Під час акції на театральному майдані молодь сформувала із лампадок велику свічу, помістивши її між прапорами обох держав: Польщі та України. Таким символом організатори пояснили, що у Другій польсько-українській війні постраждало як польське, так і українське населення, а тому ці події є спільною трагедією двох народів. Захід провів «Молодіжний Націоналістичний Конгрес» спільно із громадськими організаціями області: Молодий Народний Рух, Молода Просвіта, ТНПТ «Обереги», Тризуб ім. С.Бандери, СУМ.
Друга польсько-українська війна – це боротьба Армії Крайової та Української Повстанської Армії на території Холмщини, Волині, Галичини та прилеглих до них територій за відновлення незалежності у 1942-1947 роках. Закінчилось протистояння операцією «Вісла». Пік війни припав на 1943 р. на Волині. Через це часто Другу польсько-українську війну називають Волинською трагедією. Конфлікт набрав таких обертів, що були випадки, коли одне село нападало на інше. Тобто у війну було втягнуте цивільне населення, з боку якого і були найбільші жертви.
20 червня 2013 року сенат польського парламенту прийняв постанову, якою кваліфікував події на Волині в 1943 році як «етнічну чистку з ознаками геноциду». Активізація політичних дискусій у Польщі довкола польсько-українського конфлікту здебільшого є наслідком зростанням у сусідній державі впливів радикальних правих сил, які шляхом спекуляції навколо подій на Волині намагаються збільшити свій електорат. Політична ситуація в Україні також сприяє польським правим. Так, у відповідь на постанову сенату 119 народних депутатів України від фракції Партії регіонів, 23 обранці від Комуністичної партії та шестеро позафракційних підписали звернення до Сейму Польщі щодо визнання Волинської трагедії геноцидом поляків. В історії світового парламентаризму вперше представницький орган влади звинуватив свій народ у геноциді, що вкотре підкреслило антиукраїнську і проросійську діяльність цих політичних партій в Україні.
Ми вкотре стаємо свідками того, як політики змагаючись за голоси викривляють сторінки історії двох народів. Для того, щоб відбувся діалог потрібно, щоб кожен займався своїми справами: політики будували сучасне і майбутнє, а історики – шукали компроміс у цих буремних подіях, не піддаючись на провокації, а спираючись на документи та інші джерела. Всесвітньо відомий британський історик Норман Дейвіс, автор бестселера «Європа. Історія» та ґрунтовної праці «Історія Польщі» так відреагував на ці події: «Я вважаю, що цю ситуацію потрібно аналізувати з кількох точок зору одночасно: винищення на Волині та Галичині. Адже масові вбивства охопили не саму тільки Волинь і є частиною більшої проблеми. Неправда, що жертвами вбивств і винищень були тільки поляки. Також слід поєднати те, що робилося на Волині і Східній Галичині, з тим, що відбувалося після війни, тобто операцією «Вісла» – етнічними чистками, які проводив польський уряд проти невинних українців». Історик наголошує: «не можна дозволяти, щоб одна сторона називала себе єдиною жертвою, і рухатися далі в напрямку запровадження терміну «геноцид»».
