Камеді» я звик виходити на сцену і бачити очі глядача, кожної секунди знаючи, що треба зробити, щоб йому було ще приємніше і ще краще.

Останнім часом дуже активно працюємо у Харкові. Щойно прилетів із кінофестивалю «короткометражок» «Харківський бузок». Вели його з Оксаною Гутцайт, там був Ален Делон. Це, до речі, ще один бонус від участі у культурно масових заходах — можливість зблизька спостерігати за відомими особистостями. Зараз заможні люди їх часто запрошують навіть на весілля: хто Кіркорова, хто Стінга.

Коли досягнув певного рівня, хочеться працювати на гарно, по–європейськи, підготовлених заходах зі сценарієм. Я — не тамада. Ведучий не може говорити індивідуально з усіма гостями весілля упродовж 10 годин (наприклад, у Рівному саме на стільки розтягується гуляння у день одруження). Жодних заборон на корпоративну діяльність із боку каналу не існує. Головне, щоб вона не заважала основній роботі.

— Після активного перевтілення у різні образи у проекті «Пакуй валізи» ви в одному з інтерв’ю пошкодували, що не актор. Не збираєтеся рухатися у цьому напрямi?

— Взагалі–то я вчився у Школі мистецтв у Хмельницькому, на факультеті акторської майстерності. Ми ставили вистави, і я був впевнений, що стану драматичним актором в одному з українських театрів. Потім життя трохи змінилося — і я тішуся тим. Хоча переконаний, що колись буду зніматися у кіно. А зараз задоволений тим, що не надходять пропозиції, від яких не можна відмовитися. У мене все у житті відбувається поступово і своєчасно.

— Ви уявляєте себе ведучим розважальних проектів років через десять–двадцять?

— Я не збираюся до кінця життя вести форматні шоу і підлаштовуватися під них. Хочу робити вечірній прямоефірний проект, де я буду собою. Для цього треба прийти до того, щоб твоя суб’єктивна думка була близькою більшості глядачів, щоб до неї прислухалися.

 Україна молода

ДОСЬЄ

Олександр Педан, 30 років.

Народився у м. Хмельницький.

За фахом менеджер–економіст. Закінчив Хмельницький національний університет (2004 ).

1999—2006 рр. — грав у КВК, зокрема в команді «Три товстуни» (м. Хмельницький).

З 2006 р. — ведучий Comedу Club UA.

З 2008 р. — ведучий Нового каналу.

Одружений. Донька закінчує перший клас.

Про Євро у Львові сьогодні нагадує квітковий логотип чемпіонату, годинник, що відлічує час до початку футбольного свята, античні скульптури на площі Ринок, вбрані у футбольні форми, а ще є кілька розритих доріг. Емоційного піднесення й очікування футбольного дійства серед львів’ян не відчутно. Складається враження, що мешканці змучились від Євро ще до його початку, зауважує екскурсовод, історик Ігор Лильо.

«Негативне те, що більшість людей не відчувають себе частиною цього свята. Таке враження, що після червня світ зупиниться, принаймі у Львові, не бачу планів розвитку після. Бо те все, що розпочали, може зупинитись через брак ресурсів. Найбільше, що отримав Львів, це летовище. Важко назвати досягненням дороги, бо вони просто мають бути незалежно від Євро. А стадіон для мене не важливий», – каже львовознавець Ігор Лильо

Понад 12 мільярдів гривень Львівщина отримала на об’єкти Євро

Загалом Львівська область отримала 12 мільярдів 1 мільйон гривень на будівництво стадіону, летовища, ремонт державних і комунальних доріг, тренувальні бази, інженерну інфраструктуру, медицину та інші необхідні речі до Євро. 75 відсотків – це гроші з державного бюджету, повідомив Радіо Свобода заступник голови Львівської ОДА з питань Євро-2012 Володимир Губицький.

Посадовець вважає, якби не чемпіонат з футболу, то область ніколи б таких грошей не отримала і це – інвестиція держави в майбутнє регіону. А те, що, по суті, у полі збудували з «нуля» новий стадіон, вартість якого сягнула майже 3-х мільярдів гривень, переконаний Губицький, сприятиме розвитку ще одного району у місті, де, ціна землі вже зросла. Але, щоб утримати спортивну арену у належному стані у рік потрібно понад 20 мільйонів гривень.

«Будемо працювати, щоб була команда і футбол у Львові, і стадіон буде. Ми фактично підготували західну зону Львова для майбутньої розбудови спортивної, туристичної, бізнесової інфраструктури. Ми заклали фундамент для розвитку», – каже заступник голови Львівської ОДА з питань Євро-2012.

Львів після Євро залишиться з боргами

Львівський стадіон належить державі, але місто взяло кредит під будівництво спортивної арени і має повернути на сьогодні 90 мільйонів гривень боргу. Щороку 18 мільйонів гривень становлять лише відсотки.

Будівництво спортивної арени у Львові супроводжувалось скандалами і кримінальними справами. Півтора роки мер Львова Андрій Садовий переконував городян, що є кілька інвесторів на будівництво стадіону у Львові, але приватний капітал так і не залучили. Інвестори вкладали гроші лише в готелі і заклади харчування. До слова, посадовці називають різні суми, які були витрачені на об’єкти до Євро. Особливо, коли мова про будівництво доріг. Кабмін перераховував гроші на Управління капітального будівництва(УКБ), оминаючи місцевий бюджет. Місцеві депутати отримували лише вибіркову інформацію на свої запити в УКБ.

Корупція, непрозорість у відносинах держави і приватного бізнесу не сприяли надходженню інвестицій, вважає голова комісії з питань економічної політики міськради, депутат Андрій Хомницький.

«Це пов’язано з загальною політичною ситуацією у державі. Ні іноземний, ні внутрішній інвестор не хочуть залазити в інфраструктуру, бо це пов’язано з бюджетними коштами. На прикладі Львова бачимо, що є проблема з поверненням грошей за виконану роботу. Щодо «відкатів», то справді пропускались фірми, дотичні до певних бізнесових кіл і вирішувалось все через Київ», – зазначив економіст Андрій Хомницький.

Робочі місця і підприємства: сумні факти

Тисяч створених робочих місць за ці п’ять років львів’яни так і не дочекались, не запрацювали і нові підприємства, що їх обіцяла місцева влада у час підготовки до Євро. У Львові на стадіоні, летовищі, дорогах працювали переважно іноземці, а також донеччани і кияни. Робоча сила львів’ян використовувалась здебільшого на підсобних роботах, зауважив у коментарі Радіо Свобода колишній керівник обласного Центру зайнятості (2005 -2012 роки), депутат міськради Михайло Хміль.

«Основні ключові види робіт виконувала генпідрядна організація з Донецька, юридично зареєстрована як «Альтком Київміськбуд», це київська структура. Субпідрядні роботи виконували львів’яни, але розрахунок відбувався з запізненням. Кількість людей, які працювали додатково на будівництвах стадіону та аеропорту не можна офіційно облікувати. Бо офіційної статистики про створення додаткових робочих місць підрядники не надали. Я не виключаю, що це були неофіційні трудові відносини. Основний податок сплачувався, якщо не в Донецьк, то в Київ. Лише податки з зарплат людей залишалися в місцевому бюджеті, але це мізер», – каже Михайло Хміль.

Зиск від Євро отримали місцеві будівельні компанії, які постачали щебінь, пісок, деревину, бетон, тобто будматеріали, на об’єкти. Однак львівська влада не змогла пролобіювати інтереси місцевого бізнесу. Навіть крісла на стадіон придбали не у львівського підприємства, а китайського виробництва. По суті, місцева влада була усунена від будь-яких рішень та ініціатив. Все вирішувалось на рівні уряду.

