На Сході України триває запекла війна проти зовнішнього агресора, яка щодня забирає життя українських військових, котрі, не вагаючись, готові пожертвувати собою заради порятунку цілої держави. Та далеко не всіх людей, які носять форму, можна сміливо називати військовослужбовцями. На превеликий жаль, серед них і тернополяни.
Днями в одній з місцевих газет з’явилася чергова стаття-провокація, яка дискредитує не лише командування одного з тернопільських батальйонів, але й усіх солдатів військового формування. У матеріалі видання «Номер один» від 27.08.2014 року під назвою «Офіцери тернопільського батальйону жорстоко побили солдатів на Херсонщині» «головні герої», які нібито звернулись в редакцію, аби розповісти цю небилицю, не соромлячись «поливають брудом» і командира свого батальйону, і інших офіцерів. Цікаво, що роблять це ті військові, проти яких вже порушили кримінальні провадження за невиконання бойового наказу.
Схожу публікацію не так давно ця газета вже публікувала, спираючись на свідчення замначальника батальйону по бойовій підготовці Віталія Гуменного, котрий доводив, що над ним та іншими військовими знущається командир Ігор Ларін. Як і тоді, цього разу історію прийшли розказувати люди із сумнівною репутацією, які дозволяли собі непокору та регулярні п’янки, на чому й були неодноразово «підловлені», зокрема йдеться про підполковника міліції Ігоря Длугоша, котрий в батальйоні був рядовим.
ГО «Наш рідний Тернопіль» провела власне розслідування даної справи, яка має яскравий «присмак» замовної статті. Зі слів людей, котрі особисто знайомі із цією особою, будучи підполковником міліції Длугош проявляв себе з непорядної сторони. Зокрема, він свого часу «кришував» повій та зливав оперативну інформацію про перевірки фірм. Стало відомо також, що з органів МВС його звільнили не за вислугу років (згідно офіційного наказу), а за зловживання спиртними напоями на робочому місці.
Власне, через пристрасть до оковитої і виник конфлікт між ним та командуванням шостого батальйону територіальної обори «Збуч», куди Длугош був мобілізований для проходження військової служби. Його прийняли сюди одним з перших і, зважаючи на звання підполковника міліції дали «панську роботу» – чергового у штабі.
– Від початку на базі підрозділу не було можливості перебувати там у цілодобовому режимі, тож люди на ніч ішли додому. Длугош приходив у штаб на 9 ранку і до 20 години перебував на робочому місці. Це й були всі його «наряди», на які він так нарікав у статті, – розповідає старший помічник начальника штабу шостого БТО «Збруч» Олег Матяш. – Згодом він почав ходити у міліцейській формі підполковника міліції, а це неприпустимо в межах військової частини, тим більше, що тут він був рядовим. На вимогу командування змінити форму на військову той навідріз відмовлявся виконувати вказівки.
Терпець командуванню батальйону увірвався, коли рядовий Длугош без попередження самовільно покинув частину. На той час перебування на базі БТО вже було цілодобовим. Якось вечором солдати помітили, що Длугоша немає на місці. До нього подзвонив комбат і наказав негайно прибути. На таксі той заїхав аж на територію частини, що заборонено, і почав хамити, нецензурно висловлюючись до командування батальйону. Під час розмови з ним військові відчули, що рядовий не є тверезим, тому прямо запитали його чи не вживав він спиртного, на що той дав негативну відповідь. Однак, командування батальйону твердо вирішило, що деморалізувати колектив жоден військовий не має права, тому й викликали медиків, аби ті підтвердили або спростували їхні догадки щодо розпивання алкогольних напоїв рядовим Длугошом. Коли приїхали лікарі, то вирішили його забрати на обстеження в психоневрологічну лікарню, адже вів себе чоловік досить неадекватно. З лікарні виписали його аж через 15 днів, після чого той сам прибув у батальйон для подальшого проходження військової служби.
Вигадані історії про залякування та побиття Ігор Дуглош разом із іншими підозрілими військовослужбовцями журналістам місцевого видання розповідає, аби відволікти увагу від ряду кримінальних проваджень, котрі були відкриті проти замначальника батальйону по військовій підготовці Віталія Гуменного та 38-ми солдатів, які відмовилися виконувати наказ комбата Ігоря Ларіна про прибуття для здійснення бойових завдань за призначенням.
– Порушення бойового наказу – це кримінальна відповідальність. Зараз вони намагаються всіляко себе виправдати, мотивуючи своє небажання їхати на туди тим, що над ними нібито знущається вище керівництво. Банально, але вони просто боягузи, які не варті навіть звання військових, – каже Олег Матяш, який разом із Володимиром Кузяком (начальник штабу 6-го БТО) від перших днів і до кінця перебували на обороні барикад на вулиці Інститутській.
Керівник ГО «Наш рідний Тернопіль» Михайло Іваненко познайомився з паном Олегом та паном Володимиром ще на революції Гідності. Як активіст 11-ої сотні Майдану він разом із побратимами охороняли медичний пункт на вул. Грушевського. Ще тоді, каже громадський активіст, вони проявили себе як справжні патріоти, котрі готові стояти до останнього за справедливість.
– У міф про садистів з тернопільського батальйону можуть повірити лише ті, хто жодного разу не стикався з ними. Вони створювати 6-ий БТО «з нуля», а власний кошт закупляли навіть канцелярське приладдя. До кожного солдата там особистий підхід, адже, як каже керівництво підрозділу, вони створювали «свою маленьку родину», – розповідає Михайло Іваненко.
Разом із відважними тернопільськими добровольцями на виконання бойових завдань за призначенням відправився і Руслан Габлевич – медик зі Збаража, який покинув роботу та поїхав допомагати пораненим. Він, як і більшість солдатів батальйону «Збруч» обурені тим, що репутацію їхнього командира та інших офіцерів намагаються зараз заплямувати ті, хто відмовилися захищати рідну країну, боячись за власне життя. Дискредитуючи командування територіального батальйону Ігор Длугош разом із Віталієм Гуменним позиціонують себе як істині патріоти, активісти революції Гідності. Однак, питання в іншому: по яку сторону барикад вони були від час Майдану? Схожими публікаціями, котрі виходять в друк, псевдовійськові лише «грають на руку» російському агресору та відволікають батальйон від виконання бойових завдань по обороні та охороні українського кордону. Невже справжні військові повинні дестабілізувати ситуацію всередині батальйону? Пустим балачкам немає місця у настільки важкий для країни час, бо реальні патріоти – давно у лавах добровольців сьогодні роблять все можливе, аби завтра над Україною знову було мирне небо.
