– на вході до основного приміщення чувак питає адресу.
“навіщо?” – цікавлюся.
” а шоп я подивився, чи нема там черги”
Яка в біса черга, якщо біля двох столів стоїіть по одному виборцю, біля ще двох нема нікого?
при тому черга не до столів, а до кабінок. але вона нікого не парить.
– при видачі бюлетеню.
“на корінці треба розписуватися чорною ручкою”
” це так в законі?” – уточнюю.
“так, так в законі”
тітки за сусіднім столиком кажуть, що в законі сказано “однією рукою”.
пояснюю куркам, що закон треба не лише знати, а й розуміти. бо саме в цьому місці інша рука як раз є очікуваною і навіть обов’язковою.
– вже зовсім на виході фоткаю кімнату. тьотя начальствєнного вигляду промовляє “а це шо таке?”
пояснюю, що перевіряю дію ЗУ “Про інформацію”.
тьотя виявилася замом голови і переконувала мене, що вона на цій посаді не добровільно. примусили, бідосю
голова грозився викликати поліцію, але збрехав ((((( помоніторити роботу поліції не вдалося
– на вулиці вперше за багато років нарвалася на “єкзіт-полл”. у курки бейджик “за чесні вибори”. питає одне питання – за кого проголосували на міськголову. в руках тримає звичайний зошит, на сторінці нема прізвищ, є сами паличкі. каже, що бланк у неї є. один. і вона боїться його зіпсувати. ще каже, що всі 42 кандидата їй не цікаві, тільки рейтингові. де їхні прізвища на сторінці пояснити не змогла.
через півгодини приблизно повернулася туди на ровері. екзіт-полл вже здимив
такоє от (с)
Liudmila Yamschikova, Одеса
