У мене дрібна сестра дуже любить «тягати» кота. Він іде мимо, вона волає: «Сонік!» І обіймати його так, що у бідолахи аж кістки тріщать. І так раз по 7-8 в день. Довго кіт терпів, дуже довго (він її дряпав пару раз, але отримував за це по шиї).
Приходжу сьогодні додому і спостерігаю картину: Сонік активно треться об килим, його моторошно б’є струмом, він кричить, але продовжує тертися. Потім весь такий розкуйовджений йде і лягає на крісло. Я вже подумав, що сестра йому мозок остаточно розплющила.
Заходить в кімнату моя сестра. Ну, все як завжди, «Сонік!» І бігом до нього. Кіт, який зазвичай намагається врятуватися втечею, ні з місця. Через секунду я зрозумів чому: мою сестричку так смикнув СТРУМОМ, що вона від нього стрімголов відкотилася. Адже і не причепишся до нього!
Проробивши це ще раз 8, кіт відвоював собі спокійне життя. Як же він додумався?!