Церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні празники, але він також ними починається і завершується, його починає празник Різдва Пресвятої Богородиці, а завершує її славне Успення
Як всезагальне свято воно встановлене з 582 року після перемоги візантійського імператора Маврикія над персами.
Успіння Пресвятої Богородиці – друге за значущістю свято православної церкви після Воскресіння Христового. Недарма цей день ще називають Богородичною Пасхою, або «літньою Пасхою».
«На безсмертне Твоє Успіння зібралися ми», – співає Церква в першому ж пісноспіві цього великого свята.
Церква називає смерть Богородиці сном, успінням, тому що вона першою серед людей стала безсмертною і душею, і тілом.
День смерти Пресвятої Богородиці зветься в нашій Церкві Успення, бо її тіло після смерти не зотліло, але разом з душею було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесення, ані коли, де і як вона померла, бо про це святе Євангеліє нічого не згадує. Основу празника Успення творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та однозгідна думка святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.
Найдавніше записане передання, що говорить про смерть Пресвятої Богородиці, є у творі, який у Західній Церкві відомий як Перехід Святої Марії, а на Сході той сам твір має назву “Святого Йоана Богослова слово на Успення Святої Богородиці”. Автор цього твору невідомий. Одні історики думають, що цей твір походить з кінця другого або початку третього сторіччя, а инші — з кінця шостого віку.
З цього твору довідуємося про святе й чудесне Успення Пресвятої Богородиці. Ось його коротка історія:
“Три дні перед смертю явився Пречистій Діві Марії архангел Гавриїл і звістив від її Сина Ісуса Христа час її переходу до вічности. На день її смерти в чудесний спосіб зібралися в Єрусалимі апостоли, хоч були розсіяні по різних краях світу. Не було тільки апостола Томи. Божа Мати висловила бажання, що хоче бути похована в Гетсиманії коло своїх батьків і свого Обручника Йосифа. Сам Христос у супроводі ангелів і святих прийшов по душу своєї Пресвятої Матері. Апостоли при співі побожних гимнів на своїх раменах занесли її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. Третього дня прийшов здалека апостол Тома й дуже бажав ще востаннє поглянути на Пресвяту Богородицю. Коли ж гріб відкрили, то її тіла там уже не було, а тільки похоронні ризи.
Для українців Богородиця здавна була першою Заступницею і Помічницею, Пречистою Владичицею. Саме до неї зверталися за будь-якої потреби (особливо ж у ситуації цілковитої безвиході, й особливо українське жіноцтво і ченці), адже знали: вона, що стояла на Голгофі біля хреста розіп’ятого Сина, вона, що прийняла у своє серце весь біль і все страждання світу – вона зрозуміє, і тому допоможе.
Богородиці присвячували ікони, будували на її честь храми. Варто нагадати, що дві найбільші православні святині України – Київська і Почаївська лаври – теж присвячені Успінню Богородиці.
У народі свято Успіння Пресвятої Богородиці ще називають Першою Пречистою. Протягом осені є ще дві Пречистi – 21 вересня і 14 жовтня. А передував святу Успенський піст, який розпочався 14 серпня і тривав два тижні.
З Успіння літо остаточно повертає на осінь; починається «молоде» бабине літо, що триває до 11 вересня.
Вважається, якщо в ці дні буде гарна погода, то під час «старого» бабиного літа (починається 11-12 вересня) буде негода.
Для українського селянства це пора, коли повністю закінчували жнивувати. У Карпатах розпочинався вільний випас худоби. Хто до цього часу не встиг зібрати хліб, то влаштовували колективну «братчину».
До Успіння мали бути остаточно зібрані всі фрукти. З цього дня починали сіяти озимину.
А ще в народі помітили, що перша Пречиста – останній день, коли відлітають ластівки.
ukrinform.ua