Програмний директор тернопільської радіостанції «Ух-радіо» – про те, як останньому локальному радіомовнику вдається конкурувати з великими мережами.
Щоб вижити в конкурентній боротьбі з потужними всеукраїнськими радіомережами, які заполонили ринок, тернопільському «Ух-радіо» потрібні були особливі переваги. Вісім років тому компанія знайшла свою «фішку», вирішивши транслювати суто україномовну музику. Матеріал про «Ух-радіо», що вийшов на «Телекритиці» 2007-го, так і називався: «Україномовність як формат».
Підхід, хоч і ризикований із погляду радійного бізнесу, себе виправдав. За словами керівників «Ух-радіо», для цього були всі передумови: маса якісної української музики, зацікавленість слухача (Тернопільщина – регіон із найвищим відсотком україномовного населення в країні) і не менша увага рекламодавця. Конкурувати ж із мережевими станціями «Ух-радіо» вдається завдяки локальному контенту. А ще, як наголошує Зоряна Биндас, програмний директор радіостанції, а також блогер, літератор і головний редактор інтернет-видання «Доба», завдяки винахідливості та невтомній праці рекламного відділу. Про особливості роботи регіональної радіостанції в «національному» форматі Зоряна розповіла ТК.
– Зоряно, 2004 року «Ух-радіо» почало транслювати пісні виключно українською мовою. Чим було продиктоване таке рішення? Що виграла і що втратила від нього радіостанція?
– Ідея україномовного формату належала дирекції радіостанції та захопила весь колектив. Такого формату, здається, вимагала навіть назва – «УХ» є абревіатурою словосполучення «українська хвиля». Рішення перейти на суто україномовний формат було великим ризиком, адже тоді нічого подібного не було ані в Тернополі, ані в Україні. Але вони це зробили й від цього лише виграли. Це стало «вибухом», що приніс радіостанції популярність.
Я бачу лише переваги україномовності. «Ух-радіо» стало першою в Україні радіостанцією, що транслює пісні виключно державною мовою. Це наша родзинка, те, чим пишається колектив і, сподіваюсь, тернополяни. Мені завжди смішно чути, як хтось говорить про необхідність зменшення квоти україномовного продукту в ефірі, бо, мовляв, пісень українською дуже мало. Нам вистачає матеріалу, щоб мовити цілодобово. Пісень у базі – тисячі. Якісної музики українською – хоч греблю гати, було би бажання пускати її в ефір.
Крім того, таким чином ми популяризуємо українську пісню, вітчизняних виконавців. Нещодавно в Тернополі був концерт співака Арсена Мірзояна з Запоріжжя. Він сказав: «Як добре, що у вас є радіо, яке крутить українську музику! Бо в нас усе російською». Нам шлють подяки за українські пісні слухачі з Одеси, Донецька та Вінниці. Ми отримуємо повідомлення з Росії, Польщі й Білорусі. Дехто за допомогою «Ух-радіо» навіть вивчив українську мову. І, звісно, нас із задоволенням слухають в інтернеті заробітчани, які працюють за межами України.
– Чи зможе формат радіо з виключно україномовними піснями прижитися в інших регіонах України? Або, можливо, навіть у всій Україні – як радіомережа?
– На Тернопільщині найбільший відсоток людей, які говорять українською, тому наш формат не є дивиною чи екзотикою. Через це він міг і не прижитися, адже люди хочуть того, що для них нове й незвичайне, а українською піснею на Тернопільщині нікого не здивуєш. У решті регіонів ситуація інша. Перспективи є – україномовний формат цікавий мешканцям Східної України. Потреби розширення FM-покриття на Схід і Центр я не бачу, можливостей також: отримати ліцензію зараз дуже складно. Але є онлайн-трансляція.
– З контенту «Ух-радіо» можна зробити висновок, що ви орієнтуєтесь на представників різних соціальних і вікових категорій. В ефірі присутні трансляції богослужінь, новини, традиційна й сучасна музика. Наскільки доцільно охоплювати таку широку аудиторію? Адже сьогодні радіостанції та телеканали, навпаки, тяжіють до нішевості, звуження аудиторії.
– Сьогодні станція працює в форматі «топ-100», тобто в ефірі лунає найпопулярніша українська музика. Весільну музику ми з ефіру прибрали; немає важкої музики – металу, репу тощо; богослужіння – лише вдосвіта. Інформаційних програм стільки, скільки вимагає Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, й навіть цей мінімум максимально «легкий». Отже, перш за все ми – розважальна радіостанція, яка транслює популярну українську музику та «розвантажувальні» програми.
– Як би ви описали свого слухача?
– Ще нещодавно типовий слухач «Ух-радіо» вимальовувався мені як галичанин середнього віку з хорошим почуттям гумору. Це трохи змінилось, коли ми пішли в інтернет і стали інтерактивними. Тепер ми точно знаємо, що нас слухає також і молодь, школярі – вони часто пишуть повідомлення на сайт. Також активні дописувачі – офісні працівники, які слухають нас на роботі. Частими гостями на сайті є наші земляки, які працюють за кордоном. Найприємніше, що всі вони активні: пишуть, дякують, роблять зауваження, висловлюють пропозиції. Зворотний зв’язок, віддача – це важливо. А завдяки соціальним мережам ми не лише спілкуємось із нашими слухачами, але й можемо побачити, які вони є. Вони різні, але їх об’єднує любов до української музики.
