Були на флоті… соромно, коли на кораблі, що стоять в один ряд, приїжджають шефи (не нижще заступника голови), – а в нас пустка.
Соромно було дивитись в очі морякам.
було просто встидно , і хотілось когось просто втопити в Тернопількому озері…
Нам оголосили війну. Ідуть повномасштабні бойові дії. З моря наші війська прикриває флот. 27 липня 2014р. (в день Військово Морських Сил Збройних Сил України)кораблі флоту, по наказу, вийшли в море прикривати сухопутні війська з півдня…
Після захоплення частини суден росіянами, в суспільства склалось , скажімо так, не дуже добре ставлення до флоту: Здали кораблі без бою ворогу.
А я скажу по іншому : був наказ – вогонь не відкривати , на провокації не піддаватись…
Три епізоди захоплення корвету «Тернопіль» росіянами, про які невідомо громаді Тернополя:
* Батальєр корабля під час штурму «забарикадувався» в оружейці з кулеметом Калашникова і гранатою в руці. Дві доби поспіль (і в день і в ночі) його вмовляли здатись. А він відповідав : я давав присягу народу України. Підете на штурм підірву боєкомплект корабля разом із собою в центрі Севастопольської бухти…
* Замполіт корабля заховав від ворогів прапор корабля. І на «вмовляння» повідомити про місце зберігання – 3 дні мовчав. А після того, як була дана команда зійти на берег, добровільно поїхав обороняти аеродром «Бельбек». Де в сутичці був поранений .
* Командир корабля під час штурму сів в командирське місце і коли «колорадос» попросили його зійти на берег… словом напишу так : в одній руці пістолет, а в другій… була команда : вогню не відкривати, на провокації не піддаватись…
Просте запитання: хіба ми можемо з такими людьми не перемогти?
60 чоловік з сім’ями та дітьми залишили все в Севастополі та приїхали в Одесу. Тому , що вони давали присягу Україні. Тому, що люблять свою державу.
Заробітня плата військового моряка біля 3000гривень. Зняти квартиру, в Одесі – 2200. На прожиття залишається 800гривень. А люди залишили все та переїхали, тому що слово Україна , для них, не пусте місце…
Корвет Тернопіль росіяни не віддають. Наші хлопці (команда корабля)з своєї ініціативи взялись відновлювати інший корабель. За власні кошти придбали броне-листи, відновлюють обладнання.
В рідного міста Тернопіль не просять ні благ, ні регалій. Попросили лише болгарку та зварювальний апарат…
Громадські активісти передали дещо більше. Однак…
Однак дивує позиція Тернопільського міського голови в цьому питанні.
Совісті вистачає одягнути футболку , та насунути на лису голову кепку з логотипом корвету «Тернопіль». Ходити по місту і розповідати , як він допомагає команді та кораблю. Це все на що його вистарчає.
Надзвичайна загруженість державних справ не дає можливість не те, що поїхати, а хоча б зателефонувати та привітати моряків з Днем Військво-морських Сил України 27.07.2014р.
Ніхто ,навіть, не зателефонував з міської ради Тернополя…
Ви знаєте було трішки соромно за наше місто. На усі кораблі приїхали шефи. Привезли хто що міг (краску, електроди,диски до болгарок, кабеля зв’язку, тощо).
А біля причалу, де базується команда Тернополя (на даний момент корабель Шостка)- пустка.
Ніби й не має обласного центру західної України – Тернополя. Не має мера, немає заступників. Не має начальника одного з управлінь. Не має нікого, хто дбає про обороноздатність держави.
В нас лише вистарчає совісті добровільно – примусово «збити» з вихователів дитячих садочків по 100гривень , та писати після цього в ЗМІ скільки міський голова Тернополя зібрав коштів для потреб армії…
Стоячи на причалі, під час під’йому прапора було соромно … Соромно за таке відношення, до людей, які не зрадили присязі і вірно служать народу України.
Любіть Україну!
Тримайте порох сухим!
ТОГО «Тернопільскі підсумки» Тарас Білан
Тернопільский громадський люстраційний комітет Тарас Герман
