На сьогодні в музеї зібрано понад 7 тисяч експонатів, яким уже тісно в дев’яти кімнатах просторого будинку в центрі Денисова (частину змушені зберігати у запасниках). До речі, й сама будівля є історичною — у ній в 1867-1901 роках проживав відомий подвижник національного духу отець Йосип Вітошинський.
Тут гостювали видатні громадсько-культурні діячі, з якими приятелював священик, зокрема Василь Стефаник, Михайло Павлик, Осип Маковей. У цьому домі проводилися репетиції створеного Й. Вітошинським уславленого денисівського хору, котрий першим на Тернопільщині виконав національний гімн «Ще не вмерла України…».
Завдяки Йосипові Вітошинському та вчителеві Омелянові Бородієвичу (батькові майбутньої письменниці Іванни Блажкевич) у селі утвердився тверезий спосіб життя. Корчми опустіли, бо селяни потяглися до книжок — у Денисові була відкрита перша в Західній Україні сільська читальня «Просвіти». Почуло село і живе слово Великого Каменяра — Івана Франка. Стараннями Й. Вітошинського тут діяли драмгурток, духовий оркестр, а також школа диригентів хорів, учні якої мали змогу заодно вивчати агрономію, бджільництво, історію України, живопис.
— На цьому благодатному духовному грунті сформувалося не одне покоління національно свідомих громадян, — розповідає директор музею Богдан Савак. — Наша гордість — семеро письменників-патріотів. Найяскравіші серед них — Іванна Блажкевич, Тетяна Федорів, Михайло Шарик, чиї образи увічнено у скульптурі у центрі Денисова. Гідну сторінку вписало наше село в історію національно-визвольних змагань. Десятки денисівчан воювали за волю України. Не скорили їх ні тюрми, ні сибірські заслання…
Нині матеріалами краєзнавчого музею, що надалі поповнюються, все частіше цікавляться дослідники минувшини. Тут черпають документальні факти для художніх творів сучасні літератори, а студенти — теми для курсових і дипломних робіт. Словом, збережена пам’ять села залишається джерелом, до якого завжди є бажання припасти.
Зенон МИХЛИК,
кор. «Сільських вістей»