День Соборності українці відзначають щороку 22 січня. У 1990 році відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій – «живий ланцюг» як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування подій Першої української незалежності.
Від 500 тисяч до трьох мільйонів українців 21 січня 1990 р. узялися за руки та створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Так вперше з дня проголошення Акта Злуки 1919 року між Українською Народною Республікою та Західно-Українською Народною Республікою у сучасній історії України було відзначено День Соборності, який згодом став державним святом.
“Україна єдина від 1919 року” — підкреслюють в Українському інституті національної пам’яті, нагадуючи про цю дату. Історики спростовують міф російської пропаганди про Сталіна як “збирача українських земель”, який нібито визначив сучасні кордони України.
“Проголошення Соборності УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року є історичним актом об’єднання українських земель у єдину державу. Саме ці події, а не події вересня 1939 року, є підставовими для історії українського державотворення. Адже в 1919 році українці об’єдналися з власної волі, щоб жити разом в єдиній незалежній державі”, — йдеться у методичних матеріалах Інституту.
“Сьогодні саме час нагадати, що тільки в єдності всіх своїх земель Україна здатна зберегти державність. 97 років тому тодішній парламент — Українська Центральна Рада — проголосив незалежність Української Народної Республіки. Та втративши цілісність в період Української революції, Україна втратила державність як таку. Тому сьогодні зберегти соборність — повернути Крим та перемогти на Донбасі – означає зберегти незалежність України вцілому. Інакше розв’язання нинішнього конфлікту загрожує розчленуванням України поміж різними державами, як це сталося у 1920-х роках”, — пояснює Голова УІНП історик Володимир В’ятрович.
У цей день у столиці заплановано проведення офіційних урочистостей за участю керівництва держави, представників центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів, громадськості, духовенства, науковців. Зокрема, відбудеться покладання квітів до пам’ятників Тарасу Шевченку та Михайлу Грушевському.
Громадські активісти проведуть у Києві заходи, пов’язані із вшануванням пам’яті Сергія Нігояна та Михайла Жизневського, убитих у цей день рік тому під час Революції Гідності.
Президент Петро Порошенко у День соборності перебуватиме у Дніпропетровській області, де відвідає могилу Сергія Нігояна, а також візьме участь в акції “Ланцюг єднання”.
Нагадуємо, що напередодні Український інститут національної пам’яті та Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського організували дискусію про те, чому Україна втратила незалежність 1918 року та соборність 1919-го, і що треба, щоб зберегти їх нині, за участі істориків Владислава Верстюка, Кирила Галушка та Сергія Громенка.
Історична довідка:
Проголошення Незалежності України 22 січня 1918 року.
У цей день Українська Центральна Рада прийняла IV Універсал, який проголошував самостійність і незалежність УНР як вільної суверенної держави українського народу.
Українська Центральна Рада у листопаді 1917 року проголосила утворення Української Народної республіки, сподіваючись на федеративні стосунки із демократичною Росією. Поступове творення національної держави було перервано військовою агресією більшовицького режиму, який захопив владу в Росії.
17 грудня 1917 року більшовицька Рада народних комісарів РРФСР передала Українській Центральній Раді «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради» Володимира Леніна і Льва Троцького. Документ вимагав від українського уряду безумовної допомоги більшовикам в Україні. Ультиматум був відхилений 20 грудня 1917 року Українською Центральною Радою за підписом Володимира Винниченка та Симона Петлюри. Відхилення цього ультиматуму стало приводом для початку більшовицької агресії проти України.
Ці обставини, а також крах сподівань та ілюзій лідерів Української революції щодо можливості створення федеративної і демократичної Росії, сприяли якнайшвидшому проголошенню самостійності України 22 січня 1918 року. Центральна Рада проголошувала УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Джерелом влади проголошувався народ України.
Проголошення Акта Злуки 22 січня 1919 року.
Революційні події на Наддніпрянській Україні вплинули на інші території, де проживали українці. 1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка, населення і політичні діячі якої прагнули до об’єднання з УНР у соборній державі.
Акт Злуки вирішили приурочити до першої річниці проголошення IV Універсалу – 22 січня 1919 року. Над тисячами присутніх у Кєві на Софійській площі прозвучали слова Акта: «…Віднині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».
«Живий ланцюг» 21 січня 1990 року.
За радянських часів події Української революції 1917–1921 років намагалися не згадувати у підручниках історії. Утім пам’ять про ці події перемогла радянську амнезію.
21 січня 1990 р. відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій – «живий ланцюг» як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування подій першої української революції. Достеменно невідома кількість учасників акції. Різні джерела називають від половини до трьох мільйонів людей, які узялися за руки та створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала одним із свідчень того, що українська нація подолала страх перед комуністичним режимом і готова маніфестувати свою незгоду політиці комуністичної партії. 25 років тому ця подія стала провісником майбутнього падіння СРСР і проголошення нової незалежної і соборної України.
Фото Українського інституту національної пам’яті та Історичної правди
Прес-служба Українського
інституту національної пам’яті