Більшість опитаних експертів зауважують, що Львів не до кінця використав свій потенціал і шанс Євро-2012 і став заручником політичної ситуації в країні, чорного піару про Україну у світі, а ще прогнозують, що після проведення Євро будуть порушені кримінальні справи . Бо державні гроші, на думку експертів, витрачались не прозоро: було кілька джерел фінансування об’єктів, повністю відсутній громадський контроль щодо використання грошей. Відтак незрозумілі і хитрі схеми фінансування сприяли зловживанням, зауважують аналітики.

Важливо, щоб люди сюди приїхали ще і ще раз

Все ж найкраще міська влада використала Євро-2012 для промоції Львова в Європі – це участь у міжнародних виставках, організація фестивалів і зустрічей. Зрозуміло, що вислід цієї роботи буде відчутно після проведення футбольних матчів.

Багато власників львівських готелів у 5-10 разів завищили ціни. За місяць вони, мабуть, рахуватимуть збитки, а не шалені очікувані прибутки. Бо мало хто з фанів готовий платити аж стільки. Такої помилки не хотів допустити львовознавець Ігор Лильо. Він і його колеги-екскурсоводи не збільшили вартість послуг за екскурсії. Бо цим, на його думку, «лише нашкодиш собі». «Я не чекаю на якісь великі зрушення від приїзду футбольних фанатів. Мене цікавить картинка про Україну, яка буде показана, щоб люди захотіли сюди приїхати через сім місяців. Проблема не в тому, що пишуть про нас, а що ми пропонуємо світу», – зазначає Ігор Лильо.

Наразі Львів має чітко визначитись, що місто може запропонувати туристам такого, щоб сюди вони хотіли приїхати ще і ще раз.

Радіо СВОБОДА

16 км від Тернополя. Промислова частина міста. 3 заїзди. На території об’єкта знаходяться об’єкти виробничо-складського призначення, АТП, сирзавод, КХП. 800м до вузлової вантажної станції.

Містить цех площею 1716 кв.м, майстерні – 819 кв.м, побутові приміщення – 125,3 кв.м, адмінприміщення – 199,5 кв.м.

Стан об’єкта задовільний. Дах – руберойд, підлога – гранітна плита. В робочому стані 3 кран-балки вантажопідйомністю 3,5 тонни. В будівлю можна заїхати автотранспортом (ворота висотою 5 м).

Територія частково огороджена і асфальтована.

Договір оренди земельної ділянки на 49 років.

Продаються корпоративні права підприємства, повідомляє сайт агенції Яворина

Професор–дерматолог Ольга Богомолець — про те, як вберегтися від меланоми, дистанційну діагностику родимок, підступну моду від Коко Шанель і свавілля мережевого маркетингу

Ольга Богомолець: «Мій учитель зі США Бернард Акерман казав: «Діагноз «меланома» поставити дуже легко. Найважче його не поставити…» (Фото надане прес–службою Ольги Богомолець.)”

З–поміж усіх злоякісних новоутворень шкіри меланома є найбільш підступною, швидкоплинною і агресивною. 18 травня, у День меланоми, який в Україні проходить вчетверте, понад 70 лікарів–дерматологів у 27 містах проведуть безкоштовні огляди щодо раннього виявлення новоутворень на шкірі. В Інституті дерматології і косметології, який очолює професор Ольга Богомолець, буде застосована дистанційна діагностика родимок, яка дозволить лікарям за один день оглянути якнайбільше пацієнтів. Як уберегтися від цієї небезпечної недуги, чому засмага ніколи не буває корисною, а сонцезахисні креми не запобігають зло­якісним новоутворенням шкіри, «Україні молодій» розповіла координатор програми «Євромеланома» Ольга Богомолець.

