– Володимире Васильовичу, досі про вас, як і про вашу партію мало хто чув. Тож для початку розкажіть про себе…
– Родом я із села Бутин Збаразького району, де виріс, закінчив тамтешню школу, а після повернення з-за кордону у 2000-му році на прохання своїх односельців створив агрофірму під назвою «Добрий самарянин» і розпочав власний агробізнес на 500 гектарах орної землі.
– Я трохи обізнаний із сільськогосподарським виробництвом Тернопілля, але про таку фірму почув лише цього року…
– Дивного в цьому не бачу нічого, ми працюємо, а не піаримось, як це роблять інші. Але тим не менше, коли уже виникло таке запитання, то скажу: у лютому цього року відсвяткували своє п’ятнадцятиліття. Нині ми, я вважаю, успішно ведемо свій агробізнес майже на шести тисячах гектарів 22 сіл Збаразького району і створили 75 робочих місць. Наша репутація – бездоганна. Фірму «Добрий самарянин» знають ділові люди не лише нашого краю, але й всієї України. І якщо мені, приміром, завтра буде потрібно 20 мільйонів гривень, то будь-хто з партнерів може дати двадцять мільйонів гривень під чесне слово, а вже потім оформити відповідні документи, бо ми працюємо чесно і своєю репутацією дорожимо понад усе.
– А як виникла ідея назвати фірму «Добрий самарянин»?
– Коли настав час її реєструвати, я ще перебував за кордоном, тож зареєструвати фірму, виробити печатку, відкрити рахунок у банку тощо я доручив своїй сестрі Раї. Тоді ще мобільних телефонів не було і всі деталі, у тому числі й назву підприємства, вирішувала сама. Звісно, коли вона мені згодом повідомила про це, я був не в захопленні, але поїзд, як мовиться, уже пішов.
І навіть тепер, якби виникла потреба перейменувати фірму, задумуюсь, чи варто було б це робити, адже під такою назвою нас знають сотні партнерів.
– Судячи буквально з кількох штрихів, не важко зрозуміти, що ваша фірма процвітає, а як біля неї почуваються територіальні громади, котрі дають вам в оренду свою землю?
– У всіх 22 селах чотринадцяти сільрад, де ми орендуємо землю, беремо активну участь у їх соціальному розвитку. Скажімо, на утримання місцевих доріг у належному порядку щороку виділяємо 200 тонн асфальту, у селі Олишківці суттєву матеріальну і фінансову допомогу надали при спорудженні нового храму. У кожному з населених пунктів дбаємо про школи, дитсадки, ФАПи, там поміняли вікна, перекрили дахи на церквах, допомагаємо учасникам АТО, їх сім’ям, знедоменим та людям, в яких проблеми зі здоров’ям. У підсумку на соціальні потреби наших пайовиків і територіальних громад віділяємо в межах двох мільйонів гривень щороку. А починалось усе з того, що допомагав рідній школі коштами на елементарне – на прибдання вугілля і заправку автомобіля. Правда, тоді в мене ще не було бізнесу в Україні.
– Збаразькі колеги-журналісти нещодавно захоплено розповідали, що у Вишнівці ви споруджуєте стадіон. Розкажіть про це детальніше.
– Про цей об’єкт дійсно можна буде говорити з гордістю, адже це буде сучасний стадіон з освітленням, поливом і дренажем; з міні-футбольним і волейбольним полями, тренажерним залом та гарним дитячим майданчиком. Його глядацькі трибуни розраховані на одну тисячу посадочних місць. У цей проект, який плануємо завершити за півтора місяці, вкладаємо два з половиною мільйонами гривень. Уважаю, що це добра інвестиція, яка має стимулювати нашу молодь дбати про своє здоров’я, займатися спортом, а не сидіти з пляшкою пива у ганебних «пивнушках».
– Тривалий час ви працювали за кордоном. Чи не виникало бажання там залишитися на постійне проживання?
– Скажу чесно, виникало, але лише до тих пір, коли постало питання, де навчатися моїм дочкам. І тоді я прийняв, як нині переконуюсь єдино вірне рішення, – на Батьківщині. Зараз старша донька – студентка Тернопільського національного економічного університету, а молодша навчається у Тернопільській загальноосвітній школі №4.
– Пане Володимире, а як у вас виникла ідея створити власну партію?
– Початок партійної ідеї слід шукати, як це може бути не дивно, від подій на Майдані. Тоді ми активно допомагали національним героям, котрі стояли за правду і гідність українців у столиці, транспортом, продуктами харчування, зрештою усім можливим, чого потребував Майдан. Але пройшло трохи часу і ми, на превеликий жаль, не побачили в державній системі жодних змін. Я, скажімо, не бідна людина, маю певний аторитет, але в багатьох випадках не можу зреалізувати своє законне право щодо ведення бізнесу чи в інших соціально значимих справах. І тоді я зі своїм однодумцем Віталієм Горбою вирішили свторити партію, аби щось міняти в управлінській системі, принаймні на місцевому рівні.
– Створення партії – справа клопітка?
– Я б сказав надзвичайно. Є певні бюрократичні вимоги (треба зібрати 10 тисяч підписів на користь нової політсили) і обов’язкова умова – мати представництва у 2/3 областей України. Всі ці формальності ми виконали і вже маємо свої осередки у шістнадцяти областях. Але найсильніші позиції на старті у нас у Тернополі і на Збаражчині, де ми живемо і ведемо свій бізнес.
Правда, наша політична активність подобається не всім. Так би мовити маститі партії провладного типу уже відверто починають вставляти нам палки в колеса, насилають на нас перевірки, які, як і слід було очікувати, завершуються безрезультатно. А наших активістів-медиків залякують звільненням з роботи. На жаль, маємо й таке в нашому демократичному суспільстві.
– З якими амбіціями ідете у велику політику?
– В органи місцевого самоврядування ми хочемо завести молодих чесних і незаплямованих підкилимними владними іграми молодих людей, аби чесною позицією, потужною енергією впливали на тих державних мужів, для яких влада – це місце збагачення, а не турбота про рядових людей чи підприємців, які хочуть власною працею збагачувати наш край. Бо якщо в органах місцевого самоврядування і далі сидітимуть жуліки, то змін на краще ми не дочекаємось.
– А якими словами можна охарактеризувати ваше політичне кредо?
– Воно просте і логічне, але не всі, на жаль з ним погоджуються: влада повинна перестати красти, а бізнес повинен платити податки. Бо якщо говорити, що я хороший, але податків не платитиму, то звідки тоді держава братиме кошти на зарплати медикам і педагогам, пенсії та соціальні виплати?
Передбачаю іронічне запитання зловтішники, мовляв, починай із себе. Залюбки. Наша фірма щороку тільки за оренду паїв виплачує орієнтовно 8 мільйонів гривень і ще 2,5 млн грн. податків та відрахувань до бюджетів різних рівнів і різних державних фондів.
– Даруйте за незручне запитання, але ви говорите про те, що інші піаряться, а ви навіть на своїх біл-бордах зазначаєте, що 20 відсотків його вартості йде на потреби АТО…
– У цьому не бачу нічого аморального. Річ у тому, що власник цих рекламних площин, керівник волонтерського руху «Схід і Захід разом!» Василь Конько за обопільною згодою завищує вартість своїх послуг на 20 процентів з тим, аби ці кошти використати на потреби бійців, які захищають цілісність нашої держави на її східних теренах. Я скажу більше, крім цієї акції ми підтримуємо наших захисників й іншими добрими справами. Наприклад, зовсім недавно ми відправили в зону АТО три фури мінеральної води на сто тисяч гривень.
– І нарешті останнє запитання. Злі язики подейкують, що начебто за вашою партією стоїть одіозний Муц. Це правда?
– Оправдовуватись немаю за що. Особисто я з цим політиком не знайомий. Один раз бачив його з відстані тридцяти метрів. А цим «доброзичливцям», які розпускають такі нікчемні плітки, хочу сказати, що тернопільська земля здатна родити не тільки славних хліборобів, науковців, митців, але й людей, які не бажають послушно йти у ярмі столичних можновладців, а мають намір творити власну незаангажовану політику, котра, я щиро вірю в це, зможе змінити на краще ситуацію не тільки в нашому краї, але й в Україні в цілому.
Розмовляв Тарас БОГДАНЮК