– Які програми «Ух-радіо» користуються найбільшою популярністю в слухачів?
– Популярна програма «Ранкова зірка» – спілкування з відомими людьми у прямому ефірі. В гості до ранкової ведучої Мар’яни Маєвської приходять художники, поети, музиканти, психологи, спортсмени тощо. Вони стають, так би мовити, співведучими. До розмови можуть приєднатися слухачі, зателефонувавши нам у прямий ефір. Людям це подобається. Популярним є хіт-парад «Галицька десятка», в якому протягом години звучать пісні, що їх найчастіше замовляли напередодні. Також цікава аудиторії ефірна програма з міським головою: мер Тернополя Сергій Надал щонеділі проводить в ефірі «Ух-радіо» гарячу лінію з тернополянами – відповідає на запитання журналістів, спілкується зі слухачами. Телефонують сотні людей, лінії обриваються ще кілька годин після програми.
– Який жанр радіопрограми, на вашу думку, найкраще підходить регіональній радіостанції як із погляду вподобань слухача, так і з погляду потреб рекламодавця?
– Як свідчить досвід, наш слухач полюбляє інтерактив: вікторини, конкурси, дзвінки в прямий ефір. У рекламних вікторинах і радіоіграх слухачі беруть активну участь. Наш рекламний відділ робить рекламодавцям нестандартні й креативні пропозиції, щоб і ефір цікавий був, і продукт комерційно вигідний. Звісно, є клієнти, яких цікавить традиційна реклама. Тоді за роботу береться наш креативний відділ: створюється ідея рекламного ролика. Часом невеличка реклама є справжньою міні-історією або повноцінним віршованим твором. Ідеї втілює продакшн-відділ.
– Які ще відділи існують у вашій компанії? Хто у вас працює?
– Умовно ми ділимо радіо на відділ реклами і власне студію (редакції). До рекламного відділу також входить промо та копірайт. У студії працюють ведучі прямого ефіру, звукорежисери, журналісти, загалом десятеро осіб. Ще є трафік-менеджер, який завантажує рекламу в ефір і є своєрідною ланкою між відділом реклами і студією; технічний директор, який займається всім, що стосується трансляції та ретрансляції; інженери з ретрансляції, офіс-менеджер, бухгалтерія. І, звісно, серце радіостанції – дирекція.
– Які інструменти ви використовуєте для популяризації радіостанції?
– Нині ми відновили роботу сайту, який кілька місяців переробляли. Перш за все, працюємо з інтернет-аудиторією: ведемо сторінки в Facebook і «ВКонтакті». Часом дискусії там жвавіші, ніж на сайті. Наші кнопки є на новинних сайтах міста, розробляється плеєр, тож незабаром, сподіваюся, «Ух-радіо» можна буде слухати й на інших сайтах.
Багато проектів бере на себе наш відділ промоції: робота з пресою та телебаченням, постійні нагадування про вікторини, які проводить станція, програми й рубрики. Проводимо масштабні конкурси, які висвітлюються в місцевих ЗМІ. Випускаємо подарункову промо-продукцію – від ялинкових прикрас до унікальних перекидних календарів. До речі, моделями для одного з календарів стали наші ведучі, які знялись у старовинних музейних вишиванках. Обличчя наших ведучих на сіті-лайтах і білбордах також прикрашали місто.
– Як, на вашу думку, повинні взаємодіяти між собою контент ефіру станції і контент сайту?
– Сайт – це продовження ефіру. Зараз розділити ці складові неможливо, вони повинні перебувати в гармонії та взаємодіяти. На сайті можна більше дізнатись про ведучих, програми, конкурси, подивитися старі і свіжі фото, зазирнути в минуле станції. Можна побачити у веб-камері, що відбувається в студії. Можна замовляти улюблені пісні, писати привітання, які потім зачитує ведучий. Контент ефіру має бути таким, щоб людина хотіла зайти на сайт. В ефірі повинне бути також промо сайту.
– Чи є «Ух-радіо» рентабельним?
– Про це більше знає наша дирекція. Однак я переконана, що є. На сьогодні ми залишились єдиною тернопільською радіостанцією, всі інші продались і закрились. Із цього можна зробити висновки про рентабельність.
– Як радіостанції вдається виживати, конкуруючи з великими мережевими радіостанціями? Які переваги має локальна радіостанція над мережею?
– На всіх частотах, де кілька років тому були локальні радіостанції, зараз мовлять мережеві. Тож у слухачів є вибір форматів. Але ми тримаємо аудиторію прив’язкою до місцевих подій, відомих у Тернополі людей тощо. Ми повідомляємо новини Тернопільщини, крутимо музику місцевих виконавців, ведучі в ефірі обговорюють те, що трапилось у нашому місті. Це величезна перевага локальної радіостанції, здатна забезпечити те, що цікавить рекламодавця – увагу місцевої аудиторії.