Посеред лісу на Бережанщині є хутір, де живе один дідусь. І ось, значить, ніч, сніг, вітер , мороз і листоноша, який везе цьому діду листа. Гребе він на лижах , матюкається на всю горлянку. Нарешті доходить, весь замерз такий і злий , іде до хати. Починає барабанити в двері ногами, кричить:
– Hу ти, виходь, я тобі, мля, листа привіз!
Хвилин через 5 відчиняються двері, виходить дід, і листоноша обрушує на нього всю свою лють. Мовляв, живуть тут козли за 20 кілометрів, ти їдь тут, мля, життям ризикуй, потім під дверима чекай, і взагалі. Ну взагалі матюкається на нього хвилин п’ять. Дід його вислухав уважно.
– Все сказав?
– Ну, все ніби…
– Так от, ти пискуй поменше, а то ще якусь тернопільську газету для розпалу випишу, будеш мені ту маячню щотижня носити.