Журналіст інтернет-газети «ПРО ВСЕ» поспілкувався з Арсеном Мірзояном щодо майбутнього концерту та інших цікавих тем, які виникали у ході розмови
– Насправді, давно хотів приїхати до Тернополя з сольним концертом. Люди давно цікавились цією ідеєю, але не складалось,- розпочав відверту розмову по телефону Арсен.
– У вас хороший концерт відбувся в драмтеатрі з Тонею Матвієнко в Тернополі. Торік саме відбувався випускний, то чимало людей, отримавши нагороди, чкурнули зі стадіону до вас в драмтеатр.
– Ну так, були дуже хороші відгуки. Цього разу я приїду до Тернополя з новою сольною програмою, з новими піснями. Наш другий альбом присвячений жінкам, а це вічна тема. І не просто жінкам, а тим, які невчасно побували у наших ліжках..
– Розумію Вас як чоловік. Весь альбом цікаво послухати, напевно, нереалізованим казановим, серцеїдам і т.п.
– – Так (сміється). Все це боком вилазить. З часом. Всі ми наступаємо на одні й ті ж граблі.
– Маєте у Тернополі друзів з якими спілкуєтесь?
– Ні. Лише тих, з ким познайомила Тоня Матвієнко.
– А з своїм колишнім тренером з Голосу країни Стасом П’єхою підтримуєте стосунки?
– Спілкуємось час від часу. Правда, я не часто буваю у Москві.
– Як поставились до походу Івана Гонзери (переможець «Голосу країни» минулого року- авт.) у велику політику? Він невдало балотувався до Верховної Ради від Радикальної партії Ляшка..
– Політично він не брав участі. Лише як артист. Як каже Ваня, це лише додало йому виступів як співаку.
– А що для Вас є спів? Можливістю самовиразитись, самоствердитись, заробити копійку…
– Та все в комплексі. Я гадаю, якби чимало інших людей могли співом заробляти, вони б це й робили. Чимало українців вважають це бізнесом, але на моє переконання бізнес – це дуже складна справа, і не все можна назвати цим терміном. Наприклад, гугл – це бізнес, а у нас в Україні– це бариги, які займаються дерибаном. Справжній бізнес не зважає на будь-які умови, навіть якщо в державі важкі часи, добротно вистроєна справа успішно діє.
– Чув, що ви також й малюєте..
– Давно вже не малював. Не можу себе заставити. Не бачу нічого цікавого. Хочеться, щоб це була класна ідея.
– Читав, що любите на велосипеді кататись..
– Я й зараз сиджу на ровері. Їду покататись на трамплінах і з вами спілкуюсь. Ми з дружиною і синами любимо велопрогулянки. Мешкаємо у Запоріжжі в спальному районі. У нас тихе життя на «Бабурці». А на роверах Їздимо в центр. Там життя активніше, можна посидіти в кафе. Пограти волейбол на площадці.
– Ви проводите активне життя. Вам не заважає, що колись мали проблеми зі слухом. Розкажіть, якщо можете, що з вами таке трапилось? Це якийсь нещасний випадок?
– Ні. Нічого такого. Є просто одна хвороба така. Так буває, що пластмаса допомагає краще чути, ніж рідний організм. А в мене завжди було активне життя. Займався тривалий час волейболом. А згодом, коли почався розподіл, не потрапив ні у клуб, ні у збірну. Зайнявся музикою. Почав втрачати слух. Лікарі порадили зав’язувати спів. Пішов в КВК, камеді-клаб. Втратив повністю слух в 2004 році. Толік, добрий товариш сказав, що то мені знак. Мовляв, треба повертатися в музику. І з тих пір я тут, творю своє…
– Якось пишу. Це не можливо пояснити. Наодинці. Моя дружина нещодавно презентувала свою збірочку віршів « Я такая как есть». У ній кожен вірш присвячено певним подіям у житті, людям. Я ж навпаки, намагаюсь узагальнити. Всі ми, з одного боку різні, але загалом дуже схожі. Намагаюсь проводити аналогії.
– Що очікуєте від концерту у Тернополі?
– Хочу побачити якомога більше глядачів. Спробуємо зробити День добра у Тернополі.
– Спасибі Вам за розмову, щасливої дороги.
– Дякую. Я вже приїхав – на трамплінах покатаюсь.
Розмовляв Борис Машлянка