Тільки лінивий нині на Волині не робить запасів цілющого березового соку. По чудодійний напій їдуть волиняни до лісів і лісочків, везучи слоїки та бідони хто велосипедом, хто автомобілем. Ті, хто не має часу на заготівлю, можуть купити сік і на ринку: підприємливі сільські мешканці налагодили його поставку в півторалітрових пластикових пляшках. Коштує така пляшчина зовсім небагато — 2,5 гривні. Це навіть дешевше за воду, а користі — у кільканадцять разів більше.
Продають сік і місцеві лісгоспи. Волинь залишилася чи не єдиним регіоном в Україні, де лісівники зберегли промислову переробку березових «сліз», хоча й тут чимало консервних цехів закрито й розпродано. До речі, саме волиняни кільканадцять років тому були першими не лише на українських, а й на всесоюзних теренах, поставивши переробку соку на промислову основу. Волинський березовий продукт із різними смачними й корисними добавками (шипшина, м’ята, глід, кропива, чорноплідна горобина) знали в усіх куточках СРСР. Зате тепер далеко не в кожному навіть луцькому супермаркеті знайдеш місцевий березовий сік, хоча банки із чистим, як сльоза, напоєм красуються на вітринах. Коли почитаєш етикетку, де виготовлений такий сік, — диву даєшся. Виявляється, у степах Херсонщини теж «ростуть» берези і там теж заготовляють сік! І ось таким фальсифікованим продуктом, виробленим невідомо з чого, поять місцевого споживача не лише магазини.
Була дуже подивована, коли волинські чиновники оприлюднили факти закупівлі такого, з дозволу сказати, соку соціальними закладами області. Продукти закуповують наче б то найдешевші на тендерах, а насправді ніякі вони не дешевші та ще й фальсифіковані. А тим часом справжній волинський березовий сік п’ють мешканці інших регіонів України, Польщі, навіть США (має контракт на його поставку Цуманський держлісгосп). У сусідів–поляків волинський сік продається у маленьких пляшках в аптеках як ліки, із відповідною супроводжуючою анотацією, де вказані всі його лікувальні властивості.
Щорічна заготівля березового соку в мережі Волинського управління лісового господарства становить понад 1000 тонн. Лідером у цій справі є Цуманський держлісгосп. Саме тут три роки тому започаткували ще одну оригінальну рецептуру консервації соку — замість цукру стали використовувати цілющу траву стевії, яка має у своєму складі природні цукри та є потужним імуностимулятором . І економія цукру відчутна (на тонні соку — 55 кілограмів), і — головне — такий сік можна споживати навіть хворим на цукровий діабет. Розробники планують відмовитись ще й від консервантів. Для цього хочуть замість лимонної кислоти використовувати в процесі консервації природну молочну кислоту, яку можна добути в процесі закислення соку.
Днями сама консервувала березовий сік за рецептом, яким поділився зі мною один лісник. У слоїки кладу жменю заморожених свіжих ягід чорної смородини і порічок, дрібку лимонної кислоти і цукру на смак — напій виходить фантастично смачний! Особливо з порічкою. Хоч і кажуть, що в соку, доведеному до кипіння, майже не залишається вітамінів, та все одно він корисніший, ніж магазинні соки, розведені з концентрату. До речі, вже доведено, що солодкий березовий сік не спричиняє карієсу зубів, тому для діток він незамінний повідомляє “Україна молода”
Не знаю, як у вас, а в моєму підвалі дозрівають бутлі із березовим квасом, який можна пити ціле літо, робити на його основі чудову окрошку та холодні борщі. Заправляю квас за традиційним народним рецептом — додаю підсмажений ячмінь і сушені груші. Кажуть, особливо добрі для цього груші–дички. Можна заправити також розплавленим цукром, тоді квасок набуде ще й коричневого кольору.
