Війна олігархів в Україні з наближенням 2015 року може достатньо поміняти розташування фінансових кланів в турнірній таблиці політичних змагань. Віктор Пінчук, Ринат Ахметов, Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ, так звана «Сім’я» та ще кілька олігархічних груп ведуть невидиму боротьбу між собою, яка видимо руйнує українську економіку. Так, наприклад, за січень-липень цього року за даними УНІАН від приватизації державного майна в державну казну отримано 182,3 мільйона гривень або 1,67% (!) від встановленого на цей рік плану. За припущенням колишнього голови Фонду Держмайна Олександра Бондара така ситуація виникла у зв’язку з тим, що до приватизації найліквідніших актививів намагається не допустити інших «Сім’я», яка покищо ще не закумулювала достатньо коштів для скупівлі всієї України.
У цій боротьбі Тернопільська область мала б собі відпочивати. Тут немає важкої промисловості, енергогенеруючих компаній, потужних заводів, виходу в море, тому й боротись олігархам здавалось би немає за що. На справді це не так – на шаховій дошці нашого аграрного краю давно зроблені перші ходи. Групи українських мільярдерів-важкоатлетів кілька років як представлені великими компаніями в Тернопільщині, які своєю діяльністю впливають не тільки на чиновників різної собівартості, а й на кожного мешканця загалом. На війні, як то кажуть, всі засоби добрі, а засоби впливу олігархи використовують найрізноманітніші, звичайно, що все відбувається з допомогою «бозонів Гігза» – отих елементарних часток бога Мамони, які по іншому ми називаємо гроші, гривні, євро або долари. Адміністрації, мерії, громадські організації і церква – це ті місця, куди найбільше течуть грошові потоки на одному рівні з вкладанням коштів у розвиток самих підприємств. Особливо їх рушійна сила помітна перед виборами, але поки ми зараз живемо в міжвиборчий період, мільярдери займаються повним ходом розстановкою фігур, час від часу стикаючись в невидимім бою.
Олігархи по вирощуванні свиней
Так, нещодавно тернополяни спостерігали за приїздом представника «донецької влади», голови комітету Верховної Ради з питань транспорту та зв’язку, Бориса Вікторовича Колеснікова. Приїзд чиновника високого рангу в порядку подій для адміністрації Хоптяна нагадувало: штормове попередження – ураган – наслідки після урагану. Найбільше тернопільські ЗМІ турбували наслідки візиту, тобто чи всидить губернатор на місці, чи знесе його вітром змін. Покищо всидів, але помітно спотів і занервував, коли Борис Вікторович порівняв доповідь Валентина Антоновича з оповідками про космічні кораблі.
Невдоволення Колеснікова Хоптяном є також і з іншого приводу. Слова губернатора про те, що нам би в кожен район та й по земляку Фірташу, були для як серпом по… нижче пояса Партії Регіонів. Діяльність Дмитра Фірташа останніх півроку лякає навіть самого Рината Ахметова через вплив мільярдера з Тернопільщини на президента. Як відомо, Колесніков і Ахметов належать до однієї фінансової групи олігархів, які ми так часто називаємо «донецькі», а у Фірташа «неправильне» місце народження, він ні за які гроші не стане серед них «своїм», щоправда і вносить свою лепту у потрібне політичне русло. Крім того, він помічений у дружніх стосунках з найближчим оточенням Віталія Кличка, чим неодноразово подразнював олігархічні клани з Донбасу. Після парламентських виборів 2012 року Партія Регіонів використовувала інформацію про вплив Фірташа на «ударівців» як «ляканину» для опозиції, буцімто він зможе серед представників УДАРу набрати «тушок» для ПР, а зараз ця інформація набирає іншої сутності: начебто у Дмитра Фірташа міняється політична орієнтація і у 2015 році він зробить ставку на Кличка. Тобто на сьогоднішній день згадувати «добрим словом» мільярдера з Тернопільської області в середовищі групи Ахметова-Колеснікова – це як плювок в душу, що й зробив Валентин Хоптян.
Та повернімось до Бориса Вікторовича, не як до державного чиновника, а як до олігарха, який має свій бізнес на… Тернопільщині. Під час вислуховування «губернаторської пісні про солодке життя», Колесніков поцікавився у Хоптяна, де удвічі збільшилась заробітна плата селян на Тернопіллі. Непідготовлений Валентин Антонович навіть не здогадувався, що таке питання могло й мати прихований зміст, а не тільки турботу про сільське населення, інакше похваливши діяльність корпорації «Агропродсервіс» Івана Чайківського, потішив би самолюбство депутата-олігарха. Саме Бориса Колесникова найбільше пов’язують з інвестиціями в розвиток свинарного сектору корпорації «Агропродсервіс». Іван Чайківський не одноразово повторював про залучення мільйони доларів інвестицій в його аграрну компанію, особливо в свинокомплекси, проте не обмовлявся звідки такі кошти. Фінансові вливання найбільше надходили в роки приналежності тернопільського аграрія до Партії Регіонів та міцної дружби з одіозним депутатом від «регіонів» Орестом Муцом.