«АКОРД, який потрібно знати всім»

— Ольго Вадимівно, слово «меланома» останнім часом набуло майже демонічного підтексту: рівень смертності від цієї недуги в Україні — 95% із 100 несвоєчасно діагностованих випадків. Із чим пов’язані такі показники?

— Висока смертність пов’язана з пізньою діагностикою і значною агресивністю пухлини. Метастази у життєво важливі органи можуть з’явитися вже протягом 6 місяців. Від них найчастіше і гинуть люди.

— Чим можна пояснити такий стан речей — недбалістю до власного здоров’я?

— Не так недбалістю, як браком культури здоров’я. Ця культура складається зі знання того мінімуму, який потрібен кожній пересічній людині, — про те, як виявити меланому і які фактори сприяють її утворенню. Тому ми щороку, у День меланоми, звертаємося до ЗМІ з проханням підтримати нашу громадянську ініціативу. Як лікар я можу оглянути за день сотні пацієнтів, тоді як ви, журналісти, маєте змогу врятувати життя тисячам, якщо даватимете читачам корисну інформацію про здоров’я. Днями до нашого Інституту зателефонувала директор дитячого будинку: «Читали вашу статтю про меланому, і нам здається, у нашого вихованця — ознаки цього захворювання». Сьогодні ми оглянули 16–річного юнака — на жаль, діагноз підтвердився…

— Тож на що має звертати увагу людина, аби не допустити розвитку недуги?

— Ми з колегами спеціально сформулювали слово АКОРД, яке легко запам’ятати. Кожна літера цієї абревіатури є ознакою переродження родимки. Літера «А» означає асиметрію. Якщо через здорову родимку провести умовну вісь, вона має розділити її на дві рівні частини. Якщо ці частинки асиметричні — це перша ознака можливого переродження. Літера «К» — край. Він має бути рівний. Якщо на ньому з’являються зазубрини, нерівності — це друга ознака можливого захворювання. Літера «О» — окрас. Він має бути рівномірний. Якщо на родимці ви помітили крапочки, цяточки синього­, білого, сірого, червоного кольо­ру — це третя ознака. Літера «Р» — це розмір. Чим він більший, тим імовірніший ризик переродження. Проте може бути одна велика родимка або сотні маленьких, тоді працює сумарний розмір. Чим більше родимок у людини, тим вищий ризик їх можливого переродження. І літера «Д» — динаміка, тобто будь–які зміни родимки: збільшення розміру, поява кірочок, кровоточивість. Чим більше таких ознак, тим вища вірогідність того, що ця родимка вже небезпечна, і потрібно терміново звернутись до лікаря.

«Якщо людина не хоче бути здоровою — я безсила»

— А які чинники, пані Олю, призводять до виникнення недуги?

— Шкідливий вплив ультрафіолету, сонячні опіки (особливо, отримані в дитинстві), спадковість. Якщо в родині хтось мав меланому, вся сім’я має перебувати на диспансерному обліку. У зоні ризику — люди скандинавського типу: блакитноокі, зеленоокі блондини, русяві і руді, ті, хто мають веснянки і багато родимок. Знання цих факторів і усвідомлення того, що лише своєчасна діагностика може врятувати життя, є ключовими в культурі здоров’я. Ще один надзвичайно важливий фактор — це бажання бути здоровим. Як лікар, я можу вплинути на багато речей, але якщо в людини відсутнє бажання бути здоровою, я — безсила. А бажання — це внутрішня мотивація, бачення власного майбутнього і перспективи життя. Ця внутрішня мотивація змушує людину не пити, не курити, займатися спортом, вести продуктивний спосіб життя. Ще людина має знати, до якого лікаря у разі потреби звернутися і мати до нього довіру. Якщо об’єднати весь цей ланцюжок, зможемо зменшити смертність від меланоми на 90 відсотків — порівняно з ситуацією, яка є нині.

— Загалом — як поводитися з родимками? Наскільки небезпечними можуть бути травми, подряпини таких плям?

— Одноразова травма не призводить до переродження родимки. А от постійне травмування, на жаль, часто провокує меланому. Якщо родимка розташована на ділянках, які постійно травмуються, наприклад статевих органах (як чоловіків, так і жінок), у жінок — під бретельками бюстгальтера, у військових — у зоні комірця, їх краще видалити з профілактичною метою. Чоловіку, який має багато родимок на обличчі, краще або голитися електробритвою (не станком), або відпустити бороду.

— До речі, люди не завжди розрізняють меланому — злоякісне переродження родимки і рак шкіри. Які ознаки сповіщають про наближення останнього?

— Рак найчастіше виникає на відкритих ділянках шкіри, тоді як для меланоми місце не має різниці. Найчастіше рак локалізується на обличчі — це чоло, область біля губ, вуха, а також плечі — там, де отримуємо максимальний вплив інсоляції. Рак шкіри з’являється як рожева цяточка, яка трохи лущиться. Найбільша небезпека в тому, що лікарі призначають протизапальні креми, які хоч і не допомагають, але і не додають дискомфорту, тож людина спокійно чекає, доки все мине. А оскільки ні рак шкіри, ні меланоми зовсім не викликають болісних відчуттів, на місці плями поступово з’являється вузлик, виразка. Підступність цього раку в тому, що він, хоч і метастазує рідко, але руйнує ті тканини, що під ним. Ми бачимо випадки, коли рак може «прорости» в кістку, ротову порожнину, зруйнувати вухо, ніс…

«Косметику «від Богомолець» продають скрізь. Як припинити шарлатанство — не знаю…»

— Пані Олю, незабаром починається пляжний сезон, і прихильники бронзової засмаги вже готуються до активного «спілкування» з сонцем. Що б ви порадили майбутнім пляжникам?

— Насамперед, не забувати, що засмага — це захисна реакція організму на шкідливий вплив ультрафіолету. У такий спосіб організм ніби одягає захисний комбінезон. Є люди, народжені в такому «комбінезоні» — темношкірі, які живуть біля екватора. А люди скандинавського типу цей «комбінезон» одягнути не можуть — вони будуть згорати на сонці і ніколи не засмагнуть. Українці переважно належать до людей третього типу шкіри, які добре засмагають. Якщо світлооким із сонця потрібно піти в 10–й ранку, то темноокі можуть поніжитись на пляжі максимум до 11–ї, а потім заховатися в затінку.

Але в будь–якому разі варто зрозуміти: корисної засмаги не буває. Її позитивний вплив можна пояснити лише певними естетичними мотивами, і тим, що вона підвищує настрій. Крім того, засмага ніби корелює з рівнем достатку — якщо ти можеш поїхати на курорт і засмагнути, то це — «круто». Моду на засмагу в 60–х роках минулого століття ввела Коко Шанель. А до того в моді була аристократична блідість, тоді як засмагу вважали прерогативою плебеїв — людей, які змушені працювати на сонці.

Нині ситуація змінилася кардинально. Крім того, що засмага — голов­ний провокуючий фактор в утворенні раку шкіри і меланоми, вона ще й активно сприяє фотостарінню. Ми знаємо: є фізіологічне старіння, коли шкіра з часом поступово «в’яне» — так, як їй відведено природою. Натомість фотостаріння пов’язане з впливом ультрафіолету, і проявляється появою пігментних плям, хімічних кератом, потовщенням шкіри і виникненням глибоких зморщок. Порівняйте виноградину і родзинку. Ось така різниця між звичайною шкірою і тією, яка засмагає.

— А в Україні — повальне захоплення соляріями…

— На мій погляд, на кожному солярії варто по периметру натягнути чорну стрічку і зверху написати: використання цього апарата призводить до збільшення раку шкіри і меланоми. І це було б справедливо. Наприклад, у країнах Європи використання солярію особам до 18 років заборонено. А в нас ці послуги надають ледве не в кожному підземному переході і ніхто цього не контролює.

— Наскільки ефективні, на вашу думку, сонцезахисні мазі та креми? І як правильно користуватися такими засобами?

— Треба чесно сказати: сонцезахисні креми не знижують ризику злоякісного переродження родимок і розвитку раку шкіри. І навіть перебуваючи під водою, ви можете згоріти від сонця. Так, ви не засмагнете швидко, але сумарний ефект дії на ДНК і пам’ять клітин може бути ще й термічний. Особисто я захищаюся від сонця двома способами: одягаю капелюх і ховаюся в тінь. Однак, якщо людина їде в південні країни, де дуже велика спека, звісно, на відкриті ділянки шкіри треба наносити креми від сонця, аби попередити опіки. Але думати, що використання таких засобів — панацея від згубної інсоляції, не можна. Немає досліджень, які б це підтверджували. Скажімо, статистика США, де такі креми вживають активно вже понад 20 років, свідчить: динаміка розвитку раку шкіри і меланоми серед тих, хто ці засоби використовує, ніяк не змінилася. Не забувайте, що така продукція — це великий бізнес.

— До речі, ви знаєте, що в Україні продається косметика від Ольги Богомолець?

— Знаю про таке… Це триває вже років із п’ять, але можливості вплинути на це шарлатанство в цій державі не маю. Адже поширюють усі ті засоби від «тріщин, ран, опіків» з допомогою мережевого маркетингу. Агенти, які носять свої креми у торбах, — добре вишколені, вони нічого ніде не пишуть, лише усно пропагують. Так от, маю заявити — ніякої косметики Ольга Богомолець і її Інститут не виробляють і не продають. Тому посилання на моє ім’я — великий обман людей.

— Ольго Вадимівно, як цього року проводитиметься День меланоми в Україні?

— Ми ґрунтовно підготувалися — 70 лікарів з усієї України пройшли спеціальний курс навчання, 15 — закінчили курс дерматоонкології. У роботі — пілотний проект дистанційної діагностики родимок, аналогів якому немає у світі. Головний сенс проекту в тому, аби людина, перебуваючи в будь–якому місці України, не їхала до Києва, а змогла зайти, наприклад, у центр здоров’я, де спеціально підготовлені медичні працівники зроблять макро– і мікрозображення родимки, заповнять спеціальні анкети і перешлють у базу даних. Потім ці зображення оглянуть фахівці і відправлять людині попередні рекомендації. А в перспективі таку діагностику можна буде здійснювати особисто через інтернет.

На жаль, велика проблема — брак кваліфікованих медичних кадрів. Хто виїхав за кордон, хто помер, хто ще не довчився. Тому стикаємося з випадками, коли меланому знаходять і там, де її насправді немає. Перш ніж узяти в руки дерматоскоп, лікар має заручитися знанням. І мати досвід. Інакше він дивиться у дерматоскоп на атипові родимки і пише діагноз: «10 меланом». І як пацієнту прожити той час, доки він знайде лікаря, який таки поставить правильний діагноз і заспокоїть людину?

ДОСЬЄ «УМ»

Ольга Вадимівна Богомолець, 46 років. Народилася у Києві в родині лікарів. 1989 року закінчила Київський медичний інститут ім. О. О. Богомольця. У 1993—1994 роках навчалася в Пенсильванському медичному університеті та Інституті дер­матопатології Бернарда Акермана (США). Після повернення заснувала Клініку лазерної медицини доктора Богомолець, сьогодні відому як Інститут дерматології та косметології доктора Ольги Богомолець. Головний лікар цього Інституту. Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету ім. О. Богомольця. Авторка понад 70 наукових праць і 9 патентів на винаходи у сфері лікування шкірних захворювань. Автор–виконавиця сучасних та старовинних українських романсів, громадський діяч. Має сина і трьох доньок.

Україна молода