У лютому 2013-го року Україну сколихнула жахлива розповідь. У селі Золотники Теребовлянського району пустощі на перерві для першокласника закінчилися лікарняним ліжком та струсом головного мозку. Такий «педагогічний» метод покарання обрала для енергійного бешкетника вчителька. За словами хлопчика та свідків події тоді після 3-го уроку школяр забіг до кабінету 10-го класу, де випадково перекинув сік на щоденник старшокласника, граючи із своїм однокласником. Побачивши грізний вигляд вчительки із сусіднього класу, хлопці хотіли втекти… та не вдалося. Вже вдома 6-річний Ростислав зі сльозами на очах розповів, що його побила вчителька.- Дитина сказала (і є люди, які можуть це підтвердити), що вчителька Дарія Чухрій взяла обох їх з іншим хлопчиком за вуха і стукнула голівкою Ростика до голови іншого школяра, – розповідає дідусь постраждалого учня Василь Цимбала. – У нас немає причин не вірити дитині, тим більше, що все це бачила і його старша сестричка на власні очі. Та й симптоми згодом підтвердила лікар – у онука діагностували закриту черепно-мозкову травму та підозру у струсі головного мозку, призначили ліжковий режим та консультацію невропатолога, а також ряд медпрепаратів.
Крім того, з’ясувалося, що головний лікар Золотниківської КРЛ відмовився повідомити правоохоронні органи про факт спричинення малолітньому хлопчику тілесних ушкоджень, хоч у таких випадках це би мало бути необхідністю. Не подзвонили у міліцію і в школі.
Тоді-то історія й почала набувати нових «поворотів». Та педагог з 34-річним стажем залишилася безнаказаною по цей день, хоч вина її була очевидною. Ані звільнення з роботи, ані дисциплінарного покарання, ба, елементарного вибачення перед сім’єю і постраждалою дитиною не було. Навпаки, після звернення родичів хлопчика до суду та контролюючих з вимогою дати належну оцінку діям вчителя, та подала зустрічну заяву, у якій звинуватила батька та дідуся Ростислава у наклепі, який підриває її професійну репутацію та принижує честь і гідність пані вчительки. За свою моральну травму «бідолашна» зажадала 30 тисяч гривень матеріальної компенсації.
Декілька днів після інциденту до Золотників навідалося телебачення, після чого про свавілля в стінах місцевої школи довідалася вся Україна. Лише згодом у ЗОШ приїхали з районного відділу освіти і науки, допитували учасників та очевидців події. Так, в ході допиту (вже повторного, адже до цього правоохоронці вже встановили, що факт побиття мав місце) діти знову ж таки говорили одне, вчителька – інше. Найцікавіше, що на бік підлеглої став і сам директор школи Володимир Бойко. Прикриваючи Дарію Чухрій, він говорив, що особисто звільняти її не має права, вину її не доведено, свідчення дітей розходяться, а сама вчителька злягла в лікарню після цього випадку. Та керівнику школи, по суті, й не було діла до проблем в навчальному закладі, адже думками він вже святкував свій ювілей, який мав відбутись за декілька днів.
Згодом почалися судові слухання справи по обвинуваченню підозрюваної, яка твердила, що дітей лише «погладила по голівках і сказала: «А тепер, голубчики, приберіть те, що порозкидували». Діти ж, які раніше ствердно говорили, що бачили як вчителька стукнула головами первачків, почали змінювати свої покази і вже говорили, що не впевнені, що бачили саме удар. Батьки Ростислава вважають, що школярів просто залякали, або ж, як мінімум, попросили свідчити на користь педагога. Відбулася також спроба фальсифікації журналу обліку хворих лікарні де, нібито стаціонарно проходила лікування Дарія Чухрій. Слідча, котра вела кримінальне провадження по справі, три рази виносила постанову про її закриття, двічі обласна прокуратура постанови ці скасовувала. Згодом справу передали на розслідування міліції в інший район. Там вчительці оголосили підозру у скоєнні злочину, а справу направили до суду. Наприкінці травня вчительку Феміда виправдала «через відсутність в діях Чухрій Д. З. складу кримінального правопорушення».
Рідні хлопчика й досі не можуть змиритися із тотальною несправедливістю, умисною фальсифікацією фактів, прикриванням винної та відвертій брехні, яка зводить нанівець усі уявлення про демократичні зміни в країні.
– Хіба можна після цього довіряти правоохоронним органам, освітянцям? Ростислав важко переніс цю психологічну травму, він став замкненим у собі, почав гірше вчитися, у нього був душевний стрес, погано спав, їв, боявся ходити до школи, – розповідає Василь Цимбала. – А що ми маємо казати дитині? Що такого більше не повториться? А звідки нам знати? У цій школі вже був трагічний випадок, коли учні 10-го класу до смерті побили свого однокласника так, що той від больового шоку помер ще в навчальному закладі, хоч це й намагалися всіляко приховати. От і зараз колектив там такий, що «свого не здасть» і побиття вчителькою мого онука – яскравий цьому доказ. Вважаємо, що такому педагогу не місце в школі і будемо домагатися встановлення справедливості, адже чи не заради правди і очищення держави від таких паразитів гинули хлопці на Майдані і в АТО?
Десятки скарг, заяв, звернень у різні інстанції принесли за 2,5 років мало позитивних зрушень, адже допомагали вчительці «вийти сухою з води» усі – колеги, міліція, районна прокуратура, учні школи, медики. Та батьки Ростислава Цимбала не втрачають надії. На ім’я Генерального прокурора України Віктора Шокіна вони надіслали заяву із описом ситуації і чекають на справедливе розрішення болючого питання, адже кажуть – правда на їхній стороні, а таким педагогам як пані Дарія місце якщо не в тюрмі, то, як мінімум, на пенсії…
Прес-служба ГО “Наш рідний Тернопіль”
