Цьогорічний врожай плодоовочевих культур та ягід змусив сільгоспвиробників замислитися над тим, як з максимальною користю реалізувати його. І виявилося, що на сьогодні очікуваною є створення нової системи ринків. Вона формуватиметься в рамках Національного проекту «Зелені ринки – створення мережі регіональних оптових продовольчих ринків». Докладно про нього йшлося на недавньому засіданні Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань.
За різними оцінками, щороку Україна вирощує 8-10 млн. тонн плодоовочевих культур. Якщо взяти до уваги цьогорічні врожайні поправки, то зазначений показник може виявитися набагато більшим.
Відтак, виникає питання – як реалізувати зазначену продукцію? І в такий спосіб, аби це було вигідно і для сільгоспвиробників, і для споживачів, і для держави.
Питання не з простих, бо насправді можливостей для цього не надто багато. За даними керівника напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» Миколи Гриценка, в Україні нині понад 2,7 тис. ринків різного рівня. З них близько 2 тис. – винятково сільськогосподарські. «І тільки близько 200 ринків мають криті приміщення, які відповідають усім нормативам».
Донедавна планувалося звести 25 оптових ринків – по одному для кожної області. З цією метою Кабінет Міністрів навіть розробив спеціальну програму, та виконати її не вдалося – свої корективи внесла світова фінансова криза. Вона змусила український уряд терміново переглянути державний бюджет. По тому як це сталося, грошей для побудови оптових ринків забракло.
На сьогодні статус оптових ринків отримали лише 11 об’єктів, з яких збудовано тільки 3. Один з них – «Столичний» – у Києві.
Сьогодні фахівці взагалі ставлять під сумнів доцільність побудови такої великої кількості оптових ринків, яку запланував Кабмін. Чимало з них сходяться на думці, що цілком вистачило б 8-10 таких ринків.
Не справдилися й надії сільгоспвиробників налагодити тісні та взаємовигідні контакти з торговельними мережами. Провідні з них, в тому числі й «Метро», за інформацією директора українського представництва міжнародної консалтингової компанії «НІРАС» Наталії Доманської, ще з 2004 року почали активно втілювати HACCP. «Це міжнародний сертифікат, який відслідковує якість сільськогосподарської продукції на всіх етапах її виробництва».
Задум хороший, оскільки забезпечує безпеку харчування. Такий беззастережний підхід уже тривалий час сповідують розвинені країни світу. Проте в Україні для багатьох сільгоспвиробників він перетворився на нездоланну перепону.
Одразу виникли питання – де той HACCP можна отримати і скільки він коштуватиме? Дотепер не всі аграрії отримали на них відповіді. А без них двері супермаркетів для дрібних та середніх сільгоспвиробників залишаються зачиненими.
З одного боку, це технічні питання. Втім, на переконання багатьох фахівців, за ними криється значно більше проблем, ніж просто обмеження.
Річ у тому, що виробництвом плодоовочевої продукції та ягід в Україні переважно займаються саме дрібні та середні сільгоспвиробники. Агрохолдинги, зазвичай, надають перевагу зерновим та технічним культурам.
Дрібні та середні сільгоспвиробники не мають достатніх ресурсів для того, аби вирішувати питання на зразок здобуття сертифікату HACCP. І в підсумку втрачають свої позиції на внутрішньому ринку.
Про зовнішні ринки їм здебільшого доводиться лише мріяти. Микола Гриценко наголосив, що експортні поставки можливі лише за умови належної передпродажної підготовки та формування товарних партій. А це під силу тільки тим дрібним та середнім сільгоспвиробникам, які об’єднаються в кооперативи.
За існуючих умов виробники плодоовочевої продукції та ягід змушені шукати порятунку на стихійних ринках або продавати її перекупникам прямо з поля. Остання схема ділових стосунків упродовж кількох років набула особливого поширення. За словами Миколи Гриценка, у такий спосіб продається до 50% усієї плодоовочевої продукції.
«Це – неофіційний канал збуту. На ньому втрачає і держава, і виробник. Бо йдеться про готівковий обіг, який не обліковується і не оподатковується. Зазвичай, перекупники купують продукцію за заниженою ціною», – пояснив Микола Гриценко.
Тож не дивно, що останнім часом і держава, і сільгоспвиробники шукали можливих шляхів поліпшити ситуацію. І, на переконання Миколи Гриценка, найкращим варіантом виявилося формування в Україні системи продовольчих ринків під назвою «зелені» ринки.
Слід зазначити, що вона формуватиметься в рамках Національного проекту «Зелені ринки – створення мережі регіональних оптових продовольчих ринків». Нині він розробляється Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства та Проектом USAID «АгроІнвест».
Директор Департаменту національних проектів Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Юрій Гусєв підкреслив: «Цей проект дозволяє формувати продовольчу безпеку України. Фінансову та ідеологічну підтримку його реалізації надає Проект USAID «АгроІнвест».
За його інформацією, перший етап роботи над Національним проектом вже проведено. Він передбачав загальний аналіз підходів до «зелених» ринків, вивчення досвіду у цій царині інших країн, а також узагальнення вітчизняного досвіду. Сьогодні ж уже впроваджується другий етап, у рамках якого вирішується кілька основних питань. Одне із них стосується аналізу чинного законодавства.
«За 22 роки Україна напрацювала певну сільськогосподарську інфраструктуру, певне законодавче поле діяльності сільськогосподарських ринків. І в першу чергу – оптових. Нам треба врахувати ці позитивні напрацювання. Тож за результатами розробки попереднього техніко-економічного обґрунтування будуть запропоновані зміни, які необхідно внести для поліпшення інфраструктури аграрного ринку. Причому, як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівні», – сказав Юрій Гусєв.
Представник Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами наголосив, що цей проект є інвестиційним. Відтак, налаштований на інтереси інвесторів – як українських, так і зарубіжних.
Юрій Гусєв сподівається, що Національний проект понад усе зацікавить європейських інвесторів. І не лише тому, що в таких країнах, як Франція та Іспанія, дуже розвинена інфраструктура збуту сільськогосподарської продукції. Це зумовлено й перспективами приєднання України до Зони вільної торгівлі, а вона значно спрощує перетік капіталів з одних держав до інших.
Питання щодо участі держави в реалізації Національного проекту, за словами Юрія Гусєва, визначатиметься пізніше – потому, як його затвердить Кабінет Міністрів. І ця допомога може виражатися не стільки у фінансовій підтримці, скільки у сприянні вирішенню питань про виділення земельних ділянок під ринки тощо.
Юрій Гусєв висловив сподівання, що вже у вересні буде повністю підготовлено попереднє техніко-економічне обґрунтування Національного проекту, і невдовзі воно буде спрямоване на розгляд у Кабінет Міністрів. Отож, до кінця поточного року можна буде говорити і про форми державної підтримки формування системи «зелених» ринків в Україні.
Наталія Доманська пояснила, що мережа «зелених» ринків є трирівневою і складається з ринків загальнонаціонального та регіонального значення, а також із фермерських ринків.
За кожним типом ринків розроблена модель, яка, крім іншого, містить архітектурні рішення щодо конструкцій, інженерних мереж та оцінку реалізації кожної зазначеної моделі в усереднених умовах. Прив’язка до конкретних умов здійснюватиметься на місці.
Великі сподівання Наталія Доманська покладає на оптові ринки. За її словами, вони надають можливість працювати як дрібним і середнім, так і потужним сільгоспвиробникам.
Оптові ринки забезпечать виробників правдивою інформацією щодо цін, які впродовж дня складаються на сільгосппродукцію, а також необхідною сертифікацією, що гарантує її безпечність. Важливо й те, що виробники можуть об’єднуватися та спільно просувати свою продукцію під брендом, створеним оптовим ринком.
Ефективність такого підходу підтверджена, зокрема, досвідом роботи Познанського оптового ринку у Польщі. На момент його відкриття 70-80% всієї продукції, що пропонувалася до продажу, мала іноземне походження. Буквально невдовзі цей показник змінився на користь польських сільгоспвиробників. Їхня продукція вже домінувала, бо становила 60-65% від загального продажу.
Наталія Доманська зазначила, що обговорюватимуться умови торгівлі на українських ринках. «На певних ринках можуть бути запроваджені заборони на торгівлю особам, які не мають стосунку до сільгоспвиробництва, для нелокальних виробників».
На думку Миколи Гриценка, сьогодні найважливіше звернути увагу на формування ринків другого і третього рівнів. «Це регіональні та місцеві ринки, які найближче розташовані до виробників та споживачів сільськогосподарської продукції».
Учасники засідання Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань особливу увагу привернули до того, що система «зелених» ринків водночас вирішує і соціальні питання. Микола Гриценко навів приклад села Добре Симферопольського району в АР Крим, де нещодавно відбулася презентація проекту оптово-роздрібного ринку. Він має розташуватися на 3 гектарах землі, тож належить до розряду невеликих за розмірами. Натомість створює 500 робочих місць, що дуже багато важить для регіону. Заразом цей ринок знімає досить велику напругу щодо врегулювання торгівлі плодоовочевою продукцією вздовж ялтинської дороги. Отож, врегульовує питання безпечності цієї продукції.
Чи зацікавить інвесторів згаданий Національний проект і чи захочуть вони взяти у ньому безпосередню участь? Учасники засідання дали ствердну відповідь на це запитання. А Микола Гриценко ще й послався на конкретний приклад: «Зараз ми завершуємо дослідження щодо створення ринку в Красногвардійському районі. Переговорили з фермерами. Всі готові вкласти гроші, навіть назвали конкретні цифри, щоб самотужки профінансувати побудову ринку».
І такі приклади – непоодинокі.
Максим НАЗАРЕНКО,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань