Жахливі історії міліцейського свавілля, цинізму і безкарності розповідають мешканці районного центру Врадіївка.
Налякані люди роками мовчали про звірства правоохоронців, і тільки після того, як усе селище повстало проти міліціонерів-ґвалтівників, відкрито заговорили про беззаконня, розповідає Роман Стебельце, «ФАКТИ», ICTV.
4 роки тому сина Віри Андріївни просто забрали з дому та посадили на 7 днів за ґрати. Увесь цей час, каже жінка, з нього вибивали потрібні свідчення, залякували і морили голодом, не дозволяли передати їжу. На 5-ту добу серед ночі жінці зателефонували і сказали, що тіло її сина вже у морзі в сусідньому Первомайську. Міліція і прокуратура стверджували: 46-річний чоловік повісився в камері на… умивальнику.
Ще одну жахливу історію розповідають у Врадіївці про 15-річну школярку, яка не прийшла з уроків додому, а вранці її тіло знайшли в центрі селища в озері. Розслідування за 2,5 роки не зрушило з місця. За офіційною версією, смерть настала від утоплення, дівчину спочатку побили, а потім кинули у ставок. При цьому побої на голові дуже подібні до тих, яких зазнала нещодавно зґвалтована 29-річна Ірина Крашкова.
«Ліве око, права щока, губа теж… Ніби сходиться. І так само тієї доби Дрижак був на службі», – каже батько вбитої школярки Ігор Поркул.
Налякані люди час від часу волали про допомогу, але їх ніхто не чув, не реагували правоохоронці навіть на депутатські звернення. Врадіївка роками була територією міліцейського беззаконня і нахабного свавілля.
«Протягом 3-х останніх років райвідділ міліції зґвалтував і вбив 5 жінок. Було закатовано 5 чоловіків з примусом визнати себе винними у цих зґвалтуваннях і вбивствах. Троє з них повісилися, один помер вдома від тортур», – заявляє народний депутат України, фракція ВО «Свобода» Едуард Леонов.
«Там система, яка була побудована владою, вся побудована на родинних зв’язках. Міліція – родинні зв’язки, прокуратура районна – родинні зв’язки. Обласна прокуратура – родинні зв’язки. Тобто, жалітися не було кому», – заявив народний депутат України, фракція ВО «Батьківщина» Микола Катеринчук.
Найстрашніше, що це миколаївське селище – не виняток, а радше приголомшливе правило, яке підтверджує: нерідко саме люди, покликані боротися зі злочинністю, її і очолюють.