У неділю 18 січня 2015 року в Тернополі відбувся Марш Миру «Я – Волноваха». Акція розпочалася від Архикатедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ.
Тисячі людей пройшли пішою ходою центральними вулицями міста. Колону очолювали представники духовенства. Під час Маршу Миру на вулиці Руська рух транспорту був призупинений. Кілька тисячна хода «Я – Волноваха» завершилася на набережній Тернопільського ставу. Там біля Хреста, встановленого на честь 1020-річчя Хрещення Київської Русі, відбулася спільна молитва за мир в Україні. Перед людьми виступили представники влади краю та міста. І тільки у промові високопреосященного Архієпископа і Митрополита Тернопільсько-Зборівського, Української греко-католицької церкви Василія (Семенюка) прозвучали слова жалю що тернополян зібралося не так вже і багато (чисельність у кілька тисяч для свідомого Тернополя погодьтеся не така вже і велика). На мій погляд волонтера і журналіста, окрім того що людей вийшло не так вже і багато, прикрим є ще і те, що на превеликий жаль я не побачив жодного плакату що ідентифікує марш протесту («Я Волноваха», «Я Іловайськ…» і ін..). Частково це можна пояснити нашою інертністю і галицькою традиційністю, та час відсторонення від загальнонародної війни пройшов. Зараз від кожного обивателя і громадянина залежить наша перемога на Сході. Байдужість і невтручання в великих масштабах є дуже важливим чинником у військових протистояннях, який грає на руку противника. А наглядність плакатів дає нам інформаційникам ефективніше поширювати українську позицію у світі.
Ігор Крочак, військовий історик (фото автора)
