Колишня тернопільська, а нині заокеанський онлайн- журналіст веб-простору Марія N. поділилася на власній сторінці у Фейсбуці дуже дотепним дописом. І хоч ми дозволу не питали, але сподіваємось на розвинуте почуття гумору у колєжанки, яка не буде гніватися за оприлюднення “сокровенного”
Колись, у редакції однієї тернопільської газети, де я працювала, один із журналістів, царство йому небесне, написав у рубрику “Господар” поради “Як розмножувати хрін”. На повному серйозі! Точніше, не сам написав, а “здер” з якогось журналу. У редакції ржали далі чим виділи – ну бо де ж таке видано, на українському городі та й розмножувати хрін!! Він сам розмножується, трясця його мамі…
Сміх сміхом, а я от маю проблему на моєму канадському городі зараз. Нє, не з хроном – він, як не дивно, успішно не загаджує город, а росте там, де йому відведено місце.
А проблему я маю із щавлем (кваском, квасцем – залежно яким діалектом розмовляють у вашому конкретно краю). Річ у тім, що протягом кількох років, як я приїхала в Канаду, не могла знайти того щавлю зі свічкою, як кажуть. А борщу зеленого таки хотілося! Ну а два роки тому, як ми переїхали на нове місце, я (о, диво!) виявила на нашому обійстю дикоростучий щавель. Вирішила його “одомашнити” – пересадила пару кущиків на город, щоб ліпше розвивався. Ну він і розвинувся, шоб йому!… Тепер думаю, як його позбутися. Ну бо розрісся не в ріст, як я і планувала, а вшир – захарастив добрий кусок городу. Зараз я город копаю і то всьо викорчовую. Але вже і коріняки міцні в того щавлю!!
Мораль історії – не залазити так глибоко у дебрі харчової ностальгії, як це зробила я. Собі ж дорожче виходить…
Хоча і зелений борщ, і салатики із додаванням щавельку минулого літа були таааакі класні!
Ще б кропиви тута десь знайти до зеленого борщу…
На фото: мій щавель, точніше, його минулорічні джунглі
Марія З.
P.S. Значиться, такво… У результаті щойно проведених мною досліджень, тобто, рискань по інету (а треба було це зробити ще минулого року!) виявила, в чому проблема із моїм щавлем. Річ у тім, що я пересадила на город sheep sorrel, тобто дикий щавель. Тобто, іншим він вже не буде і в життю не одомашниться. Буде таким же маціпуським і так же захаращуватиме город.
А от щоб мати нормальний щавель, такий, як в Україні, тра купити насіння того нормального, ймення котрому тутка – garden sorrel. А оскільки цього насіння у місцевих насіннєвих лавках не продають (перевірено протягом кількох років), треба шукати і замовляти десь онлайн.
Може, якогось дня знайду та й замовлю, якщо дуже вже та харчова ностальгія за Вітчизною припече…