17-й канал, що виходить у Інтернеті, присвятив два сюжети непересічній постаті найвідомішого українського афериста, який зараз орудує під іменем Семен Семенченко, та його покровителям: міністру внутрішніх справ Арсену Авакову й народному депутату України Антону Геращенку.
Власне, сюжет-розслідування про шахрая був один. Крім того, 27 січня в студії 17-го каналу відбулось обговорення відзнятого матеріалу, в якому взяли участь журналіст Тетяна Заровна, командир протитанкового взводу військової частини 2-го батальйону спеціального призначення військової частини 3027 Національної гвардії України Володимир Бабенко та я.
Сказати направду, обговорення залишило по собі сумне враження, оскільки журналісти та бійці не розуміють правової суті питання. Вони не усвідомлюють, що людина, яка зарахована до Нацгвардії 11.08.2014, не могла керувати батальйоном в Іловайську 10.08.2014 – і не тільки фізично (Грішин був у Киві), але, передусім, юридично. З афериста роблять стратега – поганого, але стратега, у той час, як він взагалі не мав відношення ні до яких бойових дій.
Що ж трапилось насправді? 30 травня 2014 року в складі військової частини 3027 Національної гвардії України (так зараз називаються Внутрішні війська МВС України) був утворений батальйон спеціального призначення. Це спеціальне призначення полягало в тому, що в батальйон зараховували резервістів – тобто громадян, які б хотіли відновити чи набути навички з військово-облікових спеціальностей.
Одночасно кілька аферистів – Аваков, Геращенко та раніше судимий Грішин, який ховався від кредиторів і тому був змушений носити перед телекамерами маску-балаклаву та приховувати своє справжнє прізвище – розгорнули піар-кампанію зі збору коштів на потреби якогось міфічного батальйону «Донбас» (насправді такої структурної одиниці в складі жодного військового формування України не було – аферисти використовували базу 2-го батальйону 1-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України в складі в/ч 3027). Зрозуміло, що зібрані гроші осідали в кишенях шахраїв.
Грішина, який не мав жодного відношення до Нацгвардії, за розпорядженням Авакова допустили на територію в/ч 3027, де він зустрічав людей, що хотіли поступити на службу в разрекламований батальйон. При цьому Грішин представлявся командиром військової частини 3027 підполковником Семенченком. Якщо аферист не бачив, як використати цю людину в своїх потребах, він її відправляв оформлюватись до реального командира в/ч – Володимира Григоровича Мусієнка. Але в більшості випадків Грішин особисто «приймав на службу», видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою.
Цих людей Грішин використовував для зйомки рекламних кліпів, завдяки яким разом зі спільницею Веселовою зібрав колосальні гроші (мова йде про десятки мільйонів гривень та мільйони доларів США) і цілий парк елітних автомобілів. Коли ж люди починали цікавитись своїм реальним правовим статусом, Грішин, за допомогою Авакова та Геращенка, направляв їх (цивільних осіб!) на убой на ділянки фронту типу Іловайського котла.
Коли в серпні 2014 року Аваков вирішив зробити Грішина народним депутатом, постала проблема – як йому склепати біографію? Його навіть в Нацгвардію не можна було приймати. І не тому, що Грішин ніколи ні дня не служив в армії (він у 17 років поступив у Севастопольське вище військово-морське училище, але за 3 місяці по тому був відрахований за крадіжку годинника в товариша по казармі). Перешкодою була його колишня судимість, 8 місяців, проведені в Лук’янівському СІЗО №13, та неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності.
Тоді вчинили наступним чином. 11 серпня 2014 року Аваков наказав зарахувати Грішина в Нацгвардію без пред’явлення жодного документа, навіть без паспорта – «зі слів». Костянтин Грішин прийшов у кадрове управління та назвався Семенченком Семеном Ігоровичем, капітаном-лейтенантом Військово-морського флоту України у відставці. Ці дані були занесені в особову справу та направлені на спецперевірку щодо минулих судимостей. Відповідь з Інформаційного центру МВС України надійшла миттєво: у картотеці осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності, Семенченко С.І., 1974 року народження, не значиться. І це – свята правда. Бо тюремну баланду сьорбав Грішин К.І. 1974 року народження. Зрозуміло, що запит у Міністерство оборони на предмет існування «капітан-лейтенанта» Семенченка ніхто не направляв.
Після цього за розпорядженням Авакова «капітан-лейтенант» був переатестований у «сухопутного» капітана та призначений командиром 2-го спеціального батальйону в/ч 3027 з видачею відповідного службового посвідчення. Це було якраз у той момент, коли десятки людей, яких «прийняв на службу» так званий підполковник Семенченко, заходили в Іловайськ. Тільки легендарного комбата з ними не було. Бо він лише оформлювався на службу в Нацгвардію, де одержав за вказівкою Авакова фальшивий документ про наявність офіцерського звання.
Отримавши 11 серпня 2014 року посвідчення капітана Нацгвардії, Грішин наступного дня, 12 серпня, приїхав у Вишгородський райвідділ державної міграційної служби (за місцем розташування в/ч 3027) і на підставі цього посвідчення одержав новий паспорт СТ 432098 на ім’я Семенченка Семена Ігоровича. А за перебігом ще 8-ми днів, 20 серпня 2014 року, Аваков вніс подання Президенту України про нагородження раніше судимого афериста Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. Після чого присвоїв шахраю з середньою освітою, який ніколи не служив у армії, звання майора.
Тепер можна було й балотуватись. Тим більше, що грошей Грішину вистачало не тільки на виборчу кампанію, безтурботне життя та закордонні вояжі, але навіть для найму персональної охорони.
Як повідомило на мій запит Головне управління Національної гвардії України, грошові кошти чи автомобілі від громадян для потреб 2-го батальйону спеціального призначення у військову частину 3027 ніколи не надходили. А сам батальйон не є юридичною особою, не має ані власної печатки, ані власного рахунка в установах банків. Тобто всі пожертви Грішин-Семенченко тупо привласнював разом зі своєю касиркою Наталкою Веселовою (нині – народний депутат України все від тієї ж «Самонемочі»; як і Грішин місце в прохідному списку вона купила на кошті, що були зібрані для батальйону «Донбас»). Втім, повірити, що левова частка пожертв не йшла Авакову й Геращенку я не можу – дружба з міністром внутрішніх справ та його вірним радником зазвичай коштує дорого.
Так ось, як показало обговорення сюжету-розслідування в студії 17 каналу, найгірше те, що народ не розуміє елементарних речей. Наприклад, та ж Тетяна Заровна намагалась у ході обговорення звинуватити Грішина в тому, що він не проявив себе активним євромайданівцем на мітингах у Донецьку в березні 2014 року. І це – замість того, щоби поцікавитись, як аферист потрапив на територію в/ч 3027 і де він брав зброю, яку видавав як «табельну». А, між тим, це була зброя, яку за розпорядженням Авакова Грішин безперешкодно брав на складах Нацгвардії без жодного документального оформлення та без вміщення відстріляних набоїв у гільзотеку. Не треба бути великим фахівцем, щоби зрозуміти, що це означає й до чого може призвести.
Більш того, привласнення величезних коштів, що жертвувались для потреб батальйону – то квіточки в порівнянні з іншими витівками Авакова, Геращенка та Грішина, про які я розповім окремо.
Точно так, родичі загиблих у Іловайську вимагають від держави якихось компенсацій, не розуміючи, що їхні чоловіки, сини, брати, які повірили «підполковнику Семенченку», відношення до Нацгвардії не мали. Насправді вони були не бійцями уславленого у Фейсбуці батальйону, а потерпілими від шахрайства.
До речі, зараз Грішин-Семенченко також ніякого відношення до в/ч 3027 не має. Перед тим, як отримати посвідчення народного депутата України, він здав у Центральну виборчу комісії витяг з наказу від 24 листопада 2014 року про своє звільнення з посади командира батальйону.
А оце – обговорення сюжету в прямому ефірі 17-го каналу:
Ще раз нагадую прізвища людей, які влаштували аферу з розкраданням коштів, що жертвувались громадянами України та іноземцями для фінансової підтримки батальйону Нацгвардії, попутно скоївши ще добрий десяток тяжких злочинів. Це – міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков та народні депутати України Семен Семенченко (раніше судимий Костянтин Грішин), Наталія Веселова й Антон Геращенко.
До речі, єгорка соболєв божився, що як тільки стане народним депутатом, доб’ється скасування депутатської недоторканності. Радимо єгоркє потренуватись на Авакові, на якого недоторканність не поширюється, а також вимагати від Генерального прокурора внесення у Верховну Раду подання про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності й арешт С.Семенченка, Н.Веселової та А.Геращенка.
