Ми бачимо, що така співпраця вигідна лише тим, хто той чи інший ставок орендує. Декотрі встановили плату по 20-30 гривень за вудку, доходить до того, що не дозволяють дітям купатися і ловити рибу, напувати худобу чи випускати на водне плесо гусей чи качок. Практично ніхто з орендарів ставок не збудував, не ремонтував, а користується тим, що було зроблене ще за колгоспні, тобто людські гроші. Така «співпраця» людей обурює. Та й справді, як так може бути — в селі є ставок, а відпочити на його березі немає можливості навіть сільським дітям, оскільки ставок знаходиться в оренді і суворі сторожі пильнують, щоб ніхто не тривожив водне плесо.
Проте вихід є, і вирішення цієї проблеми не таке й важке. Воно полягає у самоорганізації сільської громади. Два роки тому у Колодіївці, де здавна існує восьмигектарний ставок, також були бажаючі взяти його в оренду. Проте сільські рибалки виступили проти. Вони звернулися до досвідченого юриста з Тернополя Романа Руснака і він допоміг їм оформити відповідні документи зі створення «Колодіївської громади рибалок». Керівником цього товариства жителі села обрали Олега Павловича Кульбабу.
Там усе серйозно. Члени громади вносять членські внески, мають відповідні посвідчення. Зараз колодіївська громада налічує 220 чоловік. Всі вони мають право ловити рибу. Проте діють обмеження, які стосуються усіх. Наприклад, коропа менше кілограма треба відпускати назад у ставок. Ловити рибу лише у визначений період. Також відпускаються великі рибини, так звані «матки».
За правилами лову слідкують усі члени товариства, а тому порушень мало. Організовані у громаду любителі-риболови дбають про чистоту берегів, закупляють мальків і зарибнюють ставок. Сільські діти (та і приїжджі) мають можливість безперешкодно ловити рибу, відпочивати на березі і купатися у ставку. Сільські гуси й качки там також почуваються вільно. Колодіївський ставок вже не спускався 18 років, а це значить, що риба там є. Крім того, за час існування громади рибалок його щедро зарибнювали. Грошей з приїжджих рибалок не беруть. Їм просто не дозволяють рибалити. Хочеш ловити рибу — вступай у громаду, плати внески і виконуй усі умови. Членом громади може бути не обов’язково житель села, а кожен, кого громада прийме на своїх зборах.
Хороший досвід зразу знайшов своїх послідовників. Подібні громади рибалок при допомозі юриста Романа Руснака вже організувалися у Галущинцях і Жеребках.
Такий приклад самоорганізації людей сприяє не лише збереженню сільських ставків для риболовлі і відпочинку, але дає великий досвід у створення інших потрібних для населених пунктів об’єднань. Наприклад, чому б власникам корів не організуватися у відповідні кооперативи і не створити громадські пункти збору молока. Таку організовану громаду вже значно важче буде обманювати у цінах різного роду заготівельникам. Так само могли б створювати свої громади пасічники чи, наприклад, любителі кролеводи чи ті, хто вирощує овочі. Гуртом не тільки, як кажуть, батька краще бити, але й працювати і реалізувати плоди своєї праці.
Я. Сиривко.
