“Вільне життя” розвіяло міфи про тиражі популярних газет Тернопільщини

У газетярів своєрідні вибори — щопівроку… А це означає: не маємо права, на відміну від деяких народних обранців, ні захмарних обіцянок роздавати, ні на день забувати про свій електорат.

Такі вони, сучасні економічні реалії. Змушують друковані засоби масової інформації проводити передплатну кампанію двічі на рік. Причому коли на зорі незалежності Української держави через гіперінфляційні процеси самі видавці деякий час обмежували строки авансування потенційними читачами власних видань (аби не уподобитися герою популярного в ту пору анекдоту про дідуся, який заповів онукові купити пиріжок за гроші, що їх він все життя збирав на автомобіль), то з настанням відносної стабільності, а пізніше і під час новітньої економічної кризи вже передплатники вирішили: піврічний термін для них — найоптимальніший. Не так болісно для гаманця, як вартість річної передплати.

Коли ж додати, що до поштових скриньок мешканців краю все через ті ж низькі статки в переважній більшості надходить по одній газеті, підсумки кожної наступної передплатної кампанії найоб’єктивніше свідчать про рівень популярності того чи іншого місцевого видання. Не триматимеш руку на пульсі часу, перестанеш стежити за інформаційними запитами читачів, а тим більше їх задовольняти — конкурентів не менше десятка. Своєю, так важко заробленою гривнею, споживач газетної продукції обов’язково проголосує за того, хто йому до душі. Жодна з популярних серед політиків технологій маніпулювання громадською думкою справі не зарадить. Мало хто поведеться на заклики «проти всіх» чи на саморекламу, в якій префікс «най» стосується чого завгодно, тільки не змісту запропонованого до продажу продукту.

Січень 2011 року порадував колектив «Вільного життя плюс» звісткою про те, що наша газета і далі залишається незаперечним лідером на ринку друкованої періодичної продукції Тернопільщини. Шістдесят п’ять тисяч 891 передплатник продовжив їй свій кредит довіри. Стабільною залишилася обласна читацька аудиторія, а кількість тих, хто бажає отримувати видання в інших регіонах, навіть дещо зросла. Другу позицію в передплатному рейтингу тернопільських газет втримала «Свобода» — 19925, третю — «Нова Тернопільська газета» — 11837 примірників. Причому, як зазначають фахівці ТОД УДППЗ «Укрпошта», більше підстав для радощів усе ж у колективу останнього з цих видань. Адже вийшли на початок року з трошечки більшим, ніж три сотні екземплярів, «плюсом». Натомість найближчі конкуренти понад дві тисячі передплатників утратили, повідомляє http://vilne.org.ua/

Порадівши за тих своїх колег, які з не меншим ентузіазмом, ніж «ВЖ плюс», встигають робити цікавою ще й «Домашню газету», забезпечивши молодшій сестрі почесну четверту позицію в рейтингу — 6273 передплатників (на 749 більше, ніж у січні минулого року), — назвемо також передплатні тиражі кількох інших місцевих газет: «Місто» — 1878, «RIA плюс» — 218 (різні випуски сумарно), «Тернопіль вечірній» — 157, «Номер один» — 155, «Тернопільські оголошення» — 95, «20 хвилин» — 38 примірників. Відчуйте, так би мовити, різницю.

Утім загальні наклади того чи іншого видання не складаються лише з передплатного ужинку. Ті з читачів, хто більше звик до розмаїття смаків чи потребує свіжої преси вже зранку, мають можливість придбати улюблене видання вроздріб. Додавши обидві цифри, отримаємо загальні тиражі місцевих видань станом на 1 січня 2011 року:

Газету «Експрес», яка видається у Львові, ми не випадково включили до зведеної таблиці. За кількістю передплатників це видання випередило на Тернопільщині «Свободу» і «Нову Тернопільську газету». Доволі охоче, як бачите, купують її і вроздріб. Додамо також, що в таблиці не враховано тираж одного з випусків «RIA плюс», а саме «Райони», який розповсюджується безкоштовно. Все ж загальну картину подали доволі об’єктивно. На відміну від деяких своїх колег, які в пошуках рекламодавців не гребують у власних буклетах істотно применшувати наклади конкурентів і збільшувати свої, вдаючись до хитромудрих, нібито соціологічних, але анонімних і далеких від істини опитувань. Незважаючи навіть на те, що чинне законодавство вимагає в кожному номері вказувати точний тираж видання.