– Кажуть, щоб зрозуміти людину, треба взути її взуття. Це я і намагалась зробити, не буквально, звісно. А саме – взяла в руки віник і бодай 20 хвилин, але все ж, старалася замести. Чи встигла відчути себе в новому амплуа? Навряд. Проте у мене вистачило часу, аби познайомитись та поспілкуватись з кількома прекрасними працівницями ЖКГ. Добрі, чуйні та співчутливі, і головне – вони щиро вірять, що те, чим займаються чи не щодня, справа воістину благородна. Завдяки їм матеріал вийшов відкритим, а я залишилася задоволенною. А ще, розмовляючи з жінками, я пообіцяла собі одне – як би далеко не знаходились урни, саме в них я намагатимусь викидати своє сміття,- ділиться враженнями Олена Юрик.
Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології ТМР