Хотілось би також відмітити, що Борис Колесніков теж займається вирощуванням свиней. За даними інтернет-сайту «Форбс.ua» він на 29 місці у списку найбагатших українців , а його агрохолдинг «АПК-Інвест», зараз займає лідируючі позиції по вирощуванні українського сала. Частка «АПК-Інвест» в промисловому виробництві свинини в Україні у 2012 році становила 15%, а на 2015 агрохолдинг націлений взагалі вирощувати не менше 600 000 свиней у рік. Що корпорація Чайківського, що агрохолдинг Колеснікова, обоє співпрацюють з компаніями Королівства Данія в питаннях племінної роботи над свиньми. В цьому не було б нічого поганого, коли б не скандали олігархів з громадами сіл, які відчувають свинячий запах такого бізнесу.
Олігарх-мученик
Взагалі ріст сільськогосподарського виробництва в Тернопільській області доволі помітний і відбувається не тільки завдяки одному Івану Чайківському. Серед найбагатших українських фермерів з Тернопільської області є також Іван Миколайович Гута, капітал якого становить близько 500 млн. доларів. Він володіє Агрохолдингом «Мрія», що орендує біля 300 000 га землі в кількох західних областях.
Валентин Хоптян не любить згадувати в хвалебних одах мільйонера з Гусятинського району, не їздить до нього в гості, не навідує фестивалі з українськими зірками, організовані агрохолдингом, навіть замість себе може відправити когось іншого, наприклад, податкову інспекцію. Причин недолюбства є декілька, основна з них лежить у політичній площині, оскільки «Мрію» Гути відносять до бізнесу братів Ющенків, старший з яких Віктор, перебуваючи на посаді президента, присвоїв аграрію звання Героя України. А сам Хоптян в ті роки мусів сяк-так перебиватися керівником дрібного фермерського господарства «Тоніс» на Хмельниччині.
Ну, а початок 2013 для Хоптяна і Гути був найважчим періодом у їхніх стосунках. Провладний «наїзд» на сімейний бізнес Івана Миколайовича обговорювали мало чи не всі центральні засоби масової інформації. Агрохолдинг «Мрія» підозрювали у несплаті податків на суму 15 мільйонів гривень. Така сума набігала через те, що компанія для іноземних інвесторів подавала одні економічні звітності, а для податкової України зовсім інші. Людина під псевдонімом Орест Лютий у свої статті від 5-го березня цього року на сайті ХайВей «Помста Івана Гути» зазначала, що у 2010 році середня врожайність озимої пшениці та жита становила 15 цнт з га, а іноземним інвесторам І.Гута відзвітував про показник у 56 цнт з га. (читати повністю)
Крім цих даних, Орест Лютий наводив ще кілька тіньових схем збагачення гусятинського олігарха. І так сталося, що в період податкових атак, за статистикою Журналу Форбс бізнес Івана Миколайовича схуд на цілих 47 мільйонів доларів. Кажуть, що в пориві емоцій через знецінення активів місцевий олігарх обіцяв помогти достроково позбавити Хоптяна губернаторських повноважень за таке відношення до сільського господарства. Не відчувши захисту від Ющенків, підключив до боротьби ВО «Свободу», але в цілому обоє аграріїв зараз на тих самих місцях.
Перспективи Китаю в Тернопільськім краю. Аграрний король.
В принципі, губернаторським словам про те, що Тернопільщині бракує олігархів можна заперечити. Крок за кроком, рік за роком достатньо потужні аграрні компанії, які діють в нашій області, скуповує найбільший латифундист України Олег Бахматюк. Він взагалі, як олігарх, може представляти кілька районів на раз. Його агрохолдинг «Ukrlandfarming» вже сьогодні входить в десятку найбільших у світі за розміром земельного банку і має перспективу ввійти в трійку, якщо збудуться плани 39-річного олігарха з Івано-Франківської області. Олег Бахматюк «обробляє» землі загальною площею 532 000 га і націлений довести розмір обробітку до 800 000 га, що становитиме 1,8% від загальної площі сільськогосподарських угідь України.
Починаючи з 2010 року, власністю «Ukrlandfarming» (компанія зареєстрована на Кіпрі) стали десятки компаній АПК України. Найбільш помітними для тернополян є «Дакор Агро Холдинг» та ПАТ «Компанія Райз», які в свою чергу володіють великою кількістю дрібних агропідприємств в різних районах Тернопільської області.
Все було б як-то кажуть «ok»: інвестиції, розвиток с/г, збільшення робочих місць для селян, але Олега Бахматюка конкуренти підозрюють в маніпулюваннях звітністю економічних даних для іноземних інвесторів, що рано чи пізно може призвести до негативного сприйняття інвестиційному іміджу країни, особливо в аграрному секторі.
Аграрний король своїми робочими поїздками часто відвідує Китай. У країні шаоліня він знаний бізнесмен завдяки неодноразовим виступам на бізнес-конференціях китайських мільярдерів. Останніми роками часто звучить інформація про зацікавленість Піднебесної у розвитку сільського господарства нашої країни. На противагу бізнесових кланів і КабМіну Азарова суть такого інтересу викликає занепокоєння українських науковці. Так, наприклад, в минулорічному інтерв’ю для http://finance.ua/ кандидат економічних наук Віталій Мельничук зауважив, що китайська логіка інвестування призводить до “завоювання” території не лише в економічному, але і в демографічному сенсі, тому що Китай часто вимагає, щоб персонал, задіяний у їх проектах, завозився саме з КНР. Тобто Олег Бахматюк в перспективі до свого аграрного бізнесу на Тернопільській області може залучити не одного китайця. За те при таких обставинах можуть появитися повітряні сполучення Тернопіль – Пекін або Тернопіль – Гонконг.
Щодо політичної приналежності багатія з Галиччини, то немає чіткої інформації. Бахматюк співпрацював з Фірташем в купівлі кількох облгазів. Потім покинув цей бізнес. Ніколи не звинувачувався правоохоронними органами в злочинних діяннях, дружба з президентським оточенням і загравання з владою, якщо і є, то непомітні. Є, правда тісна співпраця з Антимонопольним комітетом, який дозволяє поглинати «Ukrlandfarming» все й нові і нові аграрні компанії, тим самим збільшуючи частку Бахматюка в аграрному секторі до вражаючих величин.
Іноземні інвестиції, як загроза національним інтересам країни.
Чесно, Валентин Антонович даремно скаржиться на відсутність олігархів на Тернопіллі. Якщо перерахувати їх усіх, описати кожного гріхи, методи збагачення, причетність до тіньових схем та фірми, які вони представляють, вийде достатньо товстий том. Покищо такої книги у нього нема, а так вона могла б бути хорошим довідником на профільних нарадах та колегіях облдержадміністрації. Чиновнику варто тільки не забувати, що на підвладній йому території ведуть свій бізнес «особливі» люди країни. Коротко про них:
– Ринат Ахметов – компанія «Метінвест», вул. Поліська. Займає найбільшу територію промислової зони серед діючих підприємств міста Тернополя.
– Олександр Янукович – ПМП «Рост, меблева фабрика «НОВА» (м. Тернопіль). Причетність до купівлі цих підприємств сином президента документально недоведена, але спосіб, в який вони були продані/куплені, дуже нагадує почерк одного з наймолодших олігархів України.
– Дмитро Фірташ – У 2012 році для ведення сільськогосподарського бізнесу утворено компанію «DFAgro»,яка збудувала тепличний комплекс на 10 гектарах землі в селі Синьків . На сайті його головної фірми Фірташа GroupDF міститься інформація, що 10 гектарів, це тільки перша черга.
Є ще чимало багатих представників Тернопільщини, які можуть робити політичну погоду на місцях, всіх і не згадати: Петро Гадз («Бучачагрохлібпром»), Петро Сачик (Тернопільська птахофабрика), «король українського шиферу» Микола Круць з Івано-Франківщини (Великоберезовицький комбінат «Будіндустрія» ), Ярослав Джоджик (ВАТ «Опілля», готель «Тернопіль») та інші. Проте особлива увага при написанні матеріалу акцентувалася на аграрному секторі по тій причині, що будь-які інвестиції з закордону в с/г підприємства, в багатостраждальну українську землю містять в собі загрозу національним інтересам. Заради збагачення українські власники аграрних компаній розпродують акції своїх підприємств на європейських фондових біржах та Гонконгу. Для їх радості акції доволі непогано котируються на фондових площадках, приносячи мільйонні прибутки українським олігархам. Так, на сьогоднішній день іноземцям не можна володіти українським чорноземом, але це не значить, що міжнародне лобі не зацікавлене у вільному продажі землі с/г призначення. Заради величезних кредитів українська влада неодноразово йшла на поступки інтернаціональним фінансовим структурам. За даними Міністерства фінансів станом на 31.12.2012 року загальна сума державного та гарантованого державою боргу складає 64,5 млрд. дол., що становить 36,6% від ВВП країни. І динаміка росту невпинно збільшується. Платити прийдеться, земля – це теж активи бізнесу.
Бідою ще не пахне, принаймі зараз, коли земля сільськогосподарського призначення не перебуває у вільному продажі, але як тільки Верховна Рада скасує мораторій, кожен власник земельного паю може стати багатієм і скоріш за все ненадовго. Без сумніву, найдуться сотні посередників, перекупщиків, пройдисвітів, аферистів, які зловживатимуть недалекоглядністю простого селянина. Нарешті відчувши в руках кількадесят тисяч гривень за продану батьківську землю, він поживе собі на широку ногу кілька місяців, поки гроші не закінчаться. Ну що то є 40-50 тисяч гривень? А от справжню ціну земельного паю селянин дізнається з новин якогось телевізійного каналу Китаю, Франції, Ізраїля чи Росії. Можливо це стримує великих гросмейстерів нашої країни не пускати у вільний продаж ріллю та пасовиська, але зовсім не заважає їм змагатись між собою за розширення своїх територій.
Назар Глибокий