Народний депутат України, член Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Михайло Апостол розповів про проблеми українських агровиробників в інтерв’ю журналу АгроЕліта. Відомий у Тернопільському краї аграрій, Михайло Володимирович знає, що потрібно зробити, щоб українці підтримували власного виробника та споживали продукти вітчизняного виробництва.
– Михайле Володимировичу, ви нині працюєте у складі Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України, розкажіть про нову посаду та людей, з якими доводиться працювати.
– Цього разу в комітеті 29 чоловік, а не 23, як зазвичай. Звичайно, усіх я не бачив і не знайомий з ними. Сподіваюся, що більшість з них є справжніми фахівцями і будуть займатися законотворчою діяльністю. Адже більшість олігархів далекі від людей, землі та тих проблем, які кояться у селі.
– Чи варто, на вашу думку, продовжувати мораторій на продаж землі? Адже чомусь так склалося, що орендар почувається набагато краще, аніж орендодавець.
– Тепер і в найближчому майбутньому мораторій на продаж землі просто необхідний. Потрібно, як слід розробити закон України “Про ринок землі”, довести до пуття кадастровий план. Зробити пілотний проект, щоб перевірити його ефективність. Адже зараз яка ціль наших олігархів: за безцінь скупити землю, а згодом за дуже великі гроші продати. Країна, яка продає свою землю, автоматично продає себе в рабство.
Згадаймо Аргентину, котра годувала весь світ. Маючи прекрасні землі і сільське господарство на своїй землі, вона не може користуватися цими благами. Газ, нафта, руда з часом закінчиться, а населення з кожним роком зростає, яке потрібно весь час годувати. Тож треба дбати про збереження земель і не роздавати їх направо і наліво. Варто врахувати, що родючість земель теж з кожним роком знижується за рахунок підтоплення, окислення та ряду інших факторів.
– Як же тоді захистити агровиробника середньої ланки від великих агрохолдингів?
– Агрохолдинги – це великий каток, який нищить усе. Вони сприяють небезпеці утвердження монополізму на ринку оренди землі та монополізації ринку сільськогосподарської продукції. Тобто вони витісняють з агробізнесу аграрні підприємства і фермерські господарства, які органічно входять до сільської місцевості та її інфраструктури. Відтак, левова частка населення стає безробітною і взагалі намагається виїхати з села, наприклад, за кордон.
Через те, на мою думку, відбувається і занепад села. В окремих областях агрохолдинги займають половину, а то й більше, сільгоспугідь. Так, у нашій області вони займають 42%, найбільше агрохолдингів зосереджено у Чернівецькій області – 60%. Найменш поширені холдинги у Закарпатській, Запорізькій та одеській областях. Великі компанії домінують у вирощуванні кукурудзи, цукрових буряків, м’яса птиці. Однак для того, щоб зберегти дрібних сільгоспвиробників, потрібна спеціальна політика держави. Думаю, нам вдасться цю ситуацію виправити.
– Ви на власному досвіді переконалися у всіх “привілеях” ведення агробізнесу і знаєте його усі підводні течії. Що потрібно зробити для того, щоб він розвивався?
– Агробізнес – це не найгірший бізнес, який є сьогодні в Україні. Крім того, що можна забезпечувати населення нормальними і екологічно чистими продуктами, товаровиробник, а також і орендодавець, може отримати з цього прибуток і в подальшому розвиватися. Державі, у свою чергу, необхідно створити всі умови для цього. Треба розробити чітку систему дотацій для сільгоспвиробників, щороку змінюючи їх розмір. Адже найважливіше підтримати їх на самому початку.
В мене є план допомоги селу, його розвитку та процвітання на благо України і селянських родин, зокрема, я і мої колеги будемо втілювати його у життя уже найближчим часом.
Розмову провів Руслан Тарасенко