У прес-службі обласного УМВСУ в Тернопільській області підтвердити чи спростувати цю інформацію не змогли, оскільки “міграційна служба – тепер окрема структура, незалежна від УМВСУ”. Ми намагались до телефонуватись до керівництва нової служби, але марно… Наразі пропонуємо почерпнути досвід рівненської родини.
Замість 100 тисяч – сюрприз…
У родині рівнянина Сергія 25 грудня 2012 року сталось поповнення: народилась дочка. У сім’ї це вже третя дитина. Така подія зазвичай супроводжується поздоровленнями від родини та друзів. Ну, й як же без святкування. Хтось з близьких пожартував: “Держава за народження третьої дитини 100 тисяч гривень заплатить”.
Але після паузи чомусь додав: “Хоча в нашій теперішній країні можуть і не дати”. Не минуло й тижня, як Сергій мав нагоду переконатися у пророчій правдивості цих слів.
Відразу після різдвяних свят вони з дружиною звернулися до Рівненського міського управління праці та соціального захисту із заявою щодо отримання передбаченої законодавством допомоги при народженні дитини. Тих самих 100 тисяч. Хоча для необізнаних варто пояснити, що одразу дають тільки незначну частину з цих коштів, а решта виплачується щомісяця протягом кількох років. Але повернемось до нашої історії.
Дізнавшись у РАЦСі, де реєстрували дитину, які треба подавати документи на отримання допомоги, сім’я почала збирати необхідні довідки. Їх перелік не великий: копія паспорта та ідентифікаційного коду, копія та оригінал свідоцтва про народження дитини, довідка, що видається РАЦСом при народженні дитини, і дані банківського рахунку для соціальних виплат. Якщо дитина в сім’ї не перша – додатково подаються копії свідоцтв про народження попередніх дітей та довідка про склад сім’ї. І ось тут почалось найцікавіше.
При поданні зазначених документів, працівники управління соцзахисту зауважили, що довідка про склад сім’ї не повна, бо до неї не включено новонароджену дитину. А без цього, на жаль, допомогу вони призначити не можуть.
Щоб не відкладати справу у довгий ящик, щасливий батько поїхав у паспортний стіл, щоб реєструвати немовля там. З самою реєстрацією проблем не було, але працівник паспортного відомства відмовилася вносити дані про дитину у будинкову книгу.
– Чому? – допитувався здивований батько.
– Тому що з 1-го січня 2013 року набув чинності Наказ Міністерства внутрішніх справ №1077 від 22.11.2012 р., зареєстрований у Міністерстві юстиції 18.12.2012 р., яким змінено порядок реєстрації громадян, – спокійно пояснювала пані. – Тепер ми не маємо права ставити будь-які відмітки до будинкової книги. Більше того, такого поняття як будинкова книга з Нового року не існує.
– Як же тоді я отримаю довідку про склад сім’ї, якщо у ЖЕКу паспортист виписує її на підставі даних будинкової книги? – запитав Сергій.
– А ніхто Вам такої довідки у ЖЕКу вже не надасть, – була відповідь.
– А як тоді я зможу отримати допомогу при народженні дитини? – допитувався молодий батько.
– Не знаю. Це питання до соцзахисту. А взагалі, Ви не перші, хто з цим зіткнувся. Зараз із цим наказом такого наробили, що ніхто не знає як діяти, – поспівчувала чиновник.
– А як же підтвердити факт реєстрації дитини? – з надією віднайти все-таки спосіб отримати потрібний документ, запитав Сергій.
– А ось Талон реєстрації, – сказала жінка. І прикріпила папірець степлером до свідоцтва про народження дитини.
Будинкові книги – анульовано?
Ще не до кінця вірячи словам паспортистки, Сергій пішов у свій ЖЕК. Дочекавшись години прийому і своєї черги, він потрапив до потрібного кабінету.
– Доброго дня, ви довідки про склад сім’ї видаєте? – запитує з порогу батько.
– Видаємо. – обнадіяла Сергія пані паспортистка.
– А на підставі яких документів? – уточнив чоловік.
– Показуйте будинкову книгу і паспорт, – з посмішкою сказала пані.
– Ось ці документи, але є один нюанс: мені потрібно підтвердити сьогоднішню реєстрацію дитини, – сказав батько, простягаючи талон реєстрації.
– Тоді інша справа. Це означає, що вас уже внесли до картотеки. В такому випадку Вам ніяку довідку я видати не можу, – розбиваючи вщент надію Сергія, відповіла паспортистка.
– Якої картотеки? – запитав, при цьому згадуючи, як у паспортному столі його дані вносили до якоїсь паперової картки.
– Згідно зі змінами у законодавстві паспортний облік паспортисти ЖЕКів не ведуть. Картотека віднині у Державній міграційній службі. Так що я Вам нічим не допоможу, – пояснювала паспортистка.
