Зрадник В’ячеслава Чорновола і розкольник Народного руху України Юрій Костенко у Тернополі хоче похизуватися ще однією своєю ганебною сторінкою в політичній біографії. Колишній лідер Української народної партії (УНП) Юрій Костенко, який займав із 3 липня 1995 р. — 8 травня 1998 р. — посаду міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України здав разом з Кравчуком і Кучмою здав ядерний боєзапас України.
Словом, ось ця нікчема проведе у Тернополі презентацію своєї книги
«Історія ядерного роззброєння України».
Зустріч з автором відбудеться в четвер 1 жовтня 2015року
о 14:30 в Готелі “Тернопіль” на 3 поверсі зал № 3.
Довідка від організаторів презентації
Про автора: Юрій Костенко. Народився 1951 року на Вінниччині.
Працював в Інституті електрозварювання ім. Патона НАН України. Народний депутат України у 1990–2012 роках. Міністр охорони довкілля та ядерної безпеки України у 1992–1998 роках.
Керівник урядової делегації України на переговорах з РФ щодо ядерного роззброєння (1992–1993), керівник Робочої депутатської групи з проробки питань, пов’язаних із ратифікацією Верховною Радою Договору СТАРТ-1. З початку 1992 до кінця 1993 року був головним ініціатором розробки всіх документів Верховної Ради з ядерного питання. Завдяки його позиції за Україною було визнано право власності на ядерну зброю.
Кандидат технічних наук. Майстер спорту з альпінізму. Ніколи не був членом КПРС (КПУ).
Про книгу: Це перша книга, присвячена історії ядерного роззброєння України.
У ній уперше оприлюднено невідомі загалові факти з історії ядерного роззброєння України: документи з грифом «ДСК», інформацію із закритих засідань Верховної Ради, Ради безпеки України та нарад за участю найвищих посадових осіб, звітів дипломатів, зустрічей з американськими посадовцями, а також ексклюзивні відомості про кулуарну частину процесу.
Уперше на документальній основі (зокрема, й маловідомих українцям публікацій у західних ЗМІ) подано повну реконструкцію подій періоду ядерного роззброєння України: від першої згадки про без’ядерний статус та дивних обставин, за яких вона з’явилася в Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року, – до останньої ядерної боєголовки, вивезеної з України 1 червня 1996 року.
Історія відмови України від третього у світі ядерного потенціалу викладена на фоні виникнення державних інституцій України у перші роки незалежності, жорстокої інформаційної та дипломатичної війни проти України з боку США й Росії, а також «громадянської війни» в коридорах української влади – між новою та пострадянською генераціями політиків.
Водночас уперше оприлюднено інформацію про пропозиції, які надходили з боку США на адресу українських урядових кіл України у 1992-93 роках – зокрема, щодо вступу до НАТО та побудови в Україні власного ядерно-паливного циклу: переробки матеріалів з ядерної зброї та виробництва ядерного палива для АЕС (від «Дженерал Атомікс» та «Вестінгхауз»).
Уперше оприлюднено дані, що являв собою і скільки коштував український ядерний арсенал.
Книга дає змогу оцінити роль відомих політиків у цій сторінці української історії та дає вичерпну відповідь на запитання, яке набуло особливої актуальності з початком військової агресії Росії проти України: «Хто винен, що Україна віддала ядерну зброю?»
Зважаючи на матеріальні втрати України в результаті ядерного роззброєння, які обчислюються десятками мільярдів доларів, наведена інформація може дати підстави для порушення юридичних процедур проти окремих учасників подій початку 1990-х.
У книзі – біографічні дані близько 50 політиків, вчених, військових – українських, американських та російських, які були дійовими особами цього періоду; у додатках – усі документи, ухвалені Верховною Радою та Президентом Україні, які стосувалися ядерної зброї.