В наш тривожний час – українці не лише дають відсіч агресору як і в реальній війні, так й в інформаційній, а й зуміли згуртуватися у допомозі на АТО, тимчасово переселеним громадянам зі Сходу та Криму, лікуванні та реабілітації воїнів.
Їм нічого не потрібно, лише часу. В буквальному значенні цього слова. Попри робочі справи і домашні клопоти усі працівники КУТОР “Центр здоров’я” займаються тим, чим на даний час повинен робити кожен.
Хтось в’яже шкарпетки, хтось накраює балаклави, хтось їх же і зшиває або в’яже, хтось закуповує-вишуковує нитки і мотає в клубки…
Віднедавна почали нарізати устілки до взуття, передано понад 220шт. Кошти, виручені за запланований продаж вишитих бісером картин, сорочок, жіночих прикрас, вив’язаних мережаних салфеток – теж підуть на лікування та реабілітацію воїнів. Як би там, не було, а таки маленька праця, як каже народна мудрість, краща за велике безділля.
– Особливо в наш час допомоги потребують відважні бійці – говорить головний лікар “Центру здоров’я” Ганна Слівінська. – Тож робимо те, що в наших силах.
Вив’язано власноруч працівниками 125 пар шкарпеток, 161 шт.балаклав, а ще – купа шарфів, рукавиць, а ще – 70 шт. оберегів.
До слова, як жартують медпрацівники організації, з часом техніку в’язання “удосконалили” різними способами та умудрилися в’язати не лише у вільний час, а й навіть через обідню перерву під час робочого дня.
А ще – підготували стенд “Україна понад усе”, – його розмістять у Центрі бійців АТО, який за сприяння Об’єднання заради громади “Ядро” невдовзі планують відкрити у Тернополі.
Отож свій внесок у допомозі тим, кого торкнулася війна, може кожен. Аби було, передусім, бажання. Так як це роблять працівники “Центру здоров’я” і усі небайдужі українці.
Потрібне лише розуміння спільної справи заради однієї мети – перемогти.
Повертайся
Повертайся, рідний, живим.
Не зважай на усе. Ми ж чекаєм.
Бо матуся чеканням німим
Досвітанку щодень застеляє…
Повертайся, бо батько не спить.
Бо тривожиться серце за сина.
У молитві твій біль сторожить.
У молитві – лиш ти й Україна.
Повертайся. Ступи на поріг.
З перемогою, звісно ж, тирана!
Поцілуй материн оберіг,
Що лічив закровавлені рани.
Повертайся. Сестра з-за плеча
Виглядає. Заплакані очі.
“Пам’ятаєш, як грали в квача?
Як сміялись разом до півночі?”
Повертайся з запеклих боїв.
Неушкодженим. Цілим. Здоровим.
Знаєм, зброї тримати не вмів.
Довелося. І був снайперовим…
Повертайся таким, яким є.
Ти завжди нам потрібний і рідний.
Лиш пиши чи дзвони. Не мовчи.
Ми чекаємо. Тихо і гідно.
Світлана Гуменна
