У рамках проведення Тижня кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка у квітні відбулось засідання “за круглим столом” на тему: «Районна преса Тернопільщини: тенденції та перспективи розвитку». Редактори районних та обласних газет, викладачі кафедри та студенти-журналісти обговорили проблеми місцевої преси, зокрема проект Закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Наталія ПОПЛАВСЬКА, завідувачка кафедри журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка, запросила присутніх до діалогу. Подаємо цікаві думки з приводу діяльності місцевих ЗМІ учасників заходу…

Петро ФЕДОРИШИН, доцент кафедри журналістики ТНПУ, головний редактор газети «Вільне життя+»: «Розмова про майбутнє наших районних газет актуальна нині. Які перспективи районної преси за новим законопроектом «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»? Зазначу, що цей проект було прийнято в кулуарному режимі. Обговорення його журналістами мало тривати протягом 3 місяців, насправді ж, тривало 3 дні, і 1 вересня 2010 р. проект було подано у Верховну Раду. Складається враження, що влада зацікавлена в тому, щоби знищити районну пресу державної і комунальної форм власності. Варто згадати про територіальну реформу й укрупнення районів, згідно з якою здійснюється і певне реформування преси.

Відповідно до згаданого законопроекту передбачається ліквідувати всі державні та комунальні ЗМІ, а на їх базі створити офіційні органи – вісники про діяльність державного органу. Ці вісники не мають права друкувати рекламних і журналістських матеріалів, тобто мова йде суто про оприлюднення певної інформації державних органів на зразок стінних бюлетенів.

Колективам районних газет пропонується перетворити їхній друкований орган у товариство з будь-якою формою власності, причому це потрібно зробити оперативно – протягом місяця. Співзасновниками не можуть бути ні державні, ні комунальні органи. Це – непогана ідея. Земля і приміщення для користування створеним товариствам не передаються, проте їх можна взяти в оренду за спеціальним договором. У власності товариства залишається технічна база. Певний час друкований орган повинен зберігати свій статус і тематичну спрямованість. Таким чином, газети змушені будуть самі дбати про своє виживання.

Як уберегтися від краху? Питання великою мірою риторичне. Але редакторам районних газет можна ще вжити деяких заходів. Взяти на баланс приміщення, спробувати його викупити і приватизувати, знайти хорошого юриста-господарника і вивчити законопроект, подбати про технічну базу, яка залишиться у власності редакції. Найкращий варіант – працювати на випередження, доки ще не прийнято цей Закон. Теорія не нова, на Заході немає державних і комунальних ЗМІ, муніципальні органи існували у формі вісників. Для України ця ідея цікава, але її втілення – болючий процес».

Богдан ДИЧКО, редактор газети «Вісті Придністров’я», Монастириський район: «Закони про ЗМІ, можна сказати, придумують профани, які не знають реальних «земних» проблем. Я не бачу виходу, як зберегти нашу газету. Дотацій не вистачає, ми отримуємо половину від необхідної суми, безробіття проникає і в ЗМІ. Редакторам потрібно об’єднатися, залучити Спілку журналістів і заявити про себе, обговорити майбутні зміни, висловити пропозиції. Людей не можна позбавляти інформації, необізнаним народом легше маніпулювати».

Петро ФЕДОРИШИН: «У Чернівецькій області є така практика: газета створює свій статут, товариство й укладає угоду з владними структурами на висвітлення їхньої діяльності. Так працювати легше».

Любомир ГАБРУСЬКИЙ, редактор газети «Голос народу», Чортківський р-н: «Редактори районних газет у нашій області відірвані одні від одних і від наукового центру – кафедри журналістики ТНПУ. Ми живемо в складний час, коли йдеться про роздержавлення ЗМІ, наскільки я пам’ятаю, це Рада Європи поставила перед Україною таку вимогу. Законопроектів щодо цього є декілька, невідомо, який із них буде прийнято. Владі буде вигідним створення інформвісників для висвітлення її діяльності, але хто буде читати такі вісники? їх доведеться розсилати поштою читачам.

Матеріально-технічна база у нашій редакції хороша, приміщення сподіваємося взяти в оренду. У Чорткові є й інші газети, які приваблюють рекламодавців. Звичайно, не хотілося б мати суперників у змаганні за рекламу, але, з іншого боку, конкуренція стимулює… На жаль, серед читачів газет мало молоді, яка надає перевагу Інтернету. Хотілося б, щоб районки жили, але в кращому вигляді, ніж сьогодні. У душі я прихильник роздержавлення, бо тоді ми можна стати господарем становища, але, з іншого боку, у даний кризовий час дотації теж потрібні».

Петро ФЕДОРИШИН: «Рекомендую відкрити електронні варіанти газет і оголошувати на них передплату, це практикує «Вільне життя +».

Оксана КРЕГЕЛЬ, редактор журналу «Земля Підгаєцька», Підгаєцький р-н: «Роздержавлення ставить газети в умови ринку. Малому підприємству потрібно виявляти ініціативу. Наш район – наймолодший в області, територія мала, дотацій теж газета отримує найменше. Ми жіночим колективом власноруч ремонтували приміщення для редакції, яке нам дісталося в дуже поганому стані. Як тепер його віддати? А куди подітися працівникам редакції, якщо не буде робочих місць? Ми намагаємося достукатися до влади, щоб укласти угоду на висвітлення їхньої діяльності, але в бюджеті на це коштів не закладено».

Юлія ВИНОКУР, директор телекомпанії «TV 4», викладач кафедри журналістики ТНПУ: «Настав час, коли потрібно робити зміни у сфері ЗМІ, це нелегко, але необхідно. Процес реформування засобів масової інформації не зупиниться, роздержавлення (а для телебачення ще й перехід у цифровий формат) рано чи пізно відбудеться. До цих умов треба адаптуватися, вижити в них. Візьміть за приклад зміну форми власності «Вільного життя +».

Людям потрібна місцева інформація, її не дізнаєшся з центральних ЗМІ. Не слід забувати, що ми працюємо для споживача, тому потрібно враховувати запити аудиторії. Якщо не буде мас-медіа, які інформуватимуть про локальні новини, це загрожує інформаційною катастрофою».

Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ, викладач кафедри журналістики ТНПУ, колишній головний редактор газети “Тернопіль вечірній”: «Закінчується черговий етап розвитку ЗМІ, потрібно перелаштовуватися на новий рівень журналістської праці. Хочу звернути увагу на те, що на Сході України україномовними є, за невеликим винятком, лише районні газети, з їх закриттям зникне цілий пласт україномовного спілкування, культури. Натомість залишаться лише російськомовні, комерційні видання. У нас ситуація більш оптимістична, проте будуть проблеми з працевлаштуванням журналістів. Якщо у нас цілі райони залишаться без офіційної преси, то влада отримає тільки шквал критики».

Микола ТКАЧУК, доктор філологічних наук, професор, декан філологічного факультету ТНПУ: «Районна преса потрібна, як свіже повітря, як озон. Я знаю, є різні труднощі, особливо тепер, у перехідну добу. Але треба боротися за себе, за свій спосіб мислення, за своє виживання. Ніхто вас не захистить, якщо не ви самі. Працюйте на передплатників, публікуйте матеріали цікаві, актуальні для читачів»

Петро ГУЦАЛ, доцент кафедри журналістики ТНПУ: «Європа вимагає роздержавлення, але, хоча в Україні це надзвичайно болючий процес, не потрібно опускати руки, а створювати вартісний інформаційний продукт, оприлюднювати корисну читачам інформацію. Людям завжди цікаво читати місцеве».

Питання діяльності місцевих засобів масової інформації у сучасних умовах розвитку нашої держави суперечливе. Книговидання та випуск газет ніколи не були прибутковою справою, а в усі часи потребували фінансової підтримки. Адже продуктом діяльності ЗМІ є інформація, яку, як кажуть, на зуб не скуштуєш.

Традиційні для редакцій джерела отримання коштів, такі як передплата та реклама, сьогодні не дають бажаного результату. Наприклад, через те, що наші потенційні читачі отримують низьку зарплатню, рівень життя людей примушує багатьох скеровувати власні кошти на найнеобхідніше – продукти харчування, оплату комунальних послуг, ліки. Щодо реклами, то її обсяги катастрофічно падають через згортання частиною підприємців своєї діяльності в сучасних українських економічних та правових умовах, наприклад, дії нового податкового законодавства.

Місцевим засобам масової інформації в часи незалежності України працюється складно і, за найближчими прогнозами, завтра світло в кінці тунелю ми ще не побачимо. Але журналісти, зокрема “Колоса”, завжди пам’ятають, що творять часопис для наддністрянців. І навіть через “не можу” ми шукаємо шляхи, щоб заліщицька районка була цікавою, несла позитив читачам. Про це говорить і наша остання творча новинка – повноколірні випуски газети.

Оксана ДЯКІВ

Газета “Колос”

Напишіть відгук