З глибин сердець джерела пружно б’ють —
І шумувати морю, не вмирати,
Хай ллють у нього і любов і лють,
Тривожну шану, жовч гірку розплати…

Іван Драч

«Джерела пружно б’ють»… Таку назву носив один із моїх шкільних підручників, найменований рядками із вірша Івана Драча. Джерела, – як символ життя, невмирущості та розради, бо там де вода – життя, там, де сила пробивається крізь сотню перешкод – боротьба.

Сумно, коли знайомі та рідні з дитинства місця, захаращують та ізольовують від тебе. Доля Кузьмовичевих джерел , що неподалік Співочого поля у парку Національного відродження, відома, мабуть, кожному тернополянину: ще рік тому джерела окупувала релігійна громада та звела навколо них мур, перекривши таким чином усім бажаючим доступ до води. Судова тяганина із самопроголошеною церковною громадою триває, втім, і мур «кріпленько» так тримається землі: «невідомо хто зводив»,  «не можна руйнувати». А, якщо місцина й справді благодатна, то навіщо ховати її від людей, забудовуючи кам’яними стінами?

18 серпня депутат Тернопільської обласної ради, свободівець Володимир Бобко відніс своє звернення у Тернопільське обласне управління водних ресурсів з проханням провести роботи по очищенню та забезпеченню загального доступу до Кузьмовичевих джерел. Оскільки, це місце пам’ятне ще із його дитячих років, пан Володимир вважає, що до нього мають мати доступ усі без винятку тернополяни: «Мої діти скоро гулятимуть не в парку, а в якійсь цегляній коробці. Я не сумніваюсь, що з такими амбіціями церковна громада, що забудувала джерело, скоро добереться і до інших природних ресурсів та історичних пам’яток  нашого міста. Сьогодні я відніс своє звернення і  тепер чекатиму  реакції від начальника «Тернопільводресурсів», Тараса Капусти, щодо початку очищувальних робіт навколо джерела. Вважаю, що громаду міста варто тримати в курсі цих справ».

Чи пружно битимуть джерела та тішитимуть око кожного без винятку тернополянина покаже час і правда, а невірних вірян перш за все чекає Божий суд.

Ірина Вихрущ

Напишіть відгук