Сьогодні близько третьої години пʹять хвилин 25 жовтня 2014 року нац.гвардієць запасу, а нині дієвий волонтер з яким я їздив у півторатижневий волонтерський вояж на передову у Дебальцево, Попасну, Волноваху, Василь Конько проїзджаючи через с.Біла під Тернополем, помітив пожежу на подвірʹї також волонтера Руслана Царика. Перскочивши на обійстя колишній спецназівець миттю зорієнтувався у небезбеці викликав міліцію та пожежників по телефону. Пробував пробитись до палаючого трьохметровим полумʹям будинку самотужки. Весь цей час він не переставав викликати Руслана Царика на звʹязок по телефону, нарешті Руслан Царик прокинувся від дзвінків і разом з сином вискочили з палаючого будинку. От що значить спецназівська виучка. На фото Василь Конько і я з ним на минулому тижні у Попасній, підписуєм прапор нашим бійцям. Репортажний звіт про наш вояж дописую, на жаль моя дружина Мирослава перенесла операцію після ДТП тут у Тернополі поки ми були там на Сході, і це звичайно недає мені можливості швидко описати про Василя і його друзів волонтерів, та наш вояж. Але обіцяю на наступному тижні закінчу.
Ігор Крочак (фото автора)