– Так мені без Вашої довідки не видадуть допомоги при народженні дитини. Ви це розумієте? – вже підвищував тон Сергій.
– Розумію, але не маю права видавати Вам довідку. Звертайтеся до соцзахисту, нехай призначають допомогу без довідки, – безапеляційно винесла вердикт паспортистка ЖЕКу.
Без права на оскарження
Сергій зрозумів, що рядові чиновники проблем не вирішать. Вони чітко дотримуються норм законодавства, а особливо інструкцій (письмових та усних) до них. Ніхто з них не буде, та й не в праві порушувати заради нього наказ Міністерства, тим більше – внутрішніх справ.
«Буду оскаржувати!» – вирішив Сергій, і знову вирушив до управління соцзахисту.
– Ось, прийміть мої документи такі як є і дайте мені відмову у призначенні виплати у зв’язку з відсутністю в довідці про склад сім’ї даних про новонароджену дитину, – рішуче з порога заявив батько. І далі, в стилі князівського “Іду на ви!” повідомив чиновників, що на підставі документальної відмови буде оскаржувати їхні дії у вищих інстанціях або в суді.
– Документи приймемо, але відмови не дамо, – спокійно відповіла чиновник. І так само пояснила, що згідно із законодавством сім’я має місячний термін на донесення документів, яких не вистачає.
– Якщо через місяць Ви не принесете довідку про повний склад сім’ї – тоді будемо приймати якесь рішення. А поки 30 днів документи будуть лежати у нас без руху, – додала чиновник соцзахисту.
– Так я не зможу принести таку довідку! – вже не ховаючи роздратування від абсурдності ситуації майже прокричав Сергій. – Невже Ви думаєте, що за 30 днів змінять законодавство? Давайте я напишу Вам заяву, що я не буду нічого доносити і дайте мені відмову! Донесення документів є правом людини, а не обов’язком!
Але чиновник демонструвала незламність і витримку.
– Ні. Законодавство визначило такий термін, і ми його маємо витримати. Ви вже не перший, хто зіткнувся з цим, – винесла своє остаточне рішення пані. А далі пояснила. – Ця проблема загальнодержавна. На цю тему навіть проводилась нарада у міськвиконкомі. Намагалися вирішити, хто ж зараз має видавати довідки, але розійшлись ні з чим: бо такі питання не вирішуються на місцевому рівні. Зверталися вже до новопризначеного міністра Королевської із проханням роз’яснити, що робити в такій ситуації. Відповідь – чітко виконуйте постанови.
От ми і виконуємо…
Кожен сам за себе
За цей час тільки у Рівному народилось десятки дітей, а значить з аналогічними проблемами зіткнулись багато сімей. І питання це зачіпає не лише Рівненщину, яка, до речі, є лідером з народжуваності, а проблема загальноукраїнського масштабу. Але пошуки бодай якоїсь згадки в Інтернеті про проблему не дали жодного результату.
Прояснив ситуацію знайомий юрист.
– Законодавство визначає дванадцятимісячний термін для призначення матеріальної допомоги при народженні дитини. От і відтягується питання. Батькам пояснюється, що за 12 місяців ситуація якось врегулюється і передбачені кошти їм будуть виплачені незалежно від того, коли виплата призначається, – пояснює юрист.
І додав:- Кожен вирішує свою проблему локально. Хтось спробує через суд встановити юридичний факт про склад сім’ї і подати замість довідки рішення суду. А хтось знайде впливових знайомих.
У цій історії найбільше обурює не відмова сім’ї у виплаті передбачених законом грошей. Таких батьків, як Сергій, і таких сімей як його в країні десятки тисяч. Але більшість із них воліють мовчати і “вирішувати питання” тихо. Та навіть не це обурює найбільше.
Більше всього дратує існування бездарної системи державного регулювання, яка не здатна організувати роботу бюрократичного механізму. Система, яка не здатна забезпечувати нормальну діяльність елементів державної влади. І навіть позбавляє можливості оскаржувати неправомірні рішення, нехай навіть протягом лише одного місяця.
Припинення механізму виплат допомоги при народженні дитини наказом Міністерства внутрішніх справ більше схожа на маразм. Хоча, можливо, не маразм, а в країні просто немає грошей? Якщо так, то варто було б про це молодому батьку Сергію сказати чесно й одразу. Так само, як прем’єр-міністр сказав, коли дороги України паралізувало снігом: “Не скигліть, беріть лопати і відгрібайте”…
Вже дописуючи цей матеріал, отримав електронний лист: “17 січня 2013 р. Президент України обурювався, що реформи в країні виконані лише на 25-35 відсотків, назвав це саботажем. З острахом думаю про те, чим би обернулося для населення стовідсоткове впровадження реформ! Повезло нам все-таки з урядом…” (написав мені Сергій Пінчук, громадський діяч).
А й справді, може не варто чекати, щоб реформування відбулось на 100 відсотків?
Олексій КРИВОШЕЄВ, http://novaukraina.org