Коли екзотика набридає, хочеться чогось особливого: чогось ніби звичайного, але в той же час колоритного; чогось і буденного, і по-святковому нового; чогось рідного, але й ще досі непізнаного. Тоді більшість завзятих мандрівників розпочинають пошуки місця «з родзинкою» не за далекими кордонами і не в чужих країнах. Вони їдуть у провінцію. Туди, де десятиліттями може нічого не змінюватися. Туди, де люди плекають традиції та з уст в уста передають зворушливі історії славних предків. Туди, де досі живе містика, де кожна стежка особлива і де чи не кожна споруда – пам`ятка історії.
Старовинний Кременець, що на Тернопільщині, – одне із таких особливих колоритних містечок. Якщо дивитися на нього буденним поглядом, то можна побачити лише радянські п`ятиповерхівки, погану дорогу та очевидну бідність регіону. Проте коли туди потрапляє справжній поціновувач, у полі його зору миттєво опиняється низка безцінних місць для відпочинку та історичних пам`яток для інтелектуального розвитку. Кожен, хто тут зміг відкинути сіру завісу буденності, зможе знайти як мінімум 12 причин, щоб порекомендувати місто Кременець для відвідин справжнім гурманам туризму.
Причина ПЕРША – гори. Вони зустрічають туриста і супроводжують його впродовж усього перебування в цій місцевості. Навколо Кременця височіють такі гори, як: Хрестова, Воловиця, Куличівка, Дівочі скелі, Черча. Кожна з них має свою особливість та свою історію. Вони вкриті старим густим лісом, з їхніх вершин відкриваються неповторні пейзажі. Саме тут можна помилуватися панорамою міста та околиць, і саме тут чимало ідеальних місць для роздумів над сенсом життя та пошуків правильних рішень.
Причина ДРУГА – замкова гора з руїнами фортеці, що здійнялася на 397 метрів над рівнем моря. Ця місцевість має історичну назву – «Бона» на честь дружини польського короля Жигмонта І Бони Сфорци. У кінці XIV століття волинський князь Любарт збудував на горі новий кам`яний замок, який восени 1648 року було зруйновано козацьким військом. Після цього замок більше не відбудовувався. Зараз це прекрасне місце для романтичних зустрічей та палких зізнань.
Причина ТРЕТЯ – архітектурні пам`ятки. Вони тут чи не на кожному кроці. Найкрасивіша споруда міста, а може, й цілого регіону – ансамбль колегіуму (1731-1743 рр.). Комплекс складається з костелу, келій і двох учбових корпусів. Колись це був монастир з навчальним закладом. У колегіумі готували вчителів для єзуїтських шкіл.
Також у місті можна побачити багато цікавих будинків. Найвідоміший будинок Кременця – «Близнюки» (XVIII-XIХ ст.). Це два будинки, поєднані спільною стіною. Хоча будівля є єдиною такого типу, що збереглися тут, але дивлячись на неї можна уявити, яким було це місто кілька століть тому.
Причина ЧЕТВЕРТА – наявність великої кількості культових споруд. Взагалі цей регіон дуже релігійний, сюди масово їздять паломники з усієї України. У місті декілька храмів, зокрема у самому центрі, навпроти колегіуму, знаходиться Миколаївський собор. Збудований він у 1636 р. як костел францисканського монастиря. З 1832 р. – це православна Миколаївська церква Московського патріархату. Є тут також римо-католицький храм – костел Святого Станіслава (1854-1857). У костелі зберігся старовинний орган на вісім регістрів. У межах Кременця також можна відвідати дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву Київського патріархату, збудовану у 1887-1889 рр.
Із цього пункту випливає причина П`ЯТА – Богоявленський монастир, мальовничо розташований на невеличкому пагорбі. Виділити його окремим пунктом варто хоча б через те, що він здатен зацікавити не лише віруючих, але й всіх, хто не байдужих до пам`яток архітектури та історії.
Заснований храм у 1633 р. як православний чоловічий монастир. За благословенною грамотою Петра Могили монастир підпорядковувався Вселенському Патріархові та Екзарху Київському митрополитові. У XVIII ст. ченці Богоявленського монастиря визнали унію з Римом і увійшли у чин св. Василія Великого.
Причина ШОСТА – садиба родини Словацьких (кін. XVIII ст.). Тут у 1809 р. у родині професора народився великий польський поет Юліуш Словацький, тут пройшло його дитинство. Зараз в ошатному будинку влаштований музей поета. А на місцевому Туницькому цвинтарі похована його мати Саломея. Саме через це у літній період на вулицях Кременця поряд із українською мовою можна так само часто почути й польську.
Причина СЬОМА – некрополі. У невеличкому Кременці їх аж шість! Особливу увагу варто звернути на П’ятницький козацький цвинтар, де поховані козаки загону Максима Кривоноса, що загинули під час штурму Кременця у 1648р., а також п’ятсотрічний єврейський цвинтар зі старовинними надгробками на сусідній горі.
Причина ВОСЬМА – ботанічний сад. Заснований у 1806 р. ірландцем Діонісієм МакКлером, який приїхав до міста на запрошення засновника місцевої гімназії. З 1809 р. директором саду був Віллібальд Бессер, що вивчав місцеву флору та видав каталог експонатів саду.
Київський ботанічний сад ім. Фоміна було створено на основі кременецького саду, який перенесли до Києва у 1832 р. після участі викладачів і учнів гімназії у повстанні проти царського уряду.
Причина ДЕВ`ЯТА – будинок творчості «Потік Ірва». Господар садиби – Олександр Смик, український бард, драматург. Це особливе місце, проголошене територією вільних муз, де часто проводять пленери – такі собі зібрання митців у довільній праці на природі. Тут можна ознайомитися із роботами не лише відомих художників, фотографів, а й з роботами митців-початківців.
Причина ДЕСЯТА – вона для письменників і тих, хто потребує свіжого подиху натхнення. Кременець пронизаний містичними оповідками корінних жителів. Єдине, що вам слід зробити, – це сподобатися якійсь тутешній бабусі, яка захоче відкрити для чужинця всі секрети, передані їй темними ночами від її предків. Хтозна, можливо, саме вам вдасться знайти скарб в стінах Замкової гори, про який так часто говорять місцеві мешканці.
Причина ОДИНАДЦЯТА для активних, спортивних шукачів гарячих відчуттів – це санна траса, створена на навчально-спортивній базі олімпійської підготовки «Кременець» Кременецької ДЮСШ «Колос». Її довжина становить 1157 метрів, а максимальна розрахункова швидкість 112 км/год. До цього пункту додати нічого, приїжджайте і відчуйте самі!
І остання причина номер ДВАНАДЦЯТЬ. У Кременці також печуть хорошу піцу (правда її треба добре пошукати!), тут є затишні кафе та багато презентабельних готелів, де можна відпочити після насичених екскурсій. А ще тут чимало привітних людей, які за потреби можуть допомогти скласти туристичний план на наступні дні.
О, і головне, Кременець фінансово доступний в теперішні нелегкі у грошовому плані будні.
Словом, не зволікайте! Кременчани завжди раді зустріти новий гостей!
