Вчора у Старому Самборі зустрічали Василя Пелеша – 19-річного бійця батальйону «Айдар», якому сепаратисти відрубали праву руку із витатуйованим тризубом, повідомляє кореспондент Galnet.
Юний старосамбірчанин був активним учасником акцій спротиву на Майдані. Після початку АТО записався до добровольчого батальйону Айдар, був на передовій.
«Ви знаєте, виявляється, його тоді на Майдані поранили. А він нам нічого не сказав. Лише кілька разів повертався взимку, а весь час був у Києві», – розповів Ігор, вітчим В.Пелеха.
«Ми спершу не знали, де він і як він, а потім розповів по телефону, що він в «Айдарі», на Луганщині. Ну, з тих пір кожна новина про цей батальйон – як ножем по серцю. Востаннє я говорив із ним в середині серпня», – сказав Ігор.
«Я пишаюся ним. Але душа болить – страшне», – додав він.
Старий Самбір – містечко невелике. Тут життя кожного на виду, і тому доля Василя дуже бентежить земляків. Здається, нема у місті людини, яка би його не знала, не пишалася ним і не співчувала водночас.
Так, працівниця кафе при автостанції охоче говорить про хлопця. «Хороший, хороший хлопчина. Знаю його, мій син на рік старший від нього. То добре, що повертається – рідні аж змарніли. Та воно й не дивно – дитина в полон до звірів потрапила. Без руки ось повертається. Тяжко йому буде, але що ж тепер. Якось будуть крутитися, може місто допоможе, може і Україна про нього не забуде», – сказала вона.
Молодий хлопчина у натовпі тих, хто зустрічає Василя, налаштований набагато скептичніше. «Василя трохи знаю, колись у футбол разом ганяли. Без поняття, як він житиме далі. Добре, що повертається, це само собою, але на допомогу держави я б на його місці не дуже розраховував. Це зараз політики перед виборами щедрі, обіцяють, влаштовують щось. А пройдуть вибори – і не згадає ніхто. Ми це вже бачили на прикладі тих, хто був поранений чи вбитий на Майдані. Обіцяли красиво, тільки до справи ніяк не доходить», – вважає він.
У кінці серпня, Василь потрапив у полон до сепаратистів, де пробув цілий місяць. Терористи, побачивши на правій руці хлопця татуювання із тризубом – відпиляли її звичайною пилкою.
«Я був при свідомості. Вони мені погрожували спершу, а потім зробили все, про що казали. Я бачив, як мені відпилювали руку. Кричав «Слава Україні!». Було неймовірно боляче, але я намагався триматися. Можливо, за це мене стали поважати. Але це були росіяни, мабуть. Добре, що до чеченів не потрапив – вони закатовували наших по-справжньому, очі виколювали», – розповів Василь під час недовгої розмови з журналістами.
За його словами, він сам не розуміє, як залишився у живих. Їх БТР згорів, він був єдиним членом екіпажу, який вижив. Потім, потрапивши у полон і залишившись без руки – опинився у лікарні. Там до нього ставилися непогано, годували, доглядали, особливо не зачіпали.
«Хоча і тут – не знаю, як мене урятувало. Іноді до лікарні заходили бойовики та витягували когось із хлопців на розстріл. Певно, Бог мене оберігає», – сказав хлопець.
Пізно ввечері, після зустрічі Василя із журналістами, у місцевій церкві св.Миколая священники УГКЦ та православної церкви відслужили молебень за здоров’я Василя та швидке завершення війни на Сході і повернення додому солдат живими.
Під час молебня молодий герой лівою рукою тримав біля серця синьо-жовтий прапор.
Василь пробуде у рідному Старому Самборі кілька днів, а потім поїде до військового госпіталю для подальшого лікування та реабілітації.
Олексій Чупа
