У своєму блозі Вікторія Сюмар пише про закономірності української політики. Особливо цікаво почитати її роздуми варто мешканцям Тернопільщини, які вже десятиліттями отримують найменші в Україні зарплати. Політики подають наш край як особливий – політично-активний. Насправді, виборець з Тернопільщини потребує найменше “вкладень”, порівняно із заможнішими регіонами. Невже мешканців Тернопілля “розводять” усі роки Незалежності, прикриваючись патріотичними гаслами?
Вікторія Сюмар пише, що в Адміністрації Віктора Януковича, на відміну від Секретаріату його попередника, вміють працювати із соціологічними даними.
Аналіз регулярної соціології, яка потрапляє на вулицю Банкову, яскраво свідчить: рейтинг партії влади, тобто Партії Регіонів, обвалювався двічі. Обидва ці обвали були пов’зані зовсім не з арештами Юрія Луценка чи Юлії Тимошенко. Вони були пов’язані зі зростанням цін на житлово-комунальні послуги.
Українські виборці реагують не так на політичні конфлікти, як на удар по своєму гаманцеві. Стан гаманця серйозно впливає на настрій виборця. А напередодні виборів політики починають про це згадувати. Розрекламовані «соціальні ініціативи» Президента Януковича – яскравий приклад такої «згадки» про виборця напередодні парламентських виборів 2012, в ході яких перед Януковичем стоїть серйозне завдання – втримати більшість у Верховній Раді, або навіть наростити конституційну більшість у 300 голосів.
Власне, технологія стара як світ: хліб та видовища.
Із видовищами все гаразд. Українські медіа вже давно та впевнено переорієнтувалися на розважальну тематику. На українських телеканалах танцюють, співають, шукають талантів, готують їжу, одружують мільйонерів, але не говорять про політику, стратегії та перспективи розвитку країни та світу.
Тепер черга хліба. Не менше розрекламовані реформи Януковича поки не дали відчутного економічного ефекту і не наповнили гаманці українців. Більше того, стан середнього та дрібного бізнесу суттєво поігршився. Але ці люди не є головною групою для влади на виборах.
В країні, де понад половини населення живе за межею бідності, політики роблять ставку на бідних. На тих, для кого 100 нривень є серйозним додатком до гаманця. В розмірах країни – це серйозні кошти. Проте, перед виборами на це мало хто зважає. Адже для влади це дає можливість купити індульгенцію та можливість робити що завгодно до наступних виборів, та ще й за кошти з бюджету.
І це лише перше «печиво» від влади. Далі буде більше: і від мажоритарних кандидатів, і від дрібніших партій. Вибори лише починаються…