Зима прийшла, як завжди, раптово… Як і у більшості випадків за моєї пам’яті. Якщо вірити синоптикам – то останні такі снігопади зафіксовані 130 років тому.
Здається, цим сніговим заметам раді тільки діти! Але ж ні!!! „Бавитись” із сніговими насипами приходиться і військовим.
Незважаючи на низьку температуру та поривчастий вітер з сильним снігопадом, воїни-артилеристи, як і у 2008 році, коли військовослужбовці прийшли на допомогу жителям південних районів Тернопільщини, що потерпали від повені, прийняли виклик стихії.
Офіцери капітан Сергій Андрієнко та лейтенант Андрій Мартинчук разом з сержантом Юрієм Качаном, солдатами Андрієм Борсулею, Іваном Павлишеним та Іваном Олійником три дні підряд і вдень і вночі почергово витягували „фури” та інші автомобілі зі снігових заметів у Тернопільському районі та майже в усіх районах міста Тернопіль. Так, своєчасно прийшли на допомогу у районі Петриківського підйому, ринку „Мотор”, на вулицях Микулинецькій, Текстильній в районі ринку „Подоляни”. Здавалося, що черговий виклик буде останнім, адже ж громадяни мали б усвідомити важливість додержання певних правил у ситуації, що склалася. Але виїжджати до місць, де чекали замерзлі, але незломлені непогодою люди, приходилося все частіше та все з меншими перервами.
Другого дня від початку стихії з 5-ї години ранку військові відгукнулись та прийшли на поміч в боротьбі зі сніговими заметами у школах (адже вони призупинили навчальний процес через заметіль) та дитячих садочках міста.
Старший лейтенант Ростислав Матіящук з солдатами Олександром Євстафієвим, Андрієм Буцяком і Степаном Королем та капітан Дмитро Пшава з старшим сержантом Богданом Корсаком, солдатами Романом Гикавим і Василем Юркевичем показали приклад самопожертви й відваги на території дитячих садочків №15, 22, 27, 28, 23, 31, 7, 30, 14, 9 та 17, у короткі терміни звільнивши входи у приміщення і дитячі майданчики від снігу, знехтувавши сніданком за розпорядком дня.
Діти – майбутні військовики та патріоти, назавжди запам’ятають злагоджені дії людей у погонах та цей приклад патріотизму.
Основним завданням для військовослужбовців стали: допомога місту чого б це не вартувало – чи то замерзання, чи недосипання, чи втоми від фізичної праці! Важливим моментом для солдат стала спільна робота із офіцерами, адже вони, „закатавши рукава” разом займалися прибиранням території військової частини та міста, діливши засоби для чистки снігу один на двох.
Отак пліч-о-пліч гартувався героїзм нашої молоді! В допомозі ж завжди пізнається друг!
А може серед них і майбутні Герої України?
Володимир Сімончук, заступник командира 11-ї Тернопільської окремої гвардійської артилерійської бригади з виховної роботи
Фото автора