В центрі Тернополя майданчик довкола унікального трьохстороннього годинника. обкладають бруківкою. Працівники, які здійснюють роботи, зауважують, що думки містян з даного приводу розходяться: хтось вважає, що тут краще виглядав би газон, а хтось – за бруківку. Та, як розповів Олег Соколовський, заступник начальника, завідувач відділу екології та благоустрою міського управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології, тернополяни таки стали ініціаторами заміни газону на бруківку.
– Коли встановлювали годинник, планувалося, що він буди оточений газоном. Однак до нас неодноразово зверталися тернополяни, які приносили старі світлини та запевняли, що майданчик довкола годинника має бути вимощений бруківкою. Особливо часто телефонували старші люди, корінні тернополяни, які наполягали на тому, що у цьому місці повинна бути саме бруківка, – розповідає Олег Соколовський. – Тому було прийняте колегіальне рішення облаштувати майданчик довкола годинника бруківкою. При цьому, для мощення використана саме старовинна бруківка, яка була зібрана із вулиць Тернополя, де напередодні здійснювався капремонт. Місцина біля годинника буде своєрідним історичним символом нашого міста, тут буде збережено неповторний дух старовини завдяки раритетній бруківці.
Однак мощення бруківки довкола годинника є не лише прагненням відтворити дух часу, але й раціональним рішенням, зумовленим тим, що газон у даному випадку був би не практичним. З огляду на те, що тернополяни та гості міста, прагнучи зробити вдалий кадр, заходили у межі зеленої зони, зберегти насадження у належному стані було б неможливо.
Як розповів дослідник історії нашого міста Тарас Циклиняк, і справді, старовинний годинник, який прикрашав центральну алею міста вкінці XIХ – на початку ХХ століття, свого часу був обмежований спочатку клумбою, а з часом – бруківкою.
– Влітку 1896 року “Товариство прикрашування міста” (створене 1894 р.) придбало вуличний годинник і встановило його на високому залізному стовпі на перехресті вулиць Міцкевича і 3-го Мая. Він уцілів у Першу світову війну, але Друга світова, панування “визволителів” і післявоєнна відбудова змінили все до невпізнанності, – розповідає Тарас Циклиняк, зауваживши, що це дані із книги І.Дуди. – 9 жовтня 1943 року під годинником у сквері на вул. Міцкєвіча патрульний АК застрелив члена ОУН Ярослава Луцишина. Акція була продуманою. Вибух петарди відвернув увагу натовпу, який слухав новини з гучномовця. Ці скупі дані про старовинний годинник доповнюються лише тим, що біля годинника тернополяни полюбляли призначати зустрічі та побачення. Про час знищення годинника, на жаль, відомо дуже мало. Можу лише здогадуватися, що годинник постраждав під час боїв за місто в 1944 році.
Як наслідок, уже після війни, його не стали відновлювати. Можливо це було повязано із розширенням скверу, адже до війни він був вужчим. Центральна алея тягнулася приблизно навпроти сучасного входу в ЦУМ.
До слова, судячи із старовинних світлин, можна зробити припущення, що до першої світової війни довкола годинника росла клумба, а а в міжвоєнний період (1920-30роки) годинник був обмощений бруківкою.
Нагадаємо, що повернули унікальний годинник тернополянам у вересні – саме тоді відбулося його урочисте відкриття. Він дійсно є унікальним, адже це другий у світі тристоронній годинник. Перший подібний витвір, який був споруджений наприкінці XIX століття, розташований у французькому місті Ам’єні, налічує чотири рівні з багатьох деталей. Ще на стадії розробки французький сайт включив відновлений старовинний тернопільський годинник до «Спадщини світового годинникарства».
Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології
