Сьогодні, 1 жовтня, о 19:00 від бульвару Данила Галицького (біля літака) відбудеться смолоскипна хода приурочена пам’яті Січових Стрільців, які загинули на горі Лисоня.
Організовують захід громадські організації «Ідея нації» та «Наш рідний Тернопіль».
Учасники пройдуться центральною вулицею міста до пам’ятника Тарасу Шевченку.
Мета акції показати українському народу, що перш за все немає життя без справедливості, а справедливості без влади, влади без сили, а вся сила знаходиться в глибоких національних переконаннях нашого народу.
Нагадаємо, що схожі заходи за сприянням Тернопільських громадських організацій вже проводили у Львові.
***
Довідка
У серпні — вересні 1916 року Українські Січові Стрільці своїми молодими грудьми і життям поставили перед переважаючими силами противника нездоланний заслін.
Російський царат посилав військо, щоб прибрати до своїх рук Галичину. На окупованих землях закрили українські видавництва, роз-громили осередки «Просвіти», представників місцевого духовенства заарештували й заслали до Московської губернії.
Протидія українців-галичан була закономірною. Легіон УСС став виразником й оборонцем прав та сподівань свого народу, захисником рідного краю. Разом з тим, бої легіону усусусів з частинами російської армії можна сміливо назвати братовбивчими. Адже російська армія рек-рутувала мільйони українців зі східних областей, аби їх руками захопити західні землі.
Головні бої відбувались при обороні Бережан, над річкою Ценівкою коло Потутор, на Лисоні. Не один раз Січові Стрільці рятували безнадійні ситуації, в які потрапляли австро-угорські війська.
Так було 3 вересня 1916 року, коли Січові Стрільці відбили натиск ворога на Лисоні. 16 вересня на Диких Ланах росіяни атакували турець-кий полк, але ситуацію виправили Січові Стрільці, відкинувши загарбників до річки Золотої Липи. 29—30 вересня відбувся третій бій на Лисоні. 30 вересня московські війська розбили оборонні позиції австрійців і підійшли до позицій, які займали Січові Стрільці.
Бої за гору Лисоню в історію Легіону УСС увійшли під назвою «Кривавого тану». Полк УСС був оточений росіянами. Без спорядження і допомоги його залишки потрапили в полон. Інших відіслали до коша. З цих часів походить відома стрілецька пісня «Як з Бережан до кадри січовики манджали…».
Зусиллями стрілецьких куренів, завдяки їх геройському чину був ліквідований прорив російських військ на Бережани. В околицях міста, на схилах Лисоні, у кривавих боях полк УСС утратив убитими, полоненими й пораненими: більше тисячі старшин та стрільців. З 44 старшин у строю залишилось 16. Своєрідним реквіємом полеглим звучали слова пісні Р. Купчинського «Заквітчали дівчатонька», яку він написав на смерть убитого на Лисоні й похованого під Вільховцем підхорунжого Мальованого.
Обороною Бережан завершився один із періодів змагань стрілецтва, з якого воно вийшло ослабленим, але ідейно загартованим, з відновленою ідеєю Українського війська.
Українські Січові Стрільці покрили себе звитягою в Першій світовій війні. Місцем їх бойового хрещення стали Карпати — гора Маківка. Друге з честю витримали на Лисоні. Це гора слави і мужності стрілецтва, вона — символ нескореного національного духу й свободи нашого народу.
Дорого заплатили стрільці за звитягу. На знак любові й пошани в 1927 році представники Товариства охорони військових могил прибули на місце колишніх подій. Діти збирали останки воїнів, кістки зносили кошиками, возами звозили землю і насипали могилу. 19 вересня того ж року відбувся великий здвиг «Лугів» Бережанщини з участю лугового оркестру Рогатина під керівництвом колишнього старшини УСС Угрина-Безгрішного. На могилі Січових Стрільців промовляла письменниця і громадська діячка Іванна Блажкевич.
У 1929 році польські власті сплюндрували й розкопали могилу, але народ її відновив.
Лисоня — це одночасно тріумф і Голгофа для Січових Стрільців. А для нашого покоління вона стала П’ємонтом національного відро-дження. Саме тут 30 серпня 1989 року вперше на Тернопільщині юнаки з Шибалина підняли синьо-жовтий прапор. У 1990 році громада знов відновила на Лисоні стрілецьку могилу, сюди привезли землю з могили кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка. У серпні 1990 року на горі відбулося багатолюдне вшанування пам’яті Січових Стрільців. Священики відслужили панахиду, над могилою здійнявся синьо-жовтий прапор. Серед тих, хто піднімав прапор, був колишній Січовий Стрілець Дмитро Смачило. 18 вересня 1994 року величавий Меморіал на Лисоні увіковічнив безсмертну пам’ять Січових Стрільців. Він став символом боротьби українського народу за утвердження державної незалежності.
О. Гурська
