Відтоді як погоріли, перебралися до повітки. Усі семеро тепер в одному помешканні. Тут і спальня на усіх, і кухня.
Яна Трохимчук, донька священика: Я зараз готую їсти, кожному по одному яєчку жарю. Вже нажарили сала, і будемо їсти скоро.
Від хати лишилося тільки згарище. Спалахнула через замкнення дротів. Викликали пожежників. Ті прибули за 20 хвилин, але від дерев’яного будинку рятувати вже було нічого. Погорільці навіть документів винести не встигли. Коли ж наступного дня сусіди прийшли допомогти розібрати згарище, серед попелу знайшли… єдину вцілілу річ.
Любов Смик, сусідка: Моя мала каже: «Мамо, мамо, все згоріло, а Євангеліє залишилося». Стали мурашки по всьому тілу, якийсь такий страх найшов…
Як вогонь оминув книгу – невтямки навіть священику. Жодна сторінка не підгоріла, кіптява лише трохи вкрила Євангеліє знизу.
Отець Петро, погорілець: Ціла. Письмена. От бачте…
Те, що Євангеліє вціліло, у селі називають дивом. Тепер певні: з Божою поміччю біду переживуть.
Отець Петро, погорілець: У мене були якісь заощадження. Вони теж згоріли. Практично я остався без нічого і ні з чим.
Історія про неопалиме Євангеліє рознеслася районом. Люди взялися допомогти. Священик вже залив фундамент під новий будинок. Але далі грошей бракує. Щоб розрадити хоч якось сім’ю, дітей-погорільців оздоровили у Євпаторії. Про путівки до санаторію клопотали районні чиновники. Із будівництвом теж, кажуть, допомагають чим можуть: обіцяють будинок звести до настання холодів. Та якби житло страхували, переконаний керівник району, голова б зараз ні погорільцям, ні йому не боліла.
Іван Власик, голова Рокитнівської РДА: Дуже тяжко з районного бюджету допомагати, стихій багато, біди багато. Але коли люди будуть застраховані, тоді їм легше буде відшкодовувати.
А діти священика наснажені дивом. І не сумніваються: скоро переступлять поріг нового будинку.