Цікава розмова з екс-губернатор Тернопільщини Юрієм Чижмарем

Поділитися

Час, коли на посаді голови Тернопільської облдержадміністрації працював Юрій Чижмарь, — 2007-2009 роки — можна назвати одним із найскладніших для держави й області. Загальну непросту ситуацію підсилювала економічна криза, що тільки розпочалася і, як тепер роблять висновки фахівці, вдарила по Україні чи не найбільше в порівнянні з усіма пострадянськими державами. Дотаційне Тернопілля, на відміну від промислових регіонів країни, не мало найменшої стабільної фінансової подушки. Тож програмою мінімум для керівництва краю було принаймні втримати виробництво й сільське господарство на плаву. Юрій Чижмарь разом із командою, яку сформував у краї, зробив більше — за багатьма показниками розвитку вивів область із останніх позицій в загальнодержавних рейтингах у першу п’ятірку. Нещодавно він побував у Тернополі. Оскільки в останні роки працював у Києві й про ситуацію в державі знає «з перших уст», «Про все» поцікавилось про стан справ у політиці й, звичайно, про Тернопілля, яке для Юрія Чижмаря, як зізнається, за роки роботи тут стало рідним. 

 — Юрію Васильовичу, Ви свого часу очолювали юридичний департамент МНС України, потім — службу глави секретаріату Президента, нашу область, працювали в Київській облдержадміністрації. Яка з посад найлегша?

— Легких не було — не той час. Із 2003 по 2009 рік, я жодного разу не був у відпустці. Зокрема на Тернопіллі, до прикладу, щоб завоювати довіру людей, доводилося багато працювати. Навіть журналісти визнавали, що в адміністрації після двадцять першої години працює лише «сьомий поверх». У певному сенсі робота поглинала особисте життя. Тому коли отримав указ про звільнення, не думаючи ані хвилини поїхав відпочивати. В цей час були комплексні перевірки облдержадміністрації, підключені СБУ, прокуратура, КРУ. Але я був спокійний, бо мав упевненість у своїх діях. Перевіряючі були здивовані, що за три роки роботи мною не роздано жодної сотки державної землі, окрім не більше двох гектарів, переданих в оренду власникам об’єктів нерухомості, що розташовані на цих ділянках. І це в той час, коли вартість землі була на піку максимальної, коли на цьому багато хто «збив» собі капітал.

Уже в червні 2010—го, коли влада кардинально помінялася, запросили на розмову в адміністрацію Президента. Приємно було почути, що попри наші політично різні позиції, результатами роботи очолюваної мною облдержадміністрації були задоволені. Приймати запрошення на нову посаду я не поспішав. Відверто кажучи, «підкупила» пропозиція очолити напрямок розвитку інвестиційної політики в Київській області. Це те, що мені подобалося, щодо чого в мене була купа ідей і пропозицій. І головне — цей напрямок не мав жодного відношення до політики. Але коли після призначення прочитав розпорядження про розподіл повноважень між заступниками голови, де жодним словом не йшлося про інвестиційну сферу, думку про деякі речі змінив кардинально…

— Ви очолили Тернопільщину в складні часи, коли облдержадміністрацію фактично ніхто за владу не вважав, керували регіоном 2,5 року. Як удавалося справлятися?

– Попри важку політичну ситуацію в області мені вдалося створити гарну команду молодих управлінців. При цьому політична приналежність не мала для мене значення. Головним було вміння і бажання працювати. Я не проводив масових чисток під «своїх», помилки кожного сприймав як особисті. І це дало результат. Для оцінки діяльності органів влади Кабінет міністрів проводить рейтинг соціально-економічного розвитку регіонів. Прийнявши область на 26 місці, за результатами 2008 року, ми згодом зайняли четверте місце серед регіонів України. Зауважте, за роки незалежності область не піднімалася вище 14 місця. Це каже про високий рівень виконавчої дисципліни та ефективність діяльності облдержадміністрації на той час. За це в 2010 році мене нагородили орденом «За заслуги» третього ступеня. Після мого звільнення за результатами 2010—го область знову скотилася на останні місця.

 

— Пам’ятається, не відразу Вас прийняли як «свого»…

— Краще поганий, але свій — було й таке. Але я на це не зважав. Регіон мав багато проблем, які треба було розв’язувати, тож оглядатися на плітки не мав ані часу, ані бажання. Ми стримали ріст цін на продукти харчування в кризу, відновили інфраструктуру після паводку 2008 року, збудували кардіоцентр у Тернополі, центр штучної нирки в Копичинцях, водолікувальний корпус обласної психоневрологічної лікарні, відкрили військовий ліцей, завершили будівництво десятка шкіль та садочків, скоротили вдвічі кількість сиріт у сиротинцях за рахунок усиновлення, забезпечили найкращі показники серед регіонів країни з оплати за енергоносії та рівня газифікації сіл. У багатьох населених пунктах Монастириського та Бучацького районів на 20-ому році незалежності навіть не було радіотелевізійного сигналу. Це питання довелося вирішувати з телерадіокомітетом України. Всього й не перерахуєш. Жителі краю побачили позитивні зрушення. Напевно, це й змінило їх ставлення до мене. Сьогодні себе почуваю тут своїм.

Продовження розмови читайте завтра

Якщо тернополянок називають «курвами» – це нормально? Головне що заступились за арабів …

У Тернополі, Києві, Луцьку, Рівному, Львові, Черкасах, Сумах й інших містах України відбулися громадські слухання щодо приватизації Почаївської Лаври