Світова економічна криза змушує багато країн заощаджувати. Проте в Україні цей тягар ліг лише на простих громадян, бо навіть пенсійна реформа не торкнулася «спецпенсіонерів». Уряд пропонував скоротити виплати пільговикам, намагався позбавити доплат одиноких матерів, але так і не зняв матеріальну допомогу народним депутатам, суддям та іншим категоріям високопосадовців, а це вийшли б дуже пристойні суми. Провідний експерт Центру Разумкова Павло Розенко взяв участь у прес-конференції мережевого видання «Главком», присвяченій цьому питанню.
Влада звітує про збільшення заробітних плат та пенсій, називається цифра 11,5% та 10%. Але всі ці позитивні сигнали уряду проектуються на дані Держкомстату, де базова цифра — це індекс інфляції за 2011 рік, який складає практично 4,5%. Проте я не знаю жодного експерта, який би підписався під цією цифрою. Очевидно, що всі підвищення заробітних плат та пенсій, які проектуються на цю інфляцію, також є занадто оптимістичними цифрами.
Сьогодні середній рівень заробітної плати складає близько 2 700 грн., але найменше платить уряд своїм же працівникам бюджетної сфери. Наприклад, в освіті середня заробітна плата 2 100 грн., в охороні здоров’я та наданні соціальних послуг — 1 800 грн. Таким чином, протягом 2011 року уряд і далі проводить ідеологію дешевої робочої сили, платячи фактично крихти в першу чергу своїм працівникам, які працюють на державу. Водночас, центральним органам виконавчої влади уряд ні в чому не відмовляє.
Нинішня влада прийшла на соціальних та відверто популістських гаслах, але протягом двох років жодного соціального зобов’язання не було втілено. Замість виконання своїх соціальних зобов’язань влада почала так звані соціальні реформи. Але суспільство таку зміну ідеології влади фактично підтримало. Згідно із соцопитуваннями, рік тому приблизно 50% громадян вважали, що країна рухається у правильному напрямку. Проте останні дослідження Центру Разумкова показують, що понад 65% наших громадян сьогодні вважають, що країна рухається в неправильному напрямку. Тобто, за рік фактично не відбулося жодної реформи, а лише їх дискредитація.
Пенсійна реформа була здійснена виключно за рахунок простих громадян. Ми мали збільшення на 5 років пенсійного віку для жінок, збільшення на 10 років страхового стажу, зміну форми нарахування пенсії в бік її зменшення та обмеження прав працюючих пенсіонерів, чорнобильців, ветеранів та інвалідів. Натомість, з іншого боку, пенсійна система для чиновників та «спецпенсіонерів» фактично не змінилася. І надалі в Україні після пенсійної реформи продовжує існувати дві пенсійних системи: одна — для звичайних громадян, де для розрахунку пенсій береться 45% їхнього заробітку, друга — для чиновників, де пенсія буде розраховуватися приблизно від 80–90% заробітної плати. Таким чином, пенсійна реформа не виконала жодного завдання, яке перед нею стояло. По-перше, вона не збільшила пенсій, і цього не відбудеться у майбутньому, навпаки, йде зменшення пенсійних виплат. По-друге, не зробила українську пенсійну систему більш справедливою. По-третє, ця пенсійна реформа жодним чином не збалансує бюджет Пенсійного фонду.
Проблема в тому, що вся пенсійна реформа фактично робилася виключно для виконання зобов’язань уряду перед Міжнародним валютним фондом. Що було записано у меморандумі, те і було внесено в закон про пенсійну реформу. Водночас коштів МВФ країна також не отримала. Тобто, пенсійна реформа сьогодні в Україні повністю дискредитована. На жаль, ми мусимо констатувати факт, що наступному уряду все одно доведеться проводити пенсійну реформу на тлі її повної дискредитації, і фактично заново треба буде суспільству пояснювати, для чого вона робиться. Нагадаю, що при ухваленні пенсійної реформи уряд на себе брав три зобов’язання з вересня по жовтень 2011 року: внести законопроект по легалізації заробітних плат, особисто обіцяний Сергієм Тігіпком законопроект про єдиний принцип нарахування пенсій і скасування «спецпенсій» та з 1 січня 2012 року провести осучаснення (перерахунок) пенсій по заробітній платі 2007 року. Мусимо констатувати, що жодна із цих трьох обіцянок досі не виконана. Судячи з проекту бюджету, у наступному році жодного осучаснення пенсій нинішнім пенсіонерам не буде.
Зараз уряд започаткував нову реформу системи пільг. Експерти розуміють, що її треба змінювати, бо система пільг складає 190 млрд. грн., 350 категорій пільговиків, понад 800 видів різноманітних пільг, компенсацій та виплат. Але на сьогоднішній день після двох років декларацій про необхідність проведення реформи системи пільг у Верховній Раді зареєстровано аж два законопроекти за ініціативи Кабінету Міністрів. Законопроект № 9127, який обмежує права чорнобильців, афганців, ветеранів та інвалідів війни, який викликав величезне збурення. І законопроект № 9516, яким обмежуються виплати одиноким матерям. Фактично мова йде про те, що одинока мати, де на кожного члена сім’ї буде дохід більше 1 500 грн., позбавляється будь-якої державної соціальної допомоги. Це при тому, що у нас є народні депутати України, які мають зарплату 18 000 грн. та мають право на щорічну допомогу від держави в розмірі 35 000 грн., і на скасування цих допомог уряд не йде!
У своїй передвиборчій програмі нинішній президент обіцяв кожній родині, яка виховує дітей, державну соціальну допомогу на кожну дитину, не зважаючи від рівня достатку. Тому виникає питання: програму якого президента виконує сьогоднішній уряд, який пропонує забрати допомогу у одиноких матерів?
Суспільство ніколи не підтримає такий вектор, коли всі реформи мають здійснюватися виключно за рахунок малозабезпечених категорій громадян. Натомість системних пільг для народних депутатів, членів уряду, прокурорів та суддів фактично уряд реформовувати не збирається.
Всі соціологічні дослідження зараз показують глибоке розчарування у владі в цілому. Як у людей, які чекали покращення життя вже сьогодні, так і у інших категорій громадян, які все-таки повірили нинішній владі та чекали проведення справді ефективних економічних та соціальних реформ. На жаль, Україну чекає дуже важкий передвиборчий 2012 рік, в якому треба буде проводити ці реформи, бо інакше країна наблизиться дуже близько до свого дефолту. З іншого боку, нинішня влада повинна показати хоч якийсь позитив суспільству, тому прогнози щодо 2012 року є не дуже втішними.
— Як ви оцінюєте цьогорічну інфляцію?
Якщо взяти споживчий кошик, то за січень-листопад реальний індекс інфляції становить десь 13–15%.
— Чи збільшуватиметься соціальне напруження в наступному році?
2012 рік буде більше соціально напруженим, ніж попередній. По-перше, це буде рік парламентських виборів, і всі політичні сили активно в’яжуться у бій за певні групи виборців. По-друге, в 2012 році не буде вирішено жодних соціальних проблем. Бюджет на 2012 рік — це один із найантисоціальних бюджетів за останні 7–8 років. Розміри всіх базових стандартів штучно занижені — і прожитковий мінімум, і мінімальна заробітна плата.
По-третє, обіцянки, які давав уряд тим же самим чорнобильцям, виконані не будуть. Якщо уважно подивитися постанову, ухвалену урядом, пенсії збільшаться лише невеликим категоріям чорнобильців, а саме людям, які мали великі заробітні плати на момент аварії, і є ліквідаторами та інвалідами І групи.
Кадрових змін, які б могли на якийсь час загасити масові виступи, найближчі півроку, судячи з усього, зроблено не буде. Тому суспільне розчарування триватиме і ситуація йтиме в негативному напрямку.
— Невже не можна назвати жодного позитивного кроку уряду?
За два роки я не бачу жодного позитивного сигналу для соціальної сфери, за які б можна було поставити «плюс» нинішній владі. Жодне соціальне зобов’язання, які брала на себе влада, на сьогоднішній день не виконано. Вже два роки обіцяють зміну споживчого кошику, який береться при розрахунку прожиткового мінімуму. На сьогодні наш споживчий кошик на рівні 2000 року. Обіцяли легалізацію зарплат, осучаснення пенсій, але всього цього немає.
— Як змінився рівень довіри населення до уряду за 2011 рік?
Наші останні соціологічні дослідження показують критичний рівень довіри до двох органів влади — Верховної Ради і уряду. Сьогодні рівень довіри до тих рішень і дій, які демонструють два цих органи влади, складає приблизно 4,5–4,8%. Цей рівень є критичним тому, що як правило 4–5% — це стабільна підтримка будь-якої влади у будь-якій країні навіть в кризовій ситуації. Ще більш-менш рівень довіри до президента — близько 9%.
Якщо говорити по персоналіях в уряді, то рік тому довіра до дій віце-прем’єр міністра Сергія Тігіпка складала приблизно 35–40%, сьогодні — 4,5–4,8%. До глави уряду рік тому був десь на рівні 30%, а сьогодні — ті самі 4,5–4,8%. Це вже критичні межі, люди відверто розчаровані в тому, що відбулося за останні два роки.