Депутати допрацьовують останні дні цього року. У середу й четвер парламентська зала була напівпорожньою. Більшість часу народні обранці проводили в буфеті на першому поверсі.
Кулуарами ходить “регіонал” Ярослав Сухий, 60 років.
— У мене особисте прохання, — підходжу до нього. — Дайте скільки можете на обід, бо гроші вдома забула.
Сухий супиться, секунду дивиться в очі, дістає гаманець та дає 20 грн.
— Дякую, — усміхаюся.
— У мене до зарплати залишилося 400 гривень, — депутат відкриває гаманець і показує дві купюри по 200 грн.
Проходить лідер комуністів Петро Симоненко, 59 років. Наздоганяю його перед сходами.
— Така ситуація, вийшла без грошей. Дайте на обід, — кажу.
Симоненко перестає усміхатися, рука тягнеться до кишені, на половині шляху зупиняється.
— Я приїхав без нічого. Нічим не можу допомогти, — говорить та швидко йде.
Підходжу до “регіонала” 69-річного Георгія Скударя. Його статки журнал “Кореспондент” цього року оцінив у $438 млн.
— Да не вопрос, — дістає портмоне, протягує 50 грн. — Держите, я знаю сколько здесь обед стоит. Понимаете, мне не тяжело дать вам денег. Только что выходил из машини, там старушка моих лет плачет. Спрашиваю, чем могу помочь. Она говорит, дайте хоть 10 гривен. Я дал 100.
До виходу поспішає “нунсівець” Андрій Парубій, 40 років.
— Давайте дорогою поговоримо, — пропонує. Почувши прохання зупиняється, не роздумуючи витягає з чорного гаманця 100 грн. У гаманці має 1,6 тис. грн.
Бачу колегу Парубія по фракції 29-річну Олесю Оробець.
— Вистачить 20 гривень? — запитує депутатка. — Можу 50. Я сьогодні пообідала на 18 гривень 45 копійок. Взяла дві котлети й чай. Я сьогодні бідна. Маю десь 650 гривень, — перебирає три “двохсотки” та кілька менших купюр.
До кафе прямує позафракційний Олег Ляшко, 39 років.
— Пішли! — кличе за собою, дістає з кишені 20 грн та дві “десятки”. — Вистачить? То ви будете брати чи ні? Підходьте, якщо що. Я щирий. Завжди допомагаю дідам та бабам під Радою. Я ж у дитбудинку виріс. Якщо мені сьогодні Бог дає, то треба ділитися.
На другий поверх піднімається молодший син президента “регіонал” Віктор Янукович, 30 років.
— Да не вопрос, — каже. — Только, — пауза, — у меня с собой нет денег. Но есть помощник. Сейчас.
Дістає з кишені чорний “айфон”, шукає номер помічника.
— Сколько надо? Дам, сколько нужно, тем более на обед.
Усі гроші я повернула назад депутатам.
Анастасія РЯБОКОНЬ